УДК: 616.5:579.852:616-036.1

Некротизуючий фасціїт (НФ) – це швидкопрогресуюча, життєзагрозлива інфекція м’яких тканин, яка характеризується вираженим некрозом фасції, підшкірної клітковини та прилеглих структур з розвитком тяжкої системної інтоксикації.
Мета дослідження – на основі систематизації інтраопераційних ознак НФ сформулювати основні принципи виконання хірургічного втручання та охарактеризувати критерії ефективної або ж неефективної санації НФ.

Матеріал і методи. Дане дослідження ґрунтується на аналізі спостережень за пацієнтами, які перебували в лікувальних установах, що є базами клінік хірургії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького протягом 1999-2024 років.

Результати та їх обговорення. На основі спостережень за даними пацієнтами нами встановлені основні інтраопераційні ознаки, що були характерними для НФ: відсутність кровотечі, наявність некротичних тканин, гній у вигляді «помийної рідини», газ у тканинах, легка дисекція. Дані інтраопераційні ознаки мають вирішальне значення для підтвердження діагнозу та визначення об’єму хірургічного втручання. Розпрацьовано «алгоритмічний» Протокол хірургічного втручання, який передбачає виконання чотирьох стандартизованих послідовних етапів операції: хірургічний доступ, верифікація НФ, ексцизійний етап (визначення меж поширення НФ), завершальний етап (гемостаз, санація ранових порожнин, пухке дренування).

Висновок. Некротизуючий фасціїт є тяжким поліетіологічним захворюванням, що часто має замаскований характер розвитку та перебігу, який потребує чітких виважених та послідовних хірургічних дій для забезпечення проведення адекватної діагностичної та лікувальної програми. Забезпечення алгоритмічної послідовності діагностично-лікувальних дій дає можливість зменшити летальність при НФ з 29,0% до 12,0%.

Мета роботи – оцінити ефективність системи контрольованого відведення випорожнень для зниження ризику контамінації ран у пацієнтів із некротизуючим фасциїтом промежини, періанальної ділянки та геніталій; проаналізувати доцільність її застосування для полегшення післяопераційного догляду та пластичного закриття ран. Проведено аналіз результатів лікування 150 пацієнтів із некротизуючим фасциїтом за період 1999–2024 років у клініках Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Серед них у 21 (14%) пацієнта патологічний процес локалізувався у періанальній ділянці та промежині. Для оцінки ефективності методик догляду за ранами провели порівняльний аналіз результатів у пацієнтів, яким зробили традиційну колостомію, спроби аутодермопластики без контролю калового забруднення та застосування систем контрольованого відведення випорожнень. Ускладнення догляду та пластичного закриття ран у ділянці промежини та періанальної ділянки пов’язані з їхнім частим забрудненням фекаліями, що призводить до неуспішних спроб аутодермопластики та тривалого загоєння вторинним натягом. Використання тимчасової колостоми дозволяло виконати пластичне закриття, але подовжувало лікування в середньому на 6 тижнів та супроводжувалось додатковими незручностями для пацієнта. У двох пацієнтів (9,5%) застосовано систему контрольованого відведення випорожнень, що забезпечило надійну ізоляцію рани від забруднень, успішну аутодермопластику та швидке загоєння (до 11 діб). Використання системи контрольованого відведення випорожнень у лікуванні некротизуючого фасциїту промежини та періанальної ділянки є ефективним методом профілактики фекальної контамінації ран. Це дозволяє успішно виконати пластичне закриття ран, спростити післяопераційний догляд та уникнути створення тимчасової колостоми.

УДК: 616.5:579.852:616-036.1

Вступ. Некротизуючий фасціїт (НФ) — це важке та загрозливе для життя захворювання, що уражає м'які тканини, зокрема фасцію та підшкірну клітковину, яке характеризується швидким прогресуванням, що може призвести до масштабного некрозу тканин, системної інтоксикації та навіть смерті, якщо діагностика та лікування затримуються. Раннє розпізнавання клінічних симптомів є вирішальним фактором для встановлення своєчасного діагнозу.

Мета дослідження – вивчити особливість прогресування клінічних ознак некротизуючого фасціїту на різних етапах догоспітального періоду.
Матеріал і методи. Проаналізовано первинну медичну документацію 150 пацієнтів, які упродовж 1999 – 2024 років лікувалися на клінічних базах Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького з приводу некротизуючого фасціїту.

Результати та їх обговорення. У результаті проведеного аналізу усі ознаки та симптоматика були розподілені на три групи: ранні, важкі та критичні симптоми. До початкових симптомів віднесені: набряк та збільшення в об’ємі анатомічного сегмента; біль непропорційний до видимого патологічного процесу чи анамнезу; зміна поверхні шкіри у вигляді «лимонної кірки»; гіперчутливість або втрата чутливості поверхні шкіри; зміна кольору шкіри; затримка капілярного наповнення шкіри та перепади локальної температури шкіри. До «важких симптомів» НФ віднесли наступні: субепідермальні міхурі з прозорим вмістом; збільшення кількості або розмірів міхурів, поява міхурів із геморагічним або каламутним вмістом; швидке екстенсивне розширення зони патологічного процесу; охоплення патологічним процесом більше одного анатомічного сегмента; відсутність ефекту від консервативного лікування; системні ознаки інфекції (SIRS) та ознаки інтоксикації; гарячка, гіпотонія, лейкоцитоз, гіперглікемія, гіпонатріємія. До критичних симптомів НФ віднесли: некрози шкіри на тлі усіх (або більшості) попередніх симптомів; крепітація (або наявність газоутворення) у підшкірній клітковині; гіпотонія, поліорганна недостатність і септичний шок.

Висновки. Клінічні симптоми НФ є динамічними та залежать від стадії захворювання. Своєчасне раннє розпізнавання як найменших початкових, так і критичних симптомів є ключем до порятунку життя. Лікарі усіх спеціальностей повинні бути обізнаними із проявами цієї хвороби. Це дозволить знизити рівень смертності та поліпшити результати лікування.

Introduction. Necrotizing fasciitis (NF) is a severe infection associated with substantial tissue loss and a high risk of wound surface contamination. Standard xenodermal implants used for temporary coverage of postoperative defects frequently experience recurrent bacterial colonization.
Objective was to evaluate the effectiveness of lyophilized xenodermal implants saturated with silver nanoparticles in improving the preparation of postoperative wounds for autografting in patients with NF.
Materials and Methods. The study involved 20 patients with wounds following NF debridement. Patients were divided into two groups: the experimental group received lyophilized xenodermal implants saturated with silver nanoparticles, while the control group received standard xenodermal implants. Evaluations included granulation tissue formation speed suitable for autografting, incidence of secondary infections, and xenodermal implant adhesion duration.
Results. The mean time for granulation tissue formation suitable for grafting in the experimental group was 9.2 ± 0.7 days compared to 14.5 ± 1.1 days in the control group (p<0.05). No secondary infections occurred in the experimental group, whereas the control group had 3 cases. The adhesion duration of xenodermal implants was significantly longer in the experimental group (4.5±0.4 days versus 2.8±0.25 days, p<0.05).
Conclusions. Using xenodermal implants saturated with silver nanoparticles facilitates faster granulation tissue formation, reduces bacterial complication risk, and enhances preparation outcomes for postoperative wound closure

УДК 616.75–002.4–073.65:535–15

Метою дослідження було вивчення ефективності використання цифрової інфрачервоної термографії для ранньої діагностики та виявлення ділянок порушеної перфузії і некрозу тканин у пацієнтів із некротизуючим фасціїтом.
Матеріали та методи. Робота базується на основі спостережень за 10 пацієнтами з підозрою на некротизуючий фасціїт упродовж 2022–2023 років. За допомогою портативного цифрового інфрачервоного тепловізора пацієнтам виконували термографію уражених ділянок із метою отримання теплових карт і термограм, які згодом аналізували на наявність аномальних теплових патернів. Результати термографії порівнювали з іншими ознаками некротизуючого фасціїту.
Результати. У пацієнтів із некротизуючим фасціїтом виявлено теплову емісію шкіри у вигляді трьох концентричних зон із різною поверхневою температурою навколо основного вогнища інфекції. Центральна зона (N) мала знижену температуру, проміжна зона (F) – підвищену, а зовнішня зона (S) – температуру, що була близькою до нормальної для цієї ділянки тіла. Результати статистичного аналізу показали, що між зовнішньою та проміжною зонами не було суттєвої різниці в температурі. Однак були значні відмінності між зовнішньою і центральною зонами, а також між проміжною і центральною. Дослідження показало, що наявність зони «N» із різко зниженою тепловою емісією, оточеною зоною підвищеної теплової емісії «F» та різницею температур 5,72±0,23°С, є ознакою пізньої стадії некротизуючого фасціїту. Водночас на ранній стадії розвитку некротизуючого фасціїту зона «N» є відсутньою, хоча спостерігається виражена зона «F», що оточена зоною «S» із різницею температури приблизно 1,92±0,28°С.
Висновки. Виразні теплові патерни, що простежуються в пацієнтів із некротизуючим фасціїтом, дають змогу підвищити точність діагностики та допомогти у своєчасному виконанні хірургічного втручання. Продовження вивчення та удосконалення медичної термографії допоможе надалі включати її у стандартну клінічну практику з метою поліпшення діагностично-лікувального процесу некротизуючого фасціїту.