Introduction. Infectious diseases have been a threat during all periods of human existence. Primary measures to protect against extremely dangerous pathogens included quarantine, observation and vaccination. Vaccination was crucial in the fight against smallpox — the only disease, which was eradicated on a global scale. The aim of the work was to identify the main stages of development and application of vaccines for the protection against especially dangerous infection (EDI) and the contribution of Ukrainian scientists in the development of vaccines for EDI. Methods. An analysis using the Search Strategy of narrative reviews of literary sources and Internet resource was conducted to systematize data about the application of immunobiological preparations to create an active immunity against several actual EDI. The participation of scientists with Ukrainian roots in the creation of vaccines against this group of diseases is indicated. Results. Smallpox (variolation in China in the 11th century) is known as the first disease against which specifc protection was created. Until the 20s century, the first five vaccines against EDI were developed: smallpox, rabies, anthrax, cholera, and plague. In the 20s century, the list was supplemented by vaccines against typhus, yellow fever, tick-borne encephalitis,тtularemia, brucellosis, coxiellosis (Q-fever), hemorrhagic fever with renal syndrome (HFRS). The introduction of new technologies in the 21st century allowed improving existing preparations and creating new ones against Ebola viral disease (EVD), COVID-19 as EDIs relevant ones for the pandemic potential. Outstanding scientists with Ukrainian roots contributed to the creation of vaccines against EDI: V. Khavkin, D. Samoilovich, V. Zhdanov. Conclusion. Protection of the population against EDIs is limited by the number of available effective vaccines. The development of vaccines against COVID-19 has improved the prognosis for containment of the COVID-19 pandemic. 

УДК 612.821–053.66

Група респіраторних інфекцій посідає перше місце в структурі загальної інфекційної захворюваності населення. У більшості країн світу, за даними ВООЗ, її частка становить 80-90 %. Особливості етіологічної структури інфекцій дихальних шляхів, закономірності їх виникнення та поширення у кожній країні обумовлені кліматичними, ландшафтно-географічними, соціально-економічними та іншими особливостями. Збудники грипу, COVID-19 та інших гострих респіраторних інфекцій (ГРВІ) займають провідне місце через їх високий епідемічний потенціал.

УДК 616.988:595.771(477)

Гарячка Західного Нілу (ГЗН) – актуальне зооантропонозне природно-осередкове трансмісивне особливо небезпечне захворювання з планетарним поширенням, належить до пріоритетних проблем за медико-соціальними параметрами. Природні та антропургічні осередки ГЗН стабільні у часі. Їх структура та межі модифікуються під впливом багатьох природних і соціальних чинників. Клінічна маніфестація ГЗН у людей вкрай розмаїта зі значною часткою ней­роінвазивних форм. Україна належить до ендемічних територій щодо ГЗН від 2006 р., але в останні двадцять років епідеміологічний нагляд щодо ГЗН не здійснювали в належних стандартах. З метою оцінки клініко-епідеміологічних характеристик ГЗН у західноукраїнському регіоні нами серологічно обстежено 816 стаціонарних інфекційних хворих на сезонні гарячкові захворювання невстановленої етіології. ГЗН верифіковано у (12,6±1,2) % обстежених пацієнтів. Хворіли люди усіх вікових груп: від 2 до 72 років (середній вік 38,6 року), найбільша частка припадала на вікові групи 41-60 і 26-40 років. Серед хворих на ГЗН переважали жителі міст та особи жіночої статі, а серед груп населення – пенсіонери, школярі й різноробочі. Сезон епідемічного ризику припадав на травень-липень, хоча спорадичні випадки реєструвалися і в інші місяці року.
Клінічна маніфестація ГЗН була розмаїта, з ураженням однієї або декількох систем на фоні гіпертермічного синдрому. У цілому переважали хворі із ГРВІ синдромокомплексом – (28,2±4,4)  %, симптомами ураження дихальної системи – (26,2±4,3 %), гепатобіліарної системи і травного каналу – (25,3±4,3  %). У групі хворих з ураженням ЦНС переважали діти. Рівень захворюваності населення у цілому становив 22,0 на 100 тис. населення. За показниками захворюваності на ГЗН обстежений регіон належить до гіперендемічних територій