У статті висвітлено діагностичні особливості та лікувальний підхід у клінічному випадку вроджених вад серця: коарктації аорти з відкритою артеріальною протокою і дефектом міжшлуночкової перегородки.

Результати. Виявлено рекоарктацію аорти через 23 роки після первинної хірургічної корекції вади та гемодина- мічно значущий дефект міжшлуночкової перегородки. Виконано оперативне втручання й визначено алгоритм подальшого спостереження.

Висновок. Вчасна діагностика та корекція вади серця спрямовані на запобігання ускладненням і продовження життя пацієнтів. Проте важливим залишається пожиттєве спостереження в кардіолога.

The article highlights the diagnostic features and treatment approach in the clinical case of congenital heart defects: coarctation of the aorta with accompanying open ductus arteriosus and ventricular septal defect.

Results. Recoarctation of the aorta 23 years after the primary surgical correction of the defect and a hemodynamically significant defect of the interventricular septum were detected. Surgical intervention was performed, and a follow-up algorithm was determined.

Conclusion. Timely diagnosis and correction are aimed at preventing complications and prolonging the life of patients.

However lifelong observation by a cardiologist remains important.

           У статті проведено порівняльну оцінку динаміки показників шкали Борга та функціонального стану хворих, які перенесли гострий коронарний синдром (ГКС), на етапі санаторно-курортного лікування (СКЛ) в залежності від статусу курця. В залежності від звички куріння всі пацієнти були розподілені у дві групи. В першу (I) групу увійшли пацієнти з фактором куріння (курці, n=64, середній вік 54,94±1,6 років), в другу (II) групу – хворі без фактору куріння (некурці, n=50, середній вік 58,64±1,4 років). Наприкінці санаторно-курортної реабілітації для оцінки динаміки досліджуваних показників група I була розподілена на дві підгрупи: IА – курці (n=36), які відмовились від куріння в процесі КР, та IБ – курці (n=28, які продовжували курити). У курців, що продовжували палити в процесі кардіореабілітаційного лікування спостерігалася найменш вираженіша позитивна динаміка клінічної толерантності до фізичних навантажень та результатів дистанційної ходьби, що ймовірно пов’язано з хронотропною некомпетентністю серця, підвищеною реактивністю і подальшим ремоделюванням  кровоносних судин під впливом хронічного тютюнопаління.

The article presents a comparative assessment of the dynamics of the Borg scale and the functional status of patients with a history of acute coronary syndrome (ACS) during cardiac rehabilitation treatment depending on smoking factor. All patients have been divided into 2 groups according to smoking habit. Patients with smoking factor (smokers, n=64, average age 54,94±1,6 years old) belonged to the 1st group, patients without smoking factor (non-smokers, n=50, average age, 58,64±1,4 years old) belonged to the 2nd group. The 1st group was divided into 2 subgroups in the end of resort rehabilitation in order to evaluate dynamic of researched indices: IA – smokers (n=36), that gave up smoking during the process of cardiac rehabilitation (CR), and IB – smokers (n=28) that continued smoking. Smokers who continued to smoke during cardiac rehabilitation showed the least positive dynamics of clinical tolerance to physical training and long-distance walking, which is probably associated with chronotropic heart incompetence and increased reactivity and remodeling of blood vessels under the influence of smoking.