УДК : 615.33.035

У науковій роботі представлена актуальна інформація стосовно клінічних перспектив застосування фосфоміцину – антибактерійного препарату, який поновлює свою актуальність в осередку медичної спільноти і входить в рутинну практику протимікробної терапії комплексного лікування пацієнтів з хірургічною інфекцією. Фосфоміцин синтезовано майже п’ять десятиліть тому, проте зберігає високу активність стосовно низки мультирезистентних штамів і збудників з розширеною резистентністю. Унікальний механізм дії препарату та широкий спектр активності збільшують перспективи його застосування при інфекціях різної локалізації. Отримані новітні дані in vitro про активність фосфоміцину стосовно багатьох резистентних мікроорганізмів як при монотерапії, так і в комбінації з іншими агентами, що суттєво розширює покази застосування препарату за умов важких інфекційних процесів. Наявність пероральних і парентеральних композицій дозволяють проводити ступінчасту терапію. Фосфоміцин характеризується мінімальною взаємодією з іншими лікарськими засобами і має відносно сприятливий профіль безпеки. Клінічними результатами досліджень доведена ефективність фосфоміцину при лікуванні пацієнтів не тільки з інфекцією
сечовивідних і дихальних шляхів, але й при бактерійному ураженні кісток і суглобів, шкіри і м’яких
тканин, центральної нервової системи. Водночас, фосфоміцин має значний потенціал використання в кардіохірургії, трансплантології, для профілактики хірургічної інфекції в колоректальній хірургії. Мета. Систематичний огляд для узагальнення клінічного досвіду використання фосфоміцину з парентеральним шляхом введення в сучасних умовах. Матеріали і методи. Пошук біомедичної інформації щодо парентерального застосування фосфоміцину проводили в агрегованих базах даних наукової інформації PubMed, Medline, вітчизняних наукових журналах з імпакт-фактором. Отримані дані із включених джерел були систематизовані та проаналізовані на предмет достовірної і клінічно-значущої інформації. Висновки. Фосфоміцин – препарат, який відновлює зацікавленість медичної спільноти і місце в арсеналі протимікробних засобів при лікуванні хірургічної інфекції різної локалізації. Фосфоміцин володіє достатньою активністю стосовно низки мультирезистентних штамів і збудників з розширеною резистентністю, в тому числі метицилін-резистентних стафілококів, E.coli, які продукують бета-лактамази розширеного спектра, в деяких випадках K.рneumoniae, які продукують карбапенемази. Його унікальний механізм дії та широкий спектр активності розширюють перспективу застосування в лікуванні не тільки інфекції сечовивідних шляхів. Доведена клінічна ефективність при лікуванні пацієнтів з інвазійними інфекціями як при монотерапії, так і в комбінації з іншими антибактеріальними середниками. Дані опублікованих досліджень зі застосування
фосфоміцину є багатообіцяючими і свідчать про потенціал його використання як допоміжного за-
собу для лікування інфекції у критичних хворих.

Некротична інфекція шкіри і м'яких тканин це невідкладна хірургічна патологія, яка характеризується прихованим початком, швидким наростанням симптоматики та високим рівнем летальності.
Мета. Вивчити та проаналізувати світовий досвід і критично переосмислити власні клінічні результати лікування пацієнтів з гнійно-некротичними інфекційними ураженнями м'яких тканин.
Матеріали і методи. У роботі застосовано інформаційний, бібліографічний та аналітичний методи аналізу та пошуку у міжнародних медичних інформаційних електронних базах даних, а також дані власних результатів імплементації сучасних алгоритмів діагностики та пошуку актуальних клінічних настанов щодо
лікування зазначеної когорти пацієнтів.
Результати та їх обговорення. Основними передумовами незадовільних клінічних результатів лікування залишаються: пізня діагностика через атипову маніфестацію захворювання та відсутність чітких однозначних показників на ранніх стадіях процесу. Допоміжні тести, які спрямовані на виявлення некротичного процесу потребують обізнаності та високої кваліфікації клініцистів, або ж базуються на загально-клінічних
неспецифічних лабораторних маркерах. В роботі наведені основні погляди на епідеміологічні, клінічні і лабораторні особливості некротичної інфекції шкіри і м'яких тканин (НІШМТ); критично проаналізовані сучасні алгоритми лікування та представлений власний досвід клінічної роботи з випадком некротичної інфекції шкіри і м'яких тканин. Також, авторами визначені найперспективніші напрямки подальших досліджень на основі об’єктивної оцінки переваг і недоліків різних методів діагностики та лікування зазначеної патології.
Висновки. НІШМТ – актуальна проблема сучасної гнійносептичної хірургії, яка характеризується схильністю до
генералізації, гіпореактивною маніфестацією та полірезистентною полімікробною етіологією, з розвитком імуносупресивного стану у пацієнтів. Рання діагностика в поєднанні з невідкладною антибактеріальною терапією, агресивним хірургічним лікуванням і спільною роботою хірургів та лікарів інтенсивної терапії є
наріжним каменем досягнення позитивних клінічних результатів при НІШМТ. Шкали прогнозування (LRINEC, SIARI, Wall) є важливими компонентами діагностичного пошуку, але їх слід використовувати з обережністю в процесі прийняття рішень. Зрештою, діагностика НІШМТ визначається обізнаністю хірурга та спроможністю до виконання ранньої інтервенції. Повноцінний об'єм хірургічного втручання та адекватна антибіотикотерапія
дозволяє знизити рівень летальності при НІШМТ.
Список ключових слів: некротична інфекція м'яких тканин, некротичний фасціїт, LRINEC.

Necrotizing skin and soft-tissue infections (NSTI) is an urgent surgical pathology. NSTI are potentially life-threatening and disabling infections. It has an insidious onset, rapid onset of symptoms, and a high fatality rate.
Objectives: to review all aspects of care for patients with NSTI; to present one's own clinical observations on the results of treatment of patients with NSTI.
Materials and methods. We applied information, bibliographic and analytical methods of analysis and search in international medical information electronic databases, data of our own results of implementation of modern diagnostic algorithms and search for current clinical guidelines for the treatment of the specified group of patients
with NSTI.
Results. The main reasons for the unsatisfactory clinical results of treatment of patients with NSTI are: late diagnosis due to atypical symptoms of the disease and the lack of unambiguous manifestations of NSTI in the early stages of the disease. Qualified clinicians experienced in the diagnosis and treatment of NSTI can make full use of NSTI early diagnosis tests. Scales for early diagnosis of NSTI are based on general clinical non-specific laboratory markers. We presented the main views on epidemiological, clinical and laboratory NSTI; modern treatment algorithms are critically analyzed and personal experience of clinical work with the case of NSTI is
presented. Also, the authors identified promising directions for further research based on an objective assessment of the advantages and disadvantages of various methods of diagnosis and treatment of NSTI.
Conclusions. NSTI is an actual problem of modern surgery soft tissue infections. NSTI is characterized by a tendency to generalization, hyporeactive manifestations in patients and polyresistant polymicrobial etiology. Immunosuppressive status often occurs in patients with NSTI.
Early diagnosis, urgent antibacterial therapy, aggressive surgical treatment, joint work of surgeons and intensive care physicians are the cornerstone for achieving positive clinical results in NSTI. Prediction scales (LRINEC, SIARI, Wall) are important components of early diagnosis of NSTI. These scales should be used with caution in the
decision-making process. Ultimately, the diagnosis of NSTI is determined by the surgeon's awareness and ability to perform early intervention. Adequate surgical intervention and adequate antibiotic therapy can reduce the mortality rate in NSTI.
Keywords: necrotizing soft tissue infection, necrotizing fasciitis, LRINEC.