УДК: 612.015.11:616.69-008.1:616-001

Introduction. Most military personnel survive serious injuries, but many are left to live with long-term sexual and reproductive disorders. The injuries often result in psychological trauma and post-traumatic stress disorder, which negatively affect behavioral health and sexual function. There is emerging evidence linking erectile dysfunction (ED) to oxidative stress. Overall, combat trauma is characterized by a broad response of the body to harmful effects involving all body systems, leading to significant changes in the pro-oxidant-antioxidant balance.

Materials and Methods. The study was conducted on peripheral blood lymphocytes and serum of men with ED due to combat trauma (shrapnel and bullet wounds) and healthy men (control group). Both the study and control groups were divided into two age groups (young and middle age groups). Antioxidant activity was studied by measuring glutathione peroxidase (GP), glutathione reductase (GR) and glutathione-S-transferase (GsT).

Results. A comparison of the groups using the Kruskal–Wallis method revealed a significant decrease in the GPx and GR activity in blood lymphocytes and serum in men with ED due to combat trauma compared with healthy men of corresponding age groups. It was shown that GPx activity in peripheral blood lymphocytes of patients of the young age group was 1.64-fold lower, and in patients of the middle age group 1.70-fold lower than in the control group (P <0.001). Similar changes were observed in blood serum. GR activity in blood lymphocytes in patients of the young and middle age groups was 1.42-fold lower than in healthy men (P <0.001). In blood serum, GR activity in patients of the young age group was 1.70-fold (P <0.001) and in patients of the middle age group 1.56-fold lower than in healthy men (P <0.001). GsT activity in blood lymphocytes in both age groups increases by 1.2-fold, however these changes were not significant (P >0.05).

Conclusion. Erectile dysfunction caused by combat trauma is accompanied by a significant decrease in the activities of antioxidant defense enzymes – glutathione peroxidase and glutathione reductase. There is no difference between age groups of patients with erectile dysfunction due to combat trauma. However, the activity of glutathione S-transferase practically does not change, although there is a tendency for its increase.

Erectile dysfunction and the associated quality of life are a pressing social and medical problem for millions of people. The basis of
the work was the results of a survey of 298 men injured as a result of combat operations (shrapnel and bullet wounds) using the questionnaires of the International Index of Erectile Function-5 (IIEF-5) and the SF-36 Health Status Survey (SF-36) questionnaire to characterize the quality of life. The research group was divided into two: men aged 20-39 years (group 1) and men aged 40-53 years (group 2). The control group consisted of 48 clinically healthy men without complaints of sexual dysfunction or cardiac, neurological or endocrinological pathology. It is shown that men aged 20-39 years have a mild form of ED where the total score is 19.57 ± 0.44. Men of the 2nd group aged 40-53 years also have a mild form of ED, but the total score is much lower and is 17.74 ± 0.41. Patients of both age groups affected by hostilities suffer from both mental and physical health components. Indicators such as general health, role functioning due to physical condition, and pain intensity have probably lower values compared to the contol group. Lower indicators of role functioning due to physical condition indicate limitations in everyday life due to unsatisfactory physical condition. The decrease in the physical functioning index has statistically significant differences only in patients of the 2nd observed group. Thus, a mild form of erectile dysfunction is observed in men injured as a result of hostilities. No significant differences in the severity of erectile dysfunction were found betweenmale war victims of two age groups. All IIEF-5 domains were significantly reduced in men affected by combat operations. It has been proven that the physical and mental components of health suffer in victims of hostilities. Against the background of a decrease in all indicators on the scales of the physical component of health, general health and role functioning caused by physical condition lag behind the most. In the psychological domain, the most pronounced changes are recorded in such components as mental health, vital activity and social functioning. Сorrelation analysis revealed the significant correlation between physical functioning and role functioning caused by emotional state (r =+0.64; P < 0.05).
Keywords: men with shrapnel and bullet wounds; erectile dysfunction; quality of life;SF-3

УДК 615.273.3:616.62:577.151.042]-055.1

У клініці антипроліферативну активність мітоміцину С використовують для запобігання утворенню рубців у тканинах, оскільки рубцеві зміни є одним з ускладнень при оперативних втручаннях. В урології досить часто трапляються стриктури уретри, це, зокрема, пов’язано з катетеризацією, трансуретальною хірургією, інфекцією сечовивідних шляхів і травмами. Рецидиви після невдалої уретро-пластики становлять 18–40 %.Мета дослідження – вивчити вплив мітоміцину С на Са2+,Mg2+-АТФазну активність плазматичної мембрани та ендоплазматичного ретикулума лімфоцитів периферичної крові.Методи дослідження. Дослідження проводили на лімфоцитах периферичної крові практично здоро-вих чоловіків, оскільки лімфоцити вважають “метаболічним дзеркалом” організму і вони оперативно реа-гують на всі зовнішні та внутрішні впливи. Визначали загальну Са2+,Mg2+-АТФазну активність лімфоцитів крові при 37 °С в інкубаційному середовищі такого складу (мМ): 150 KCl; 0,05 CaCl2; 5 МgCl2; 5 АТФ; 1 NaN3 (інгібітор мітохондріальної АТФази); 1 оуабаїн (інгібітор Nа+,К+-АТФази); 20 Hepes-Трис-буфер (рН=7,4). Для розділення загальної Ca2+,Mg2+-АТФазної активності на компоненти, такі, як тапсигаргінонечутлива Ca2+,Mg2+-АТФаза плазматичної мембрани (ПМ) і тапсигаргіночутлива Ca2+,Mg2+-АТФаза ендоплазматич-ного ретикулума (ЕПР), до стандартного Ca2+- та Mg2+-вмісного середовища інкубації додавали інгібітор Ca2+,Mg2+-АТФази ЕПР – тапсигаргін (0,1 мкМ). Результати й обговорення. При дії різних концентрацій мітоміцину С величина Ca2+,Mg2+-АТФазної активності ПМ дозозалежно зростала і найвищою була при концентрації 10-3 М – (3,98±0,42) мкмоль Рі /хв на 1 мг протеїну (р<0,05), тобто в 1,36 раза. Тапсигаргіночутлива компонента Ca2+,Mg2+-АТФази лімфо-цитів у контролі становила (2,19±0,27) мкмоль Рі /хв на 1 мг протеїну, а зі збільшенням концентрації мі-томіцину C у середовищі інкубації вона зросла до (2,97±0,29) мкмоль Рі /хв на 1 мг протеїну (р<0,05), тобто в 1,35 раза. Початкова максимальна швидкість гідролізу АТФ Ca2+,Mg2+-АТФазами ПМ та ЕПР лімфоцитів при дії 10-3 М мітоміцину С збільшилася в 1,3 раза. Висновки. Зростання Сa2+,Mg2+-ATФазної активності плазматичної мембрани й ендоплазматичного ретикулума при дії мітоміцину С свідчить про те, що він може запобігати перевантаженню цитозолю іонами кальцію і, таким чином, інгібувати проліферативні процеси та утворення стриктур. Активність Сa2+,Mg2+-ATФаз ПМ та ЕПР лімфоцитів крові підвищується за рахунок збільшення числа обертів ензиму, але не через зростання афінності до субстрату.

УДК: 612.616:612.015.11:612.014.484

Непліддя є однією з найактуальніших  медико-соціальних проблем у всьому світі. Чоловічі чинники непліддя сягають 50 % усіх випадків. Приблизно 7 % чоловіків у всьо­му світі страждають від непліддя. Сперматозоїди надзвичайно вразливі до окиснювального ураження. Оксидативний стрес призводить до пошкодження аксонем і збільшення морфологічних дефектів середньої частини сперматозоїдів, що призводить до зниження їх рухливості.  Метою дослідження є оцінка зв’язку між рухливістю сперматозоїдів, активністю глутатіонової антиоксидантної системи та концентрацією цитокінів. Обстежено 68 здорових чоловіків, які були розподілені на дві групи за відсотком рухомих сперматозоїди через 1 годину після отримання еякуляту: низька рухливість (НР, n=32) і висока рухливість (ВР, n=36). Рівень малонового діальдегіду (MDA) був в 1,3 раза (p<0,05) вищим у групі НР порівняно з групою ВР. Середні значення IL-1β, IL-18, IFN-γ і TNF-α були також вищими у групі НР, ніж у групі ВР. Результати цього дослідження показали, що відсоток рухливих сперматозоїди через 1 годину негативно  корелювали з рівнями IL-1β, IL-18 та TNFα. Нижча рухливість сперматозоїдів у здорових чоловіків пов'язана зі зниженням вмісту відновленого глутатіону та нижчою активністю GP і підвищеним рівнем цитокінів, які можуть бути пов'язані з підвищеним оксидативним стресом у сім'яній плазмі про що свідчить підвищений рівень МДА.

УДК 612.616:612.015.11:612.014.484

Нині наявні низка даних, що запальні захворювання суглобів чинять негативний вплив на фертильність чоловіків. Ймовірно, існує взаємозв'язок між аутоімунною запальною патологією суглобів і фертильністю. Досліджено, що ревматоїдний артрит знижує потенціал пари для успішного дітонародження. Зараз немає однозначного уявлення того, наскільки сам ревматоїдний артрит спричиняє непліддя, чи воно пов’язане також із впливом оксидативного стресу чи препаратів, що використовуються для лікування цієї патології. Припускається, що існує перехресний зв’язок між захворюванням на ревматоїдний артрит та фертильністю. Мета дослідження – з’ясування особливостей змін показників спермограми та низки біохімічних показників чоловіків із ідіопатичною неплідністю та супутньою аутоімунною патологією суглобів – ревматоїдним артритом. Матеріал і методи. Проведено дослідження репродуктивної функції 68 чоловіків віком 22 - 45 років, середній вік 32,7±4,3 року (група І). У всіх осіб також встановлено захворювання на РА без наявності супутніх запальних захворювань сполучної тканини, інших запальних захворювань, онкологічної патології на момент початку дослідження. Групу контролю склали фертильні чоловіки із нормозооспермією, такого ж віку (група ІІ, n=56). Діагностика неплідності проводилася на амбулаторному етапі згідно зі стандартами ВООЗ. Дослідження полягало у вивченні показників спермограми у пацієнтів обох груп і порівнянні їх між собою та з референтними значеннями. Результати. Порівняння фізико-хімічних показників еякуляту чоловіків продемонструвало, що об’єм еякуляту в I та II групах достовірно не відрізнявся, відповідно 2,6±0,5 мл та 3,4±0,4 мл, а показник рН у спермі хворих I групи відрізнявся патологічним зростанням – 7,7±0,3, на відміну від осіб II групи – 7,3 ± 0,3, хоча ця різниця знаходиться в межах референтних значень. Порушення фізико-хімічних властивостей сім’яної плазми полягало у достовірному збільшенні показників часу розрідження еякуляту в осіб I групи – 52,8±4,7 хв, порівняно з пацієнтами II групи – 38,3±4,1 хв (р0,05). Показник сперматозоїдів із нормальною формою голівки був вищим в 7,5 раза в еякуляті фертильних чоловіків групи ІІ з нормозооспермією. Кількість нерухомих сперматозоїдів була більшою у 2,0 раза в осіб I групи, ніж в осіб II групи, відповідно 14,2±1,4 та 7,1± 0,7 %.