Vertebral compression fractures are often the initial sign of systemic osteoporosis. Early detection and targeted treatment are crucial to prevent additional skeletal damage. Methods: Ten patients with systemic osteoporosis and confirmed lumbar compression fractures were examined (mean age 63 ± 2 years; 8 women, 2 men). All fractures occurred before patients were aware of their osteoporosis. Laboratory tests included 25(OH)D, CRP, calcium, ionized calcium, and phosphorus. DXA scans were performed at the hip and lumbar spine. Initial results showed vitamin D levels at 18.7 ± 1.3 ng/mL (normal 30), CRP at 7.25 ± 1.1 mg/L (normal <5), phosphorus at 0.65 ± 0.07 mmol/L (normal 0.81), and ionized calcium at 0.81 ± 1.1 mmol/L (normal 1.1). Femoral neck T-score was −2.2 ± 0.1, Z-score −2.3 ± 0.1; lumbar spine T-score +2.5 ± 0.1 and Z-score +2.8 ± 0.1, reflecting degenerative artifacts. All patients received vitamin D 5600 IU, ibandronic acid 150 mg monthly, and Osteogenon two tablets twice daily for 60 days. Results. After six months, improvements were observed in clinical, laboratory, and densitometric assessments. Vitamin D levels normalized in 9 patients (33.2 ± 2.3 ng/mL). DXA showed positive changes: hip T-score increased to −1.9 ± 0.1 and Z-score to −1.8 ± 0.1; lumbar spine T-score rose to −1.7 ± 0.1 and Z-score to −1.6 ± 0.1. Conclusion: The combined therapeutic approach of vitamin D repletion, anabolic vitamin D repletion, anti-resorptive therapy with ibandronic acid, and adjunctive Osteogenon recting metabolic abnormalities and enhancing bone mineral density. These findings support the importance of comprehensive, multimodal management in patients with systemic osteoporosis and vertebral compression fractures.

УДК 616.71-007.234-036.1-089.87

У статті подано досвід використання комбінованої терапії у пацієнтів із системним остеопорозом та фіксованими компресійними переломами поперекового відділу хребта. Лікування включало корекцію дефіциту вітаміну D протягом 60 днів з подальшою підтримувальною корекцію вітаміну Д відповідно до рівня у крові, застосування ібандронової кислоти протягом 6 місяців та осеїн-гідроксиапатитного комплексу. Результати продемонстрували суттєве покращення клінічних, лабораторних та денситометричних  показників. Отримані результати є проміжними, оскільки повний терапевтичний ефект формується протягом не менше 3 років. Мета роботи. Дослідити ефективність комбінованої схеми лікування пацієнтів із системним остеопорозом та фіксованими компресійними переломами поперекового відділу хребта. Матеріали і методи. Обстежено 10 пацієнтів (4 чоловіки та 6 жінок, середній вік 63±2 роки). Діагноз остеопорозу виставляли за критерієм T-score ≤ −2,5 та сучасними клінічними рекомендаціями. Компресійні переломи підтверджували на КТ або МРТ. Досліджували вітамін Д (25(OH)D), фосфор, йонізований кальцій, С-реактивний білок (СРБ). Усім пацієнтам була проведена денситометрія. Клінічні показники до призначення лікування: ВАШ 7,3±1,1; ранкова скутість 25–40 хв. Лікування –  вітамін D 5600 МО на добу (60 днів), ібандронова кислота 150 мг 1 раз на місяць (6 місяців), осеїн-гідроксиапатитний комплекс 1 табл 2 рази на добу  60 днів. Результати. Через 6 місяців комбінованої терапії системного остеопорозу спостерігалося достовірне покращення клінічних, лабораторних та денситометричних показників у більшості пацієнтів. Інтенсивність больового синдрому зменшилася в середньому на 57%, ранкова скутість суттєво скоротилася, а показники функціональної мобільності (TUG та швидкість ходьби) покращилися, що свідчить про зниження ризику падінь. Рівень вітаміну D досягнув цільових значень у 9 із 10 пацієнтів, поряд з нормалізацією йонізованого кальцію та фосфору і зменшенням рівня С-реактивного білка. На денситометрії зафіксовано значне підвищення МЩКТ: T-score шийки стегнової кістки покращився з –2,8±0,1 до –1,9±0,1, а T-score L1–L4 — з –2,5±0,1 до –1,7±0,1; аналогічну позитивну динаміку продемонстрували й Z-score. Лікування добре переносилося всіма пацієнтами, побічних реакції не спостерігалося. Висновки. Комбінована терапія системного остеопорозу є ефективною, забезпечує суттєве покращення клінічного стану, біохімічних показників та МЩКТ вже через 6 місяців лікування. Корекція дефіциту вітаміну D та призначення осеїн-гідроксиапатитного комплексу є ключовою умовою ефективності антирезорбтивної терапії, однак тривалість лікування ібандроновою кислотою повинна становити не менше 3 роки.

УДК:61(092)

Сто років від дня народження – це особлива дата, яка спонукає не лише до спогадів, а й до глибокого осмислення наукової спадщини. Цього року, 10.03.2026 року, ми вшановуємо пам’ять Зербіно Дмитра Діонісійовича – визначного українського патолога, академіка, дослідника, вчителя, який суттєво вплинув на розвиток теоретичної і клінічної медицини. Його життя було присвячене науці – насамперед патологічній анатомії як фундаменту клінічного мислення. Дмитро Діонісійович належав до тієї генерації вчених, які розуміли морфологію не як описову дисципліну, а як глибоку аналітичну науку про патогенез захворювання для розуміння клінічного перебігу. Він послідовно формував клініко-морфологічний підхід, у якому морфологічні зміни розглядалися в контексті патогенезу, системних реакцій організму та індивідуальних особливостей перебігу патологічного процесу.

УДК 616.89-056.7-02:613.861.3

У статті подано огляд літератури з проблеми психічних розладів, зокрема тривоги, депресії та посттравматичних стресових розладів, які є одними з найсерйозніших медико-соціальних наслідків війни та хронічного психосоціального стресу. Сучасні наукові дані свідчать, що ці стани мають полігенну природу і формуються внаслідок складної взаємодії генетичних, епігенетичних та чинників довкілля. Генетичні варіанти, залучені до регуляції нейромедіаторних систем, функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі, нейропластичності, а також запальних процесів, визначають індивідуальну вразливість або стійкість до стресу. Результати великих геномних асоціативних досліджень (GWAS) підтверджують, що ризик тривожних і стрес-асоційованих розладів зумовлений кумулятивним ефектом численних генетичних варіантів, переважно локалізованих у регуляторних ділянках геному. Важливу роль відіграють гени серотонінергічної системи (SLC6A4), катехоламінового обміну (COMT, MAOA), регуляції стресової відповіді (FKBP5, CRHR1), нейропластичності (BDNF), а також балансу між глутаматергічною та ГАМК-ергічною нейротрансмісією. Епігенетичні механізми, індуковані тривалим стресом, здатні закріплювати патологічні нейробіологічні зміни та сприяти хронізації психічних порушень. В умовах війни в Україні, де мільйони людей зазнають тривалого й повторюваного психотравмувального впливу, реалізація генетичної та епігенетичної вразливості набуває особливої клінічної значущості. Розуміння молекулярно-генетичних механізмів розвитку тривоги, депресії та ПТСР створює підґрунтя для впровадження персоналізованих стратегій профілактики, раннього виявлення та лікування психічних розладів у загальнолікарській практиці та системі охорони здоров’я України загалом.

Autoimmune thyroiditis (AIT) is the most common autoimmune endocrine disorder, and recognizing infectious triggers like Yersinia enterocolitica is crucial for clinicians to improve diagnosis and management. A 53-year-old man presented with fatigue, irritability, sweating, and palpitations. Laboratory tests showed suppressed TSH, elevated FT3, normal FT4, and anti-TPO >1000 IU/mL. Western blot confirmed Yersinia enterocolitica infection through IgA and IgG detection, highlighting the importance of specific serological methods for accurate diagnosis. Mild lymphocytosis with relative neutropenia suggested immune activation. The diagnosis was autoimmune thyroiditis (AIT) with transient thyrotoxicosis triggered by Yersinia enterocolitica. Treatment with thiamazole and doxycycline resulted in complete resolution of symptoms and normalization of thyroid hormone levels. Discussion: This case supports the hypothesis that Yersinia enterocolitica may trigger autoimmune thyroiditis through molecular mimicry and immune dysregulation, which can also affect male reproductive health, underscoring the importance of a comprehensive assessment. Conclusion: Screening for infectious cofactors, such as Yersinia enterocolitica, in men with thyroid autoimmunity is vital for accurate diagnosis and effective management, thereby encouraging clinicians to adopt proactive testing strategies.