Епідемія туберкульозу (ТБ) має місце в усьому Світі. Дана хвороба не подолана в жодній країні. Вона відбувається відповідно до певних
закономірностей. Однак швидкість, з якою ТБ виникає в конкретному регіоні, та її масштаби можуть різнитись залежно від певних чинників: початкових епідеміологічних показників, часу початку впровадження систематичних заходів щодо боротьби з цією хворобою та їх
ефективності, матеріальних можливостей системи охорони здоров’я та соціально-економічного розвитку країни, стану захворюваності на різні хвороби і таке інше.

Порушення вуглеводного обміну — одна з найпоширеніших патологій метаболізму, яка супроводжується значними змінами в гомеостазі організму та серйозними системними ускладненнями. Цукровий діабет, як найбільш відома форма таких порушень, характеризується хронічною гіперглікемією, що виникає внаслідок абсолютного або відносного дефіциту інсуліну. У процесі прогресування захворювання уражаються серцево-судинна, нервова, сечовидільна системи, що відображається на показниках крові.

Оцінка клінічних та біохімічних показників крові є важливим інструментом для раннього виявлення ускладнень, контролю за перебігом хвороби та корекції терапії. Наразі існує потреба у систематизації даних про стан деяких показників крові пацієнтів із порушеннями вуглеводного обміну для формування ефективної моделі моніторингу. Актуальність дослідження полягає в необхідності поглибленого аналізу змін у показниках крові як маркерів метаболічного дисбалансу, що дозволяє поліпшити якість лікувально-діагностичних підходів до пацієнтів з цукровим діабетом.

Згідно звіту Всесвітньої організації охорони здоров`я «Епідемічний нагляд і моніторинг за туберкульозом в Європі», Україна
входить до пятірки європейських країн із найвищим рівнем захворюваності на туберкульоз [6]. Порівняно з 2007 роком, коли захворюваність на туберкульоз становила 79,8 на 100 тис. населення України, у 2023 р. цей показник знизився до 48,4 на 100 тис. населення [5]. Показники поширеності туберкульозу протягом останніх шести років мали тенденцію до зниження. У 2020 р. тенденція до зменшення кількості всіх форм туберкульозу зберігалася, що експерти пояснили епідемією COVID-19 та, відповідно, зменшенням кількості звернень за медичною допомогою через впровадження обмежувальних заходів [3,4,7]. Таким чином, епідеміологічна ситуація з туберкульозу в Україні не є стабільною та такою що не викликає стурбованості, а відтак – потребує подальшого вивчення та покращення.

У сучасних умовах розвитку системи охорони здоров’я в Україні та світі спостерігається зростаюче навантаження на медичний персонал, зокрема на медичних сестер. Вони відіграють ключову роль у забезпеченні якісної медичної допомоги, часто перебуваючи в безпосередньому контакті з пацієнтами та виконуючи великий обсяг відповідальних завдань. Саме тому питання психологічних чинників, які впливають на мотивацію цієї категорії медичних працівників, набуває особливої актуальності.

Туберкульоз і в теперішній час, як і багато років поспіль, лишається актуальною та важливою медико-соціальною проблемою яка наносить значні економічні збитки державі. Дана хвороба не подолана в жодній країні світу. У 2023 році в Україні спостерігалось зростання захворюваності на дану недугу, особливо серед дитячого населення. Враховуючи війну в Україні, а через неї значну міграцію населення, хронічні стреси, зниження життєвого рівня населення можна прогнозувати і подальше погіршення епідемічної ситуації з туберкульозу, адже дана хвороба є не лише інфекційною а й соціальною. Відомо, що туберкульоз може уражувати не тільки легені, а й усі інші органи людини: у 80 % випадків уражуються легені, а в 20 % - інші
органи. Хоча, зазвичай, дана хвороба у населення та навіть у медичних працівників асоціюється з легенями. Даний факт є однією з причин
несвоєчасної діагностики туберкульозу позалегеневої локалізації. Ще одним фактором, який не сприяє своєчасній діагностиці туберкульозу не
легеневої локалізації є складна його диференційна діагностика з іншими Інноваційна наука: пошук відповідей на виклики сучасності патологіями через труднощі в отриманні матеріалу для пошуку збудника хвороби.