УДК:611.84:611.16 ̸ .018.7.019

   Рогівка є важливим компонентом діоптричного апарату ока. Її унікальна структура забезпечує ідеальну прозорість та надає їй світлозаломлювальних властивостей. Актуальними проблемами теоретичної та практичної медицини сьогодення є опрацювання методів реконструкції окапри його травматичних ушкодженнях різного генезу. Серед яких, проникаючі травми та пошкодження очного яблука, які вимагають проведення реконструктивної хірургії з метою максимального відновлення уражених структур в тому числі і рогівки. Проте, частим ускладненням післяопераційної репаративної регенерації рогівки є формування у ній сполучнотканинного рубця, що значно знижує її оптичні властивості і якість бачення в цілому. Метою роботи було мікро- та субмікроскопічне дослідження структурної організації рубця рогівки після проникаючої механічної травми ока. Матеріалом для досліджень слугували зразки рогівки з ознаками рубцювання 19-ти пацієнтів після 12-ти місяців від моменту виник-нення проникаючої травми. За допомогою світлової мікроскопії вивчали поперечні зрізи рогівки, проводили електронно-мікроскопічні дослідження та вивчали кількісний аналіз змін товщини рогівки у парарубцевій та рубцевій зонах у динаміці. Результати та підсумок. Проведене морфологічне дослідження стану рогівки ока після проникаючих травм засвідчило вростання і проліферацію епітелію в строму рогівки у місцях розриву передньої пограничної мембрани та її гіпертрофію по краях дефекту. Серед клітинних елементів окрім кератоцитів з’являються не характерні для нормальної рогівки фібробласти, які відповідають за синтез волокнистих елементів та протеогліканів та міофібробласти, які, завдяки своїм контрактильним властивостям, забезпечують максимальне ущільнення рубця. Тому, репарація супроводжується певними проблемами у вигляді зниження прозорості, що пов'язано з дезорганізацією строми рогів-ки, а також виникнення оптичних аберацій, викликаних контракцією фіброзної тканини внаслідок її перебудови в місці сформованого рубця.
Ключові слова: очне яблуко, оболонки ока, патологія, поранення ока, травма ока, рогівка, регенерація, рубець.

УДК 611

Анотація. Клінічне значення слинних залоз в житті людини важко переоцінити – вони грають одну з провідних ролей в травленні і багато в чому відповідають за смакові відчуття пацієнта. Слина оберігає слизові оболонки порожнини рота від висихання, постійно зволожуючи їх, забезпечує первинну обробку їжі, сприяє розм’якшенню їжі під час пережовування, володіє карієсозахисним ефектом і очищає зуби від бактерій і незначних м’яких зубних відкладень, тощо. Слинні залози одні з перших органів, які реагують на введення наркотичних речовин та у відповідь демонструють значні деструктивні зміни своєї структурної організації.

Ключові слова: піднижньощелепна залоза, гістологічне дослідження, опіоїд, налбуфін, щур.

Метою нашого дослідження було отримання та аналіз результатів гістологічного дослідження залози на 14 добу експериментального опіоїдного впливу.

Дослідження виконано на 15 статевозрілих, білих, щурах-самцях масою 200–220 г, віком 4,5–6 місяців. Тварин розподіляли на дві групи: експериментальна та контрольна. У експериментальній групі тваринам (10 щурів) внутрішньом’язово вводили опіоїдний анальгетик (налбуфін) за наступною схемою: І тиждень – 8 мг/кг, ІІ тиждень – 15 мг/кг. Контрольній групі тварин (5 щурів) вводили 0,9% розчин хлориду натрію в об’ємі 1 мл.

Матеріалом дослідження були препарати піднижньощелепних залоз білих щурів. Дослідження були проведені в лабораторії електронної мікроскопії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Результати гістологічного дослідження піднижньощелепної залози дослідних щурів через 2 тижні введення налбуфіну продемонстрували зміни у судинах гемомікроциркуляторого русла, що характеризувались їх розширенням та переповненням еритроцитами, які розташовувались у кілька рядів.

У міжацинарній та міжчасточковій сполучній тканині спостерігали набряк, що характеризувався накопиченням транссудату, нетиповим розташуванням кінцевих відділів та ацидофільно забарвленими колагеновими волокнами.

Змін зазнали і базальні мембрани ацинусів, зокрема вони просочувались транссудатом та розволокнювались. Переважна більшість кінцевих секреторних відділів зберегла звичну структуру. Відзначали значне збільшення розмірів сероцитів, що було наслідком набухання та просвітлення цитоплазми, яка містила чисельні овальні та округлі вакуолі, варіабельного розміру, заповнені просвітленою цитоплазматичною рідиною. Ядро таких збільшених сероцитів розташовувалось у базальній частині клітини, тоді як вакуолі нагромаджувались здебільшого в апікальній частині клітини.

У деяких ацинусах спостерігали розвиток некротичних змін сероцитів, що характеризувались різко просвітленою цитоплазмою з численними вакуолями та дисвізуалізацією ядра.

Прояви вакуольної дистрофії епітелію були присутніми і у вставних, гранулярних та посмугованих протоках. Зокрема, в деяких посмугованих протоках спостерігали розвиток некротичних змін поодиноких епітеліоцитів. У просвіті внутрішньочасточкових вивідних протоків відзначали наявність помірної або незначної кількісті секрету.

Українська анатомічна номенклатура є системою, яка історично складається і формується на ґрунті народної мови, а також у тісному зв’язку з міжнародною анатомічною номенклатурою. Головним ініціатором упорядкування української анатомічної номенклатури, як еквівалента Міжнародної, виступив завідувач кафедри нормальної анатомії Львівського державного медичного університету Михайло Андрійович Нетлюх на ІІІ з’їзді анатомів України у Чернівцях (1990 рік). За його наполегливим сприянням була створена Українська анатомічна номенклатурна Комісія (УАНК). 

Опіоїдергічні препарати забезпечують високоефективне знеболення, у зв’язку з чим, ці засоби широко застосовують для лікування гострого чи 
хронічного болю. Однак, тривале лікування пацієнтів із застосуванням опіоїдних анальгетиків може зумовлювати у віддалені терміни наркозалежність. Багатьма дослідниками встановлено, що в осіб, які отримують довготривалу опіоїдну терапію, формується також стійка схильність до хронізації процесу, зокрема, в органах зубощелепної системи [4]. Зважаючи на це, вивчення змін на мікроструктурному рівні в органах ротової порожнини, у тканинах пародонта, які розвиваються на фоні тривалого опіоїдного впливу в експерименті єбеззаперечно актуальною проблемою сьогодення

ABSTRACT 
Aim: To study changes of dental biofilm microbiota composition during experimental opioid exposure, after its withdrawal and when using of complex drug correction.
Materials and Methods: Microbiological studies (48 rats) included microscopic and bacteriological methods, as well as determination of antibiotic susceptibility of microbial isolates. Ceftriaxone and pentoxifylline were used to correction the changes.
Results: The action of opioid for 10 weeks caused considerable changes in the microbiocenosis, which was illustrated by a significant increasing of the opportunistic pathogens quantitative indicators and the emergence of pathogenic microbiota. Changes in the microbiocenosis at 6 weeks of opioid exposure and after its withdrawal for 4 weeks were expressed in the appearance of pathogenic microbiota and the absence of significant differences in quantitative indicators of saprophytic and opportunistic microflora compared to similar indicators in animals with 10 weeks opioid exposure. This indicated a slow progression of dysbiotic changes and the inflammatory process in the oral cavity of rats.
Conclusions: After 10 weeks of experiment with opioid administration for 6 weeks and the use of ceftriaxone and pentoxifylline on the background of 4-week opioid withdrawal, a significant reduction of quantitative indicators of opportunistic bacteria and elimination of pathogenic species of microorganisms was determined. The use of complex drug correction on the background of 10 weeks of opioid exposure led to a significant reduction in the quantitative indicators of opportunistic pathogens and contributed to the elimination of most pathogenic species of microbiota under the action of ceftriaxone.
KEY WORDS: oral cavity, rats, opioid exposure, microbiota, drug correction