Мета дослідження: вивчення частоти та рівня дистресу, структури, клінічних проявів психоемоційних розладів та кризи ідентичності в жінок із доброякісними новоутвореннями та злоякісними
пухлинами жіночої репродуктивної системи після завершення хірургічного лікування в об’ємі щонайменше гістеректомії.
Матеріали та методи. Дослідження охоплювало 75 жінок віком від 38 до 70 років, яким було проведено гістеректомію, із них 53 особи – зі злоякісними пухлинами жіночої репродуктивної системи
(група 1) та 22 особи – з доброякісними пухлинами (група 2). Усім пацієнткам для визначення рівня дистресу та виявлення психоемоційних розладів до та після перенесеного хірургічного лікування було
проведено опитування з використанням NCCN-дистрес-термометра, української версії 2.2022.
Результати. Отримані в ході дослідження дані засвідчили, що хоча до хірургічного втручання не було статистично значущої різниці в рівні дистресу між групами жінок зі злоякісними та доброякісними
пухлинами, після гістеректомії в групі хворих зі злоякісними пухлинами відмічався вірогідно вищий рівень емоційних проблем (зокрема, за параметрами наявності смутку та депресії, втрати інтересу
або здатності отримувати задоволення, самотності та відчуття нікчемності), соціальних проблем (стосунки з дітьми, членами сім’ї, друзями або колегами, комунікація з медичними працівниками), а
також проблем практичного характеру. Водночас за показниками проблем фізичного характеру, а також низки проблем емоційного, соціального та практичного характеру пацієнтки з доброякісними
пухлинами продемонстрували такий же високий рівень дистресу, як і пацієнтки зі злоякісними пухлинами.
Висновки. Результати дослідження дають змогу зробити висновки про необхідність активного скринінгу для оцінки рівня дистресу. Психоемоційні розлади та кризи ідентичності після гістеректомій
були виявлені не тільки в групі пацієнток зі злоякісними пухлинами, але й у жінок із доброякісними новоутвореннями репродуктивної системи. Як інструмент такого скринінгу може бути використаний
опитувальник NCCN-дистрес-термометр.

Objective of the study: to evaluate the psychoemotional condition in patients with benign and malignant tumors of the reproductive system after hysterectomy and successfully completed treatment.
Materials and methods. The study included 75 women aged 38 to 70 years who had undergone hysterectomy, including 53 women with malignant tumors of the female reproductive system (group 1) and 22
women with benign tumors (group 2). All patients were surveyed using the NCCN Distress Thermometer (Ukrainian version 2.2022) to determine the level of distress and identify psychoemotional disorders before and
after surgical treatment.
Results. The data obtained during the study allowed to establish that although before the surgical intervention was no statistically significant difference in the level of distress between the groups of women with
malignant and benign tumors, after hysterectomy in the group of patients with malignant tumors was noted a significantly higher level of emotional problems (in particular, according to the parameters of the sadness
and depression, loss of interest or ability to get pleasure, loneliness and feelings of worthlessness), social problems (relationships with children, family members, friends or colleagues, communication with medical
professionals), as well as practical problems. At the same time, according to indicators of physical problems, as well as a number of emotional, social and practical problems, patients with benign tumors demonstrated
the same high level of distress as patients with malignant tumors.
Conclusions. The results of the study allow us to draw conclusions about the need for active screening to assess the level of distress. The presence of psychoemotional disorders and identity crises after hysterectomies
was evident not only in the group of patients with malignant tumors, but also in women with benign tumors of the reproductive system. NCCN Distress Thermometer can be used for the purpose of such screening

УДК 159.923;355.23;159

Стаття присвячена формуванню стресостійкості студентів медичних спеціальностей в умо-
вах війни. Проаналізовано рівень стресостійкості студентів. Проведено дослідження із застосуван-
ням опитування студентів медичних спеціальностей. Розроблений опитувальник дав змогу визначи-
ти, що більшість студентів переживають тривогу та страх. Визначено вплив психоемоційного стану 
під час війни на продуктивність навчання студентів. Виокремлено способи зниження відчуття три-
воги, напруженості, страху та окреслено шляхи розвитку стійкості реагування на стресові ситуації.
Метою дослідження є визначення психологічних умов формування стресостійкості студен-
тів. Об’єктом дослідження є стресостійкість студенів під час навчання в умовах воєнного стану. 
Предметом дослідження є особливості формування психологічної стійкості у студентів та засоби 
її формування. Досліджено фактори стресогенності та стресостійкості студентів-медиків в умовах 
війни. Представлено стрес у студентів в різних формах та проявах: зниження розумової активності 
та працездатності, постійна втома, апатія, слабка концентрація уваги. Молодь схильна до стресових 
ситуацій: часто відчуває тривожність, не завжди знаходять вихід з складних ситуацій. 
З метою збереження психічного здоров’я студентів нами запропоновано шляхи підвищення 
рівня стресостійкості. У дослідженні розкрито психологічну суть стресостійкості. На основі дослі-
дження охарактеризовано психічний стан студентів під час війни. Запропоновано цілісну програму 
підвищення рівня стресостійкості студентів під час навчання в період війни. Надано практичні ре-
комендації щодо формування стресостійкості студентів медичних спеціальностей в умовах війни.

УДК 159.9:159.96

Тема психокорекційних заходів щодо реабілітації воїнів в умовах війни є вкрай актуальною, 
зважаючи на тривалість збройних конфліктів і високий рівень психологічних травм серед військо-
вослужбовців. У ході війни воїни стикаються з великим фізичним та психічним навантаженням, що 
призводить до розвитку посттравматичних стресових розладів (ПТСР), депресій, тривожних розла-
дів та інших психічних порушень. Ефективні психокорекційні заходи спрямовані на зниження рівня 
стресу, відновлення емоційної рівноваги та адаптацію до мирного життя.
Основними  методами  психокорекційної  реабілітації  є  когнітивно-поведінкова  терапія, арттерапія,  групові  заняття  з  підтримкою,  тілесно-орієнтовані  методики  та  медитації.  Особлива увага приділяється роботі з травмуючими спогадами, зниженню рівня тривожності та агресії, а також навчанню технік саморегуляції. Такі заходи забезпечують воїнам психологічну стабільність, сприяють покращенню їхнього психоемоційного стану та підвищенню адаптаційних можливостей.
В роботі висвітлюються особливості проведення реабілітаційних програм у військових умовах, а також аналізуються успішні практики застосу-вання психокорекційних методів для воїнів,  які перебувають у зоні бойових дій або повертаються до мирного життя після участі у війні.
Ефективна реабілітація воїнів в умовах війни вимагає інтеграції різно-манітних психокорекційних методів і технік, які враховують індивідуальні потреби військовослужбовців. Успішна реалізація психокорекційних заходів не лише сприяє поліпшенню психоемоційного стану військових, але й має позитивний вплив на їхню соціальну інтеграцію та відновлення нормального життя після пережитих травм.

УДК 159.09.07

Дослідження присвячене вивченню проблем адаптації та реабілітації учасників бойових дій, 
які після повернення з війни стикаються з серйозними фізичними, психологічними та соціальними 
труднощами. Підвищення кількості військових конфліктів у сучасному світі, а особливо в Україні 
посилює актуальність теми, адже бойовий досвід часто залишає глибокі рани, що вимагають спе-
ціальної допомоги для повноцінного повернення до мирного життя. Учасники бойових дій нерідко 
мають різноманітні травми, зокрема посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), тривожні стани, 
депресію, фізичні ушкодження та інші складнощі, які впливають на їхню здатність інтегруватися у 
звичайне суспільство. Також, деякі психологічні наслідки війни присутні і у цивільних.
Метою даної роботи є аналіз існуючих програм реабілітації, які враховують фізичні, психо-
логічні та соціальні потреби ветеранів. Дослідження спрямоване на виявлення методик, що дозво-
ляють ефективно відновлювати загальний стан учасників конфліктів та сприяти їхній інтеграції в 
соціум. Основна увага приділяється комплексному підходу, що включає поєднання фізичних тре-
нувань, психотерапевтичних практик, арт-терапії, тренінгів для розвитку комунікативних навичок, 
а також роботи з самооцінкою. Важливо, щоб реабілітаційні програми сприяли не лише фізичному 
відновленню, а й забезпечували зниження рівня тривожності, поліпшення емоційного стану та під-
вищення самооцінки. 
Окремий акцент робиться на необхідності зменшення симптомів ПТСР, адже цей розлад є 
поширеним явищем серед військових. Реабілітаційні заходи, які охоплюють різні аспекти психіч-
ного здоров’я, дозволяють сформувати у ветеранів емоційну стійкість і знижують рівень агресії. 
Важливо також забезпечити соціальну інтеграцію, адже учасники, які проходять комплексну ре-
абілітацію, успішніше адаптуються до мирного життя, легше налагоджують соціальні зв’язки та 
повертаються до професійної діяльності.