УДК: 616.995,42-06:-002.77]-036-07-035.77 

 На сьогодні бореліозна інфекція стала серйозною медичною проблемою, адже через поліморфізм клінічних проявів захворювання, дуже часто лікарі зупиняються на зовсім іншому заключному діагнозі. Тому аналіз клінічного досвіду, який може допомогти покращити диференційну діагностику хвороби Лайма залишається дуже актуальним напрямком.
Мета роботи – висвітлити та проаналізувати клінічні випадки діагностованої хвороби Лайма, яка на перший погляд маніфестувала у вигляді типових ревматологічних захворювань.
Матеріали та методи. Проаналізували та описали чотири клінічні випадки пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня», з урахуванням загальноклінічного обстеження, лабораторних досліджень
та інструментальних методів діагностики.
Результати. Проаналізували серію клінічних випадків, яка демонструє виклики, які виникають в диференційній діагностиці хвороби Лайма в клінічній практиці. У першому клінічному випадку пацієнтка 78 років була госпіталізована з типовими проявами васкуліту, які в клінічній картині нагадували пурпуру Шенлейна–
Геноха. При цьому серологічно було підтверджено бореліоз, що дало підставу трактувати клінічну картину як вторинний васкуліт інфекційного генезу – бореліозу. У другої пацієнтки клінічна картина протягом понад 10 років трактувалася, як спондилоартропатія з елементами сакроілеїту, який погіршився три роки тому. Встановлення укусу кліща в анамнезі, з яким в часових рамках повʼязане погіршення стану, дало підстави до серологічного тесту на Borrelia burgdorferi, який продемонстрував, що IgM, IgG – позитивні. Третій клінічний випадок відображає діагностично складний перебіг запальної міопатії у пацієнта похилого віку. Слід звернути увагу на позитивний результат Borrelia IgG при негативному IgM, що вказує на перенесену бореліозну інфекцію без активного хронічного перебігу. Четвертий клінічний випадок демонструє діагностичні труднощі при диференційній діагностиці причин артралгічного синдрому у молодих пацієнтів. У процесі діагностичного пошуку отримані позитивні результати IgM і IgG стали тим, що продемонструвало бореліозну етіологію артриту, незважаючи на відсутність класичних анамнестичних ознак – мігруючої кільцеподібної еритеми
чи встановленого факту укусу кліща.

Висновки. Хвороба Лайма може імітувати низку ревматологічних та захворювань іншої етіології, включно з реактивними артритами, спондилоартропатіями, IgA-васкулітами та поліміозитом. Її виявлення значно ускладнюється в разі відсутності в анамнезі укусів кліщів. З урахуванням неспецифічності проявів, діагностичний пошук повинен включати скринінг на Borrelia burgdorferi IgM, IgG. Своєчасна діагностика є запорукою ефективного лікування та попередження прогресування хвороби Лайма.


Nowadays, Lyme disease has become a significant medical issue due to the polymorphism of its clinical manifestations. Physicians often settle on an entirely different final diagnosis. Therefore, analyzing clinical experience that can aid in improving the differential diagnosis of Lyme disease remains highly relevant.
Purpose – to present and analyze clinical cases of confirmed Lyme disease that initially manifested with features resembling typical rheumatologic disorders.
Materials and Methods. We analyzed and described four clinical cases of patients who were hospitalized at the Lviv Regional Clinical Hospital, taking into account general clinical assessment, laboratory testing, and instrumental diagnostic methods.
Results. A series of clinical cases were analyzed, highlighting the challenges in the differential diagnosis of Lyme disease in clinical practice. In the first case, a 78-year-old female patient was hospitalized with typical vasculitic manifestations resembling Henoch–Schönlein purpura. Serological testing confirmed borreliosis, which allowed
interpretation of the clinical picture as a secondary vasculitis of infectious origin – Lyme borreliosis.
In the second case, the clinical presentation had been interpreted as spondyloarthropathy with sacroiliitis for over 10 years, with worsening over the last 3 years.
A recalled tick bite temporally associated with the deterioration led to serological testing, revealing both IgM and IgG positivity for Borrelia burgdorferi.
The third case involved a diagnostically complex course of inflammatory myopathy in an elderly patient. Positive IgG with negative IgM for Borrelia indicated a past i nfection without active chronic course. The fourth case demonstrated the diagnostic complexity of arthralgic syndrome in young patients. Despite the absence of classical features – such as erythema migrans or a known tick bite – positive IgM and IgG results confirmed a borrelial
etiology of arthritis.
Conclusions. Lyme disease can mimic a wide range of rheumatologic and other disorders, including reactive arthritis, spondyloarthropathies, IgA vasculitis, and polymyositis. Its diagnosis becomes especially challenging in the absence of a known tick bite. Given the nonspecific manifestations, the diagnostic work-up should include screening for Borrelia burgdorferi IgM and IgG. Timely diagnosis is essential
for effective treatment and prevention of disease progression

УДК 616.379-008.64-06:616.379-008.64

Актуальність. Діабетичний дистрес (ДДС) характеризується емоційними реакціями на труднощі самоконтролю, усвідомленням ризиків довгострокових ускладнень, а також неспокоєм через інші супутні навантаження, страхи та хвилювання. Внутрішньо переміщені особи (ВПО), хворі на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу, часто стикаються з багатьма проблемами — як фізичними, так і психологічними. Тривога, депресія та ДДС, що притаманні ВПО, прогнозують повільне одужання та збільшують ризик посттравматичного стресового розладу і смертності. Рання діагностика ДДС, розгляд його як ключового фактора в управлінні діабетом і вчасне втручання можуть суттєво поліпшити глікемічний контроль і якість життя пацієнтів. У зв’язку з цим розробка ефективних інструментів для діагностики цієї проблеми є вкрай важливою. Метою дослідження було створення та крос-культурна адаптація україномовної версії системи оцінки дистресу при ЦД 2-го типу (The Type 2 Diabetes Distress Assessment System, T2-DDAS). Матеріали та методи. Це перехресне дослідження, у якому взяли участь пацієнти з ЦД 2-го типу (м. Львів і область, перша група, n = 32) і ВПО, хворі на ЦД 2-го типу (друга група, n = 32). Вік, стать, тривалість ЦД 2-го типу, індекс маси тіла (ІМТ), глікований гемоглобін (HbA1c) обстежених значуще не відрізнялися (р > 0,05). Лінгвістично валідована українська версія
T2-DDAS була перекладена за допомогою методу прямого/зворотного перекладу. Опитувальник
T2-DDAS складається з двох частин: «Інструмент оцінки дистресу при цукровому діабеті 2-го типу: визначення основного рівня дистресу» (8 запитань) та розширений розділ «Інструмент оцінки дистресу цукрового діабету 2-го типу: визначення джерел дистресу» (21 запитання). Вищий бал, отриманий за певне джерело, вказує на більший вплив ДДС. Оцінка відповіді на кожне питання ґрунтується на 5-бальній шкалі Лайкерта (Likert scale). Середнє значення ≥ 2 вважається ознакою підвищеного рівня ДДС. Статистика: SPSS, IBM SPSS Statistics 20. Результати. T2-DDAS продемонстрував хорошу загальну надійність, а фактор «Діабетичний дистрес» показав високу внутрішню узгодженість ( Кронбаха = = 0,91), що свідчить про ефективне вимірювання діабетичного дистресу. Українська версія T2-DDAS продемонструвала високу внутрішню узгодженість зі значеннями Кронбаха, які були подібні до значень
Кронбаха в оригінальному T2-DDAS. Показники фактора «Діабетичний дистрес», отримані у пацієнтів з ЦД 2-го типу за допомогою української версії T2-DDAS, демонструють тісний зв’язок із балами, оціненими за допомогою англійської версії. Порівняльний аналіз показників фактора «Діабетичний дистрес» демонструє, що найбільш виражений рівень ДДС спостерігається серед ВПО, які страждають на ЦД 2-го типу. Крім того, у цих пацієнтів статистично значущим є збільшення впливу таких факторів, як гіпоглікемія, довгострокове здоров’я, взаємодія з медичними працівниками, міжособистісні проблеми, доступ до медичної допомоги і вимоги менеджменту, порівняно з даними, отриманими у другій групі. Висновки. Україномовна версія опитувальника T2-DDAS надає дійсні та надійні дані, які не відрізняються від результатів, отриманих за допомогою оригінальної версії T2-DDAS. Порівняльний аналіз показників фактора «Діабетичний дистрес» демонструє, що найбільш виражений рівень ДДС спостерігається серед ВПО, які страждають на ЦД 2-го типу. У ВПО, хворих на ЦД 2-го типу, статистично значущими є збільшення впливу таких факторів, як гіпоглікемія, довгострокове здоров’я, взаємодія з медичними працівниками, міжособистісні проблеми, доступ до медичної допомоги і вимоги менеджменту. Впровадження україномовної версії опитувальника T2-DDAS у закладах практичної охорони здоров’я дозволить отримати нову, потенційно більш точну систему оцінки діабетичного дистресу у хворих на ЦД 2-го типу.

616-036.83:612.176:355.4

Резюме. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є прогностичним фактором для розвитку метаболічного синдрому (МС), цукрового діабету (ЦД) 2-го типу, підвищує ризик виникнення кардіометаболічних
патологій і нейродегенеративних захворювань (НДЗ). Водночас ЦД 2-го типу та МС також здатні спричиняти
розвиток основних неврозоподібних та психіатричних симптомів, притаманних для ПТСР. Їхній вплив може
проявлятися через негативні ефекти на центральну нервову систему, зокрема розвиток НДЗ. Оксидантний стрес (ОС) і хронічне запалення низької інтенсивності (ХЗНІ) відіграють важливу роль у патофізіології
ПТСР, МС та ЦД 2-го типу, роблячи їх основними терапевтичними мішенями. Цілеспрямований вплив на
ОС, ХЗНІ та порушення мітохондріального метаболізму, використання антиоксидантів, зокрема α-ліпоєвої
кислоти (α-lipoic acid, ALA), може позитивно вплинути не лише на перебіг коморбідних захворювань, але й
на основні прояви ПТСР. In vitro та in vivo продемонстровано, що ALA модулює низку шляхів, пов’язаних із
ОС. Крім того, результати клінічних досліджень підтверджують антиоксидантний механізм дії ALA у пацієнтів
з ожирінням, МС, ЦД 1-го та 2-го типів. Нейропротекторна активність ALA активно вивчається і засвідчує
свою перспективність як терапевтичний підхід в лікуванні ПТСР та НДЗ. Попри значний терапевтичний потенціал ALA, її клінічне застосування обмежене низкою суттєвих бар’єрів. Зокрема, клінічним дослідженням
бракує стандартизованих протоколів лікування, а також детальної оцінки ефективності ALA як монотерапії.
Крім того, фармакокінетичний профіль ALA залишається обмеженим, що є одним із основних факторів, які
ускладнюють її використання. У цьому контексті прослідковуються певні перспективи щодо створення систем
транспортування ALA на основі наночастинок, які потенційно здатні вирішити низку зазначених проблем. Крім
того, технології застосування твердих ліпідних наночастинок, зокрема ніосом, ліпосом, наноструктурованих
ліпідних носіїв і міцел, забезпечують можливість місцевого або системного використання ALA. Проте для
остаточного визначення клінічної доцільності та терапевтичного потенціалу ALA необхідне проведення подальших доклінічних і клінічних досліджень. Пошук проводився в Scopus, Science Direct (від Elsevier) і PubMed,
включно з базами даних Medline. Використані ключові слова «α-ліпоєва кислота», «посттравматичний стресовий розлад», «цукровий діабет», «метаболічний синдром». Для виявлення результатів досліджень, які не
вдалося знайти під час онлайн-пошуку, використовувався ручний пошук бібліографії публікацій