ABSTRACT
Aim: To investigate hepcidin as a marker of iron status in chronic kidney disease (CKD) patients (stage 5 vs. stage 3), and to assess its association with iron injection status within the maintenance hemodialysis group.
Materials and Methods: This cross-sectional study compared 69 hemodialysis (stage 5 CKD [G1]) and 19 non-dialysis (stage 3 CKD [G2]) patients, assessing hepcidin, ferritin and hemoglobin. As a part of their standard anemia management, patients requiring iron administration received scheduled injections of ferric carboxymaltose.
Results: Hemodialysis patients (G1) had significantly lower hemoglobin and higher anemia prevalence than non-dialysis patients (G2), while baseline hepcidin and ferritin levels were comparable. Importantly, hepcidin levels were above the normal range in 85,5% and 84,2% of G1 and G2 patients, respectively. Hepcidin
correlated positively with ferritin in both groups (G1: ρ=0,66, p<0,001; G2: ρ=0,87, p<0,001). Within G1, recent iron injections, administered in 24 patients, were significantly associated with higher hepcidin and ferritin, but not hemoglobin, as compared to patients without additional ferric therapy (n=45) (effect size: r=0,09 [by hemoglobin], r=0,80 [by hepcidin] and r=0,58 [by ferritin]).
Conclusions: Significant iron metabolism impairment, marked by high hepcidin and ferritin prevalence, exists in both CKD stages studied. Although hemodialysis patients had lower hemoglobin, baseline hepcidin/ferritin levels were similar between groups. Within the hemodialysis group, recent iron injections were associated with increased hepcidin/ferritin but not hemoglobin. Findings suggest hepcidin may be a crucial indicator of functional iron availability in CKD, potentially offering more insight than ferritin, particularly reflecting acute changes following iron administration in hemodialysis patients.
KEY WORD S: hepcidin, ferritin, chronic kidney disease, hemodialysis

ABSTRACT
Aim: To investigate the relationships of kidney function with clinical and laboratory parameters in multiple myeloma (MM) patients.
Materials and Methods: A cross-sectional study involved 105 MM patients. Data included clinical manifestations and standard laboratory parameters.
Kidney function was assessed via estimated glomerular filtration rate (eGFR), serum creatinine, urea, uric acid (UA), calcium (Ca), and albumin-to-creatinine
ratio (ACR). The markers of MM activity and burden included M-protein, beta-2 microglobulin (β2m), albumin, hemoglobin (Hb), lactate dehydrogenase (LDH)
and platelets (PLT). Rank biserial correlation assessed associations between symptoms and laboratory parameters. Rank-based canonical correlation analysis
(RCCA) explored the multivariate relationship between six kidney function indicators and six MM-related markers.
Results: Common laboratory abnormalities included elevated β2m (90,5 %) and anemia (indicated by low Hb in 52,4 % of patients). Frequent symptoms
included bone pain (71,4 %) and weakness (68,6 %). Symptoms like weakness/breathlessness correlated significantly with (β2m, M-protein) and renal impairment (creatinine, ACR, eGFR). RCCA identified one significant canonical correlation (R1=0,497; p=0,013), linking impaired renal function (characterized by low
eGFR, high ACR, creatinine and urea) with a myeloma profile indicative of disease activity and burden (high β2m, low Hb, low albumin, and high M-protein).
Conclusions: The study confirms a significant multivariate association between a profile of impaired renal function and markers reflecting MM activity, hematopoietic suppression and systemic burden. These findings underscore the multifactorial nature of MM-related kidney injury and highlight the clinical utility
of monitoring key laboratory markers (including eGFR, ACR, creatinine, β2m, Hb and albumin) alongside clinical evaluation for comprehensive assessment
and management of MM patients.
KEY WORDS: multiple myeloma, chronic kidney disease, anemia

Анотація. Важливість вивчення носових кровотеч або епістаксису (від грецького "epistazo" – стікати краплями) полягає не лише в їхній поширеності, але й у необхідності диференційної діагностики та ургентних долікарських та лікарських заходів першої допомоги, включаючи інтервенційні. Носова кровотеча може бути симптомом серйозних захворювань, таких як гіпокоагуляція, артеріальна гіпертензія, пухлини носової порожнини, системні захворювання тощо. У переважній більшості випадків епістаксис стверджують з передньої нижньої частини носової перегородки (зона Кіссельбаха), і лише в невеликої кількості – із середніх та задніх відділів носа. Метою нашої роботи було у формі клінічної лекції проаналізувати та ствердити деякі етіологічні й патогенетичні паралелі виникнення, локалізації й клінічних проявів носових кровотеч, описати принципи невідкладної медичної допомоги. Місцеві методи зупинки кровотечі: передня тампонада носа: введення в передні відділи носової
порожнини марлевих турунд, просочених розчинами, що зупиняють кровотечу (наприклад, амінокапроновою кислотою, перекисом водню), або спеціальних гемостатичних матеріалів (наприклад, колагенових губок, целюлозних матеріалів). Задня тампонада та коагуляція є більш складними процедурами і часто потребує госпіталізації. Системне лікування може включати гемостатичні препарати та інфузійну терапію. У важких випадках може знадобитися хірургічне втручання (перев'язка судин, емболізація). Сучасні дослідження в лікуванні носових кровотеч зосереджені на розробці нових біорозкладних гемостатичних матеріалів, оптимізації існуючих методів (включаючи ендоскопічні техніки), вивченні нових фармакологічних засобів та персоналізованому підході до лікування.
Ключові слова. Носові кровотечі, причини виникнення, клінічні прояви, невідкладна медична допомога, принципи комплексного лікування.

Abstract. The importance of studying nasal bleeding or epistaxis (from the Greek "epistazo" - to drain drops) lies not only in their prevalence, but also in the need for differential diagnosis and urgent pre -hospital and first aid, including interventional ones. Nasal bleeding can be a symptom of serious diseases such as hypocoagulation, hypertension, tumors of the nasal cavity, systemic diseases, etc. In the vast majority of cases, the epistaxis is claimed from the anterior lower part of the nasal septum (Kisselbach zone), and only in a small number - from the middle and posterior departments of the nose. The purpose of our work was in the form of a clinical lecture to analyze and affirm some etiological and pathogenetic parallels of occurrence,
localization and clinical manifestations of nasal bleeding, and describe the principles of emergency medical care. Local methods of stopping bleeding: anterior tamponade of the nose: introduction into the anterior parts of the nasal cavity of gauze turunds impregnated with solutions that stop bleeding (eg, aminocaproic acid, hydrogen peroxide), or special hemostatic materials (eg, collagen sponges, cellos). The rear tamponade and coagulation are more complex procedures and often require hospitalization. Systemic treatment may include hemostatic drugs and infusion therapy. In severe cases, surgery (vascular ligation, embolization) may be required. Modern studies in the treatment of nasal bleeding focus on the development of new
bio-developed hemostatic materials, optimization of existing methods (including endoscopic techniques), study of new pharmacological agents and personalized approach to treatment.
Keywords. Nasal bleeding, causes, clinical manifestations, emergency medical care, principles of complex treatment.

Резюме. Представлений клінічний випадок інвазивного росту базальноклітинного раку з ураженням грудини та патологічним переломом, ускладненим остеомієлітом із мікробіологічною ідентифікацією Arcanobacterium. Пацієнт К.,b74 роки, з багаторічним анамнезом базально-клітинного раку передньої грудної стінки після первинної ексцизії та патогістологічного дослідження з верифікацією морфології пухлини отримував курси променевої та поліхіміотерапії. У грудні 2024 року відбувся епізод патологічного перелому у середній третині кістки, який пацієнт пов’язує з незначним фізичним навантаженням. Спостерігалося прогресування захворювання з переходом на підлеглі структури та виникненням глибокого ураження кісткових структур. Перелом став кульмінацією хронічного деструктивного процесу. У квітні 2025 року пацієнт був госпіталізований до паліативного відділення у зв’язку з приєднанням патогенної та умовно-патогенної мікрофлори, що спричинила розвиток гнійно-некротичного процесу. На першому етапі було виконано щадну некректомію м’яких тканин, що дозволило зменшити інфекційне навантаження та підготувати поле для подальших втручань. Другим етапом стала секвестрнекректомія, яка виявилася технічно складною через венозно-спонгіозну кровотечу.
Після даного етапу в пацієнта на наступний день ввечері відбулась виражена арозивна венозна кровотеча. Було застосовано прошивання і тампонування порожнини рани через неможливість візуалізації судини. Наступним кроком стала фіксація уламків з їх зведенням та стягненням. Місцева терапія, яка виявилися недостатньо ефективною, включала поєднання антибіотика та антисептика. Під час повторних оперативних санацій було взято мазок на бактеріальний посів, що дозволив ідентифікувати збудника Arcanobacterium. Системно призначено лінезолід, що забезпечив базовий контроль інфекції. Місцево послідовно застосовували офлокаїн, повідон-йод, діоксизоль, хлоргексидину біглюконат, з ретельними перев’язками. На тлі багатоетапних, дрібних хірургічних ресанацій та топічної терапії вдалося досягти локального контролю інфекції. Загальний стан пацієнта залишався тяжким, проте вдалося досягти клінічного поліпшення, що стало підставою для скерування пацієнта на консультації до онколога та травматолога/торакального хірурга з метою планування реконструкції титановою пластиною, – втручання, яке може суттєво
покращити якість життя.
Ключові слова. базально-клітинний рак, остаомієліт, Arcanobacterium, комплексне лікування.

Abstract. A clinical case of invasive growth of basal cell carcinoma with sternal involvement and pathological fracture complicated by osteomyelitis with
Arcanobacterium is presented. Patient K., 74 years old, with a long-term history of basal cell carcinoma of the anterior chest wall after primary excision and
pathohistological examination with verification of tumor morphology received courses of radiation and polychemotherapy. In December 2024, an episode of pathological fracture in the middle third of the bone occurred, which the patient associates with minor physical exertion. Disease progression was observed with the transition to underlying structures and the occurrence of deep damage to bone structures. The fracture was the culmination of a chronic destructive process. In April 2025, the patient was hospitalized in the palliative department due to the accession of pathogenic and conditionally pathogenic microflora, which caused the development of a purulentnecrotic process. At the first stage, a sparing necrotectomy of soft tissues was performed, which allowed to reduce the infectious load and prepare the field for further interventions. The second stage was a sequestration necrotectomy, which turned out to be technically difficult due to venous-spongy bleeding. After this stage, the patient the next day in the evening took place with a pronounced arosive venous bleeding. The stitching and tamming of the wound cavity was used due to the inability to visualize the vessel.The next step was stitching the fragments with their reduction and tightening. Local therapy, which turned out to be insufficiently effective, included a combination of an antibiotic and an antiseptic. During repeated surgical resuscitations, a smear was taken for bacterial culture, which allowed the identification of a pathogen, Arcanobacterium, etc. A broad-spectrum antibacterial drug (linezolid) was administered systemically, which provided basic infection control. Oflocain, povidoneiodine, dioxysol, chlorhexidine bigluconate were used locally, with careful selection and rotation of dressings. Against the background of multi-stage, small surgical resuscitations and topical therapy, local infection control was achieved. The patient's general condition remained severe, but clinical improvement was achieved, which became the basis for referring the patient for consultation to an oncologist and
traumatologist/thoracic surgeon with the aim of planning a radical sternectomy with reconstruction with a titanium plate - an intervention that can significantly improve the quality of life.
Key words. Basal cell carcinoma, osteomyelitis, Arcanobacterium, complex treatment.