Анотація

Актуальність. Бактеріальний кератит є одним із найбільш поширених інфекційних захворювань рогівки та може призводити до розвитку тяжких ускладнень, стійкого зниження гостроти зору й інвалідизації пацієнтів.

Мета. Вивчити вміст інтерлейкіну-6 та білка щільних міжклітинних контактів zonula occludens-1 у слізній рідині пацієнтів із бактеріальним кератитом залежно від наявності цукрового діабету 2 типу та оцінити їх зв’язок із клінічним перебігом і розвитком ускладнень захворювання.

Матеріали та методи. Проведено проспективне порівняльне когортне мультицентрове дослідження за участю 88 осіб, серед яких пацієнти з бактеріальним кератитом за наявності та відсутності цукрового діабету 2 типу, а також особи контрольної групи. Концентрації інтерлейкіну-6 та білка щільних міжклітинних контактів zonula occludens-1 у слізній рідині визначали методом імуноферментного аналізу.

Результати. Встановлено достовірне підвищення концентрацій інтерлейкіну-6 та білка щільних міжклітинних контактів zonula occludens-1 у пацієнтів із бактеріальним кератитом порівняно з контрольною групою. Найвищі значення обох показників визначалися у пацієнтів із супутнім цукровим діабетом 2 типу. Концентрація інтерлейкіну-6 у пацієнтів із бактеріальним кератитом без цукрового діабету становила 245 [170;390] пг/мл, тоді як у хворих із супутнім цукровим діабетом 2 типу досягала 430 [310;610] пг/мл. Вміст білка щільних міжклітинних контактів zonula occludens-1 становив відповідно 6,8 [4,9;9,5] нг/мл та 9,6 [7,2;13,4] нг/мл. Виявлено статистично значущі прямі кореляційні зв’язки між рівнями досліджуваних біомаркерів і товщиною, шириною та площею інфільтрату рогівки. Найбільш сильні кореляції встановлено між концентрацією інтерлейкіну-6 та товщиною інфільтрату (ρ = 0,74; p < 0,001), а також між рівнем білка щільних міжклітинних контактів zonula occludens-1 та товщиною інфільтрату (ρ = 0,76; p < 0,001) у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. У хворих із виразкуванням інфільтрату, уповільненою епітелізацією та стромальним помутнінням рівні обох біомаркерів були достовірно вищими порівняно з пацієнтами без ускладненого перебігу захворювання.

Висновки. Бактеріальний кератит супроводжується підвищенням вмісту інтерлейкіну-6 та білка щільних міжклітинних контактів zonula occludens-1 у слізній рідині. Встановлено зв’язок досліджуваних показників із морфометричними характеристиками інфільтрату рогівки та розвитком клінічних ускладнень захворювання.

УДК 617.713-002-022.7-092-06:616.379-008.65]:355.01(477)

Актуальність. Бактеріальний кератит (БК) залишається однією з провідних причин інфекційної втрати зору. Наявність цукрового діабету (ЦД) 2-го типу суттєво підвищує ризик розвитку БК і тяжкість його перебігу через гіперглікемію, порушення іннервації рогівки та зниження місцевого імунітету. В умовах воєнного стану в Україні обмежений доступ до офтальмологічної допомоги посилює проблему своєчасного лікування таких пацієнтів.

Мета дослідження: провести порівняльний аналіз етіологічних чинників і частоти ускладнень бактеріального кератиту у пацієнтів із ЦД 2-го типу та без нього в умовах воєнного стану в Україні.

Матеріали та методи. Обстежено 110 пацієнтів (110 очей) з бактеріальним кератитом, розподілених на дві групи: 1-ша група — 57 пацієнтів із ЦД 2-го типу, 2-га група — 53 пацієнти без ЦД. Усім проведено стандартні офтальмологічні дослідження та мікробіологічну діагностику. Статистичну обробку здійснювали у програмах Microsoft Excel 2019 та SPSS 26 із застосуванням χ²-критерію Пірсона, точного критерію Фішера при рівні значущості p < 0,05.

Результати. У пацієнтів без ЦД значно частіше виявлявся блефарит — 37,74 проти 8,77 % при ЦД 2-го типу (p < 0,001), тоді як порушення режиму носіння контактних лінз переважало серед хворих на діабет — 28,07 проти 20,75 % (p < 0,05). Частота травматичних (22,8 vs 22,6 %) і хімічних пошкоджень (10,5 vs 13,2 %) не відрізнялася (p > 0,05). Найчастішим ускладненням у пацієнтів без ЦД було помутніння рогівки — 37,74 %, тоді як при ЦД 2-го типу — 17,54 % (p < 0,05). Водночас у хворих на ЦД 2-го типу частіше спостерігались тяжчі ускладнення — виразка (5,26 %), передній увеїт (8,77 %), вторинна глаукома (7,02 %) та перфорація (1,75 %), проте ці відмінності не досягали статистичної значущості (p > 0,05).

Висновки.У пацієнтів із ЦД 2-го типу бактеріальний кератит характеризується більш тяжким клінічним перебігом і схильністю до ускладнень, тоді як серед хворих без діабету переважають поверхневі форми з помутнінням рогівки. Отримані результати підкреслюють необхідність ранньої діагностики та індивідуалізованого підходу до лікування БК у пацієнтів із ЦД 2-го типу.

Актуальність. Бактеріальний кератит (БК) є поширеним і небезпечним інфекційним ураженням ока, що загрожує зоровій функції. Цукровий діабет (ЦД) 2-го типу збільшує ризик розвитку БК, що підтверджується зростанням частоти інфекцій очей у хворих на ЦД. В умовах воєнного стану в Україні доступ до своєчасної офтальмологічної допомоги обмежений, що погіршує клінічний перебіг та ускладнює лікування БК у пацієнтів із ЦД 2-го типу. Сучасні методи, зокрема оптична когерентна томографія (ОКТ), дадуть змогу оцінити морфофункціональний стан рогівки й динаміку лікування. Мета: дослідити особливості етіологічних чинників, клінічного перебігу та частоти ускладнень бактеріального кератиту у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу в умовах воєнного стану в Україні. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 57 пацієнтів (57 очей) з бактеріальним кератитом та ЦД 2-го типу. Аналізували етіологію, клінічні особливості, гостроту зору, показники ОКТ рогівки на момент звернення та в динаміці до 3 місяців. Статистичний аналіз виконували із застосуванням методів ANOVA, χ² та інших тестів із рівнем значущості p < 0,05. Результати. Найчастішими етіологічними чинниками були порушення режиму носіння контактних лінз (28,07 %), травматичне ураження рогівки сторонніми тілами (22,81 %), синдром сухого ока (17,54 %) та хімічні ушкодження (10,53 %). Відмічено поступове значуще покращення гостроти зору: некоригована гострота зору збільшилась у 5 разів, максимально коригована гострота зору — у 4 рази (p < 0,001). За даними ОКТ, відбулося вірогідне зменшення товщини рогівки (на 22 %), строми (на 25 %), а також товщини, ширини і площі інфільтрату (на 86–91 %) протягом 3 місяців лікування (p < 0,001). Найпоширенішими ускладненнями були помутніння рогівки (17,54 %), васкуляризація (12,28 %) і передній увеїт (8,77 %). Висновки. У пацієнтів із ЦД 2-го типу бактеріальний кератит найчастіше асоціюється з носінням контактних лінз та травмами рогівки. Виявлено значне покращення зорових функцій та морфологічних показників рогівки під час лікування. Отримані дані підкреслюють важливість своєчасної діагностики та адекватної терапії БК у пацієнтів із ЦД 2-го типу, особливо в умовах обмеженого доступу до медичної допомоги.

Ключові слова: бактеріальний кератит; цукровий діабет 2-го типу; етіологія; клінічний перебіг; ускладнення; воєнний стан