УДК 577.1:612.015

Тетрахлорметан (CCl 4 ) є токсичною хімічною речовиною, відомою у наукових дослідженнях як модель для вивчення ураження
паренхіматозних клітин печінки. Механізми токсичності CCl 4 включають активізацію процесів пероксидного окиснення ліпідів, інтенсивне утворення вільних радикалів і, в результаті, порушення балансу про-/антиоксидантів. Метою роботи було вивчити вплив ліпосомального препарату “Бутаінтерсил” на активність глутатіонової системи антиоксидантного захисту та інтенсивність процесів пероксидного окиснення ліпідів у крові щурів за умов токсичного ураження тетрахлорметаном. Дослідження проводилися на білих статево-зрілих молодих щурах-самцях лінії Вістар масою тіла 180–200 г, яких утримували в інститутському віварії Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок. У крові щурів досліджували зміни активності глутатіонпероксидази та рівня відновленого глутатіону, а також рівні продуктів пероксидного окиснення ліпідів: гідроперекиси ліпідів та ТБК-активних продуктів. Розвиток оксидаційного стресу у щурів першої дослідної групи супроводжувався пригніченням активності глутатіонової системи антиоксидантного захисту, на що вказувало зниження у їх крові активності глутатіонпероксидази та рівня відновленого глутатіону. Водночас спостерігали в інтоксикованих тварин посилення процесів пероксидного окиснення ліпідів, а саме зростання у їх крові рівня гідроперекисів ліпідів та ТБК-активних продуктів протягом усього періоду досліджень. Дослідження показали, що при отруєннях різного походження варто використовувати препарати, які зменшують утворення активних форм кисню та процеси ліпопероксидації, а також проявляють антиоксидантну дію та стабілізують клітинні мембрани. Особливе місце серед таких препаратів займає ліпосомальний препарат “Бутаінтерсил”. Даний препарат забезпечує стабілізацію біологічних мембран. Ліпосомальний препарат “Бутаінтерсил” сприяв пригніченню процесів пероксидного окиснення ліпідів та активізації системи антиоксидантного захисту, що підтверджується високим вмістом відновленого глутатіону та активністю глутатіонпероксидази. Завдяки антиоксидантним властивостям, препарат проявив позитивний вплив на активність мембранозалежних ензимів та зменшив рівень ендогенної інтоксикації, що дозволяє
рекомендувати його до включення у схеми профілактики токсичних уражень печінки, викликаних хімічними сполуками.

УДК 615.065:54.061/062:547.712.22:001.8

Розробка умов ізолювання антидепресанту пароксетину з біологічних рідин

С. А. Карпушина, С. В. Баюрка, І. Й. Галькевич, С. І. Ігліцька, О. О. Алтухов, І. Є. Билов

Метою дослідження було розробити ефективні умови ізолювання нового антидепресанту пароксетину з модельних проб крові та сечі за допомогою рідинної екстракції з подальшим визначенням аналіту методом УФ-спектрофотометрії.

Матеріали та методи. Дослідження з ізолювання виконували з модельними пробами донорської крові та сечі людини, які містили пароксетин. Етап пробопідготовки крові попередньо передбачав осадження формених елементів шляхом додавання до неї 10 % розчину кислоти трихлорацетатної. Ендогенні домішки видаляли шляхом екстракційного очищення хлороформом з кислого середовища за рН 1 та екстрагували пароксетин з досліджуваних біологічних рідин етилацетатом за рН 10. Отримані органічні екстракти додатково очищували з використанням методу ТШХ. Після цього визначали пароксетин в отриманих елюатах з хроматограм УФ-спектрофотометричним методом.

Результати та їх обговорення. Значення R_f пароксетину в рухомій фазі етилацетат-метанол-25 % розчин амонію гідроксиду (85:10:5) становило 0,42 ± 0,04. УФ-спектри елюатів з хроматограм мали максимуми світлопоглинання за довжини хвиль 233 ± 2, 265 ± 2, 272 ± 2 та 293 ± 2 нм і за характером світлопоглинання були ідентичні з УФ-спектром стандартного розчину пароксетину в 0,1 M розчині кислоти хлоридної. Кількісне визначення проводили за λmax 293 нм за рівнянням калібрувального графіка y = 0,0094x – 0,02. Опрацьовані методики дозволили виділити з сечі 70,0 ± 4,0 % пароксетину, з плазми крові – 26,0 ± 3,0 % та з осаду крові після його попереднього відокремлення від плазми додатково ще 5,4 ± 0,6 % досліджуваного антидепресанту.

Висновки. Визначено оптимальні умови пробопідготовки модельних проб крові та сечі методом рідинної екстракції стосовно пароксетину. Отримані результати мають прикладне значення для створення алгоритму токсикологічного дослідження біологічних рідин на присутність зазначеного антидепресанту в разі смертельних інтоксикацій лікарськими препаратами.