З метою розробки адекватної схеми медикаментозної корекції ушкоджень тканин пародонтального комплексу на тлі тривалої дії опіодного анальгетика налбуфін проведено експериментальні дослідження з використанням лікарських засобів пентоксифіліну і цефтріаксону. Дослідження проведено на щурах-самцях (24), які були розподілені на 3 групи. І група – контрольна. ІІ група – уведення щурам опіоїдного анальгетика у зростаючих дозах упродовж 10 тижнів, де початкова доза становила – 0,212 мг/кг, 9-10 тижні – 0,283 мг/кг. ІІІ група – уведення пентоксифіліну (7-10 тижні) і цефтріаскону (9-10 тижні) у дозуванні 2,86 мг на тлі 10-тижневого опіоїдного впливу (від 0,212 до 0,283 мг/кг). Для проведення гістологічних досліджень здійснювали забір фрагментів зубощелепного сегменту щурів, із застосуванням комплексної декальцинації твердих тканин зубного органа. Проведені мікроскопічні дослідження у тварин при 10-тижневій дії опіоїду вказували на виражені запально-дистрофічні зміни в тканинах пародонту, які проявлялися некротичними змінами у слизовій оболонці ясен, дистрофічним ушкодженням періодонту та судинними розладами. Медикаментозна корекція пентоксифіліном і цефтріаксоном на тлі десятитижневої дії опіоїду зумовлювала протективний вплив на мікроструктурну організацію тканин пародонту щурів. Хоча, повного відновлення структур пародонта у порівнянні з контролем не відбувалося, однак, застосування етіопатогенетичного лікування сприяло певній стабілізації проявів запального процесу. Результати досліджень свідчили, що застосування пентоксифіліну і цефтріаксону запобігало генералізованому прогресуванню дистрофічних змін у пародонті при довготривалій дії опіоїду, порівняно з виявленими патологічними змінами в тканинах пародонту у тварин за умов десятитижневого введення опіоїда без використання коригуючого впливу. 

У фаховій вітчизняній та зарубіжній літературі приділяється велике значення проблемі, що висвітлює питання пролонгованого неконтрольованого вживання препаратів опіоїдної групи [1-2]. Ці дослідження висвітлюють проблему негативного впливу на клітинному, тканинному та органному рівнях залежно від дози, частоти та терміну вживання, а також поєднаний вплив з паралельним вживанням речовин, що мають токсичну дію (алкоголь) [3-7]. 
Незважаючи на те, що в морфологічній та клінічній літературі є дослідження патоморфологічних зміни у ряді органів та систем на тлі опіоїдного впливу [8-14] і, зокрема зміни структур, що стосуються органа зору [15-20] і досі лишається нез’ясованим питання довготривалого опіоїдного впливу на динаміку змін у клітинних шарах сітківки та ланках її гемомікроциркуляторного русла на віддалених термінах експериментального опіоїдного впливу, що є необхідним для розуміння розвитку експериментальної опіоїдної ретинопатії.

На ультраструктурному рівні при експериментальному опіоїдному впливі за умов двотижневого введення опіоїду з подальшою чотиритижневою його відміною нами спостерігалися,  дегенеративні зміни в пігментному епітелії, зовнішніх та внутрішніх сегментах фоторецепторів, аксонах зовнішнього сітчастого шару, амакринових, біполярних та гангліонарних клітинах сітківки. Було присутнє явище гіперемії та помірний периваскулярний набряк у судинах внутрішнього сітчастого шару.
Через шість тижнів експерименту у щурів, яким впродовж двох тижнів вводили опіоїд, а згодом було проведена його відміна з подальшою корекцією пентоксифіліном впродовж чотирьох тижнів, ми спостерігали прояви загальної тенденції до покращення, що проявлялися незначними дегенеративними змінами пігментного епітелію та деструкцію мембранних дисків зовнішніх сегментів фоторецепторів. Були присутні поодинокі ділянки дегенерації та некротичних змін окремих фоторецепторів, дегенерація окремих біполярних та амакринових нейронів, помірна дегенерація окремих гангліонарних нейронів. В судинних шарах сітківки були присутні незначні прояви дисциркуляторних змін, зокрема в судинах внутрішнього сітчастого шару а також помірні дегенеративні зміни синапсів зовнішнього та внутрішнього сітчастого шарів. 
Через шість тижнів експерименту у щурів, яким впродовж двох тижнів вводили опіоїд, а згодом впродовж чотирьох тижнів продовжували вводити опіоїд з паралельним введенням пентоксифіліну, нами було виявлено гіперемію та периваскулярні набряки в судинах хоріоідеї. Дегенарація та некрози пігментного епітелію, дегенерація та деструкція мембранних дисків зовнішніх сегментів фоторецепторів, відрив окремих зовнішніх сегментів, дегенерація внутрішніх сегментів фоторецепторів, дегенерація та некротичні зміни фоторецепторів, дегенерація та некротичні зміни біполярних та амакринових нейронів, дегенерація гангліонарних нейронів, гіперемія, стази та перивазальні набряки в судинах гангліонарного шару, шару нервових волокон, у внутрішньому сітчастому шарі, реактивні та місцями некротичні зміни клітин Мюллера.