На сьогодні контроль дітонародження є важливим аспектом життя. Вагітність може нести ризик погіршення здоров’я жінки через велике навантаження на її організм. Ідеальна контрацепція має бути безпечною, ефективною, оборотною, простою у використанні, широко доступною, а також доступною за ціною [1]. Починаючи з 60-х років ХХ століття спостерігається постійний розвиток гормональної контрацепції. Проте на сьогодні недостатньо відомостей про вплив типу контрацепції на рівень сексуального задоволення та комфорт використання. Мета дослідження — порівняти якість статевого життя жінок, які користуються оральною контрацепцією, із якістю статевого життя жінок, які користуються внутрішньоматковою системою, що секретує левоноргестрел. При порівнянні враховувалися такі фактори: комфорт використання, менструальний цикл, рівень лібідо, самопочуття та вплив на стосунки з партнером. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 129 жінок, які повинні були заповнити анкету дослідження. Результати. Доведено, що пацієнтки охочіше використовують внутрішньоматкову систему, що секретує левоноргестрел, завдяки більш надійному контрацептивному ефекту та зручності використання. Такий вид контрацепції сприятливо впливає на лібідо і відносини з партнером. Жінки, які використовували оральні контрацептиви, не повідомили про такий позитивний вплив свого методу контрацепції. Підвищення лібідо спостерігалося у 24 жінок у групі пацієнток, які використовували левоноргестрелсекретуючу внутрішньоматкову систему, і у 8 жінок у групі користувачів оральної контрацепції, що відповідає 33,8 та 13,8% відповідно. Пацієнтки частіше використовували оральні контрацептиви з метою регуляції менструального циклу та зменшення рясних менструальних кровотеч. Висновки. Дослідження визначає групи жінок, для яких підійде певний метод контрацепції. Найбільшу користь від використання левоноргестрелсекретуючої внутрішньоматкової системи отримали пацієнтки, які цінують зручність використання, а також ті, хто має розлади статевого потягу або в кого оральна контрацепція викликає небажані симптоми. Жінки з гормональними порушеннями, нерегулярними менструальними циклами та рясними менструальними кровотечами отримають найбільшу користь від використання оральної контрацепції.

Синдром полікістозних яєчників зустрічається в 13-18% жінок репродуктивного віку і у 50% жінок із порушенням менструального циклу. У 50₋75% випадків він призводить до розвитку ендокринного безпліддя.

Мета. Оцінити клінічне, діагностичне та прогностичне значення антимюллерового гормону у пацієнток з синдромом полікістозних яєчників.

Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз 108 історій хвороби пацієнток з синдромом полікістозних яєчників. Клінічні дані включали визначення ваги, зросту, індексу маси тіла, систолічного та діастолічного артеріального тиску. Лабораторні дані включали визначення антимюллерового гормону, тестостерону, глобуліну, що зв’язує статеві гормони, біодоступного тестостерону, вільного тестостерону, дегідроепіандростендіону сульфату, 17-гідроксипрогестерону, лютеїнізуючого гормону, фолікулостимулюючого гормону, пролактину, тиреотропного гормону, глікованого гемоглобіну, загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів високої щільності, холестерину ліпопротеїнів низької щільності і тригліцеридів.

Результати. Рівні антимюллерового гормону обернено корелювали із величинами віку, ваги та індексу маси тіла і безпосередньо із рівнями загального тестостерону, вільного тестостерону та біодоступного тестостерону. Жінки у найвищому квартилі (антимюллеровий гормон: 19,5 ± 9,9 нг/мл; n = 27) мали нижчий індекс маси тіла (29,5 ± 6,9 проти 34,6 ± 10,6–36,8 ± 7,2 кг/м²), але вищий загальний тестостерон (52,3 ± 27,2 проти 25,5 ± 10,4–35,2 ± 16,3 нг/дл), вільний тестостерон (7,6 ± 6,0 проти 4,5 ± 2,3–5,5 ± 3,2 нг/дл) і біодоступний тестостерон (21,1 ± 17,0 проти 12,3 ± 6,6–16,4 ± 8,7 нг/дл) порівняно зі значеннями в інших квартилях.

Висновки. Поєднання високих рівнів антимюллерова гормону та тестостерону може вказувати на репродуктивний підтип синдрому полікістозних яєчників. Визначення підтипів синдрому полікістозних яєчників на основі антимюллерова гормону може бути кроком до розуміння гетерогенності синдрому та надання допомоги, орієнтованої на пацієнта.

618.11-006.2-031-06:612.015.3]-055.2-085.874.2

The purpose of the study is to substantiate, based on a review of literary sources, the effectiveness of various types of diet therapy as an initial method of treatment in women with polycystic ovary syndrome and insulin resistance, their effect on the normalization of the menstrual cycle, correction of metabolic disorders and reduction of the level of insulin resistance. From 2018 to 2024 40 articles were analyzed with key words: polycystic ovary syndrome (PCOS), insulin resistance, diet therapy, Mediterranean diet, ketogenic diet, low-carbohydrate diet, low-fat diet, Homeostasis model assessment (HOMA) according to which a review of the available literature was conducted in PubMed, National Library of Medicine, Medscape. The study did not include pregnant, lactating women who took hormonal therapy and/or insulin sensitizers during the last 2 months, had liver, kidney, and heart diseases that failed local treatment of hirsutism, with congenital hyperplasia of the adrenal glands, androgen-secreting tumors, Cushing's syndrome. A review and analysis of studies on the effects of a ketogenic diet for 12 weeks, in which 14 overweight women with a diagnosis of polycystic ovary syndrome, participated. 40 articles were studied using bibliographic and analytical methods. At the beginning of the study patients had HOMA-IR above 2.5, which confirms insulin resistance. After using ketogenic diet, a significant decrease in the level of glucose, insulin, and, therefore, the HOMA index was observed. There were significant changes in lipid profiles with a decrease in triglycerides, total cholesterol, and low-density lipoproteins along with increases in high-density lipoprotein. Anthropometric measurements revealed a weight loss of 8.78 kg and a significant decrease in the body mass index of 3.18. A study of 72 women with PCOS showed a superior efficacy of a Mediterranean diet (MED) combined with a low-carbohydrate (LC) diet versus a low-fat diet alone. In patients who used the combination of MED/LC diet, in 86.7% of cases, the regular menstrual cycle was restored, and pregnancy occurred.