УДК:616.12-008.6-036.12-052-082

In tumor cells with defects in apoptosis, autophagy allows prolonged survival. Autophagy leads to an accumulation of damaged mitochondria by autophagosomes. An acidic environment is maintained in compartments of cells, such as autophagosomes, late endosomes, and lysosomes; these organelles belong to the “acid store” of the cells. Nicotinic acid adenine dinucleotide phosphate (NAADP) may affect the release of Ca²⁺ from these organelles and affect the activity of Ca²⁺ ATPases and other ion transport proteins. Recently, a growing amount of evidence has shown that the variations in the expression of calcium channels or pumps are associated with the occurrence, disease-presentation, and the prognosis of colorectal cancer. We hypothesized that activity of ATPases in cancer tissue is higher because of intensive energy metabolism of tumor cells. The aim of our study was to ascertain the effect of NAADP on ATPase activity on tissue samples of colorectal cancer patients’ and healthy individuals. We tested the effect of NAADP on the activity of Na⁺/K⁺ ATPase; Ca²⁺ ATPase of endoplasmic reticulum (EPR) and plasma membrane (PM) and basal ATPase activity. Patients’ colon mucus cancer samples were obtained during endoscopy from cancer and healthy areas (control) of colorectal mucosa of the same patients. Results. The mean activity of Na⁺/K⁺ pump in samples of colorectal cancer patients (n = 5) was 4.66 ± 1.20 μmol P_i/mg of protein per hour, while in control samples from healthy tissues of the same patient (n = 5) this value was 3.88 ± 2.03 μmol P_i/mg of protein per hour. The activity of Ca²⁺ ATPase PM in control samples was 6.42 ± 0.63 μmol P_i/mg of protein per hour and in cancer −8.50 ± 1.40 μmol Pi/mg of protein per hour (n = 5 pts). The mean activity of Ca²⁺ ATPase of EPR in control samples was 7.59 ± 1.21 μmol P_i/mg versus 7.76 ± 0.24 μmol Pi/mg in cancer (n = 5 pts). Basal ATPase activity was 3.19 ± 0.87 in control samples versus 4.79 ± 1.86 μmol Pi/mg in cancer (n = 5 pts). In cancer samples, NAADP reduced the activity of Na⁺/K⁺ ATPase by 9-times (p < 0.01) and the activity of Ca²⁺ ATPase EPR about 2-times (p < 0.05). NAADP caused a tendency to decrease the activity of Ca²⁺ ATPase of PM, but increased basal ATPase activity by 2-fold vs. the mean of this index in cancer samples without the addition of NAADP. In control samples NAADP caused only a tendency to decrease the activities of Na⁺/K⁺ ATPase and Ca²⁺ ATPase EPR, but statistically decreased the activity of Ca²⁺ ATPase of PM (p < 0.05). In addition, NAADP caused a strong increase in basal ATPase activity in control samples (p < 0.01). Conclusions: We found that the activity of Na⁺/K⁺ pump, Ca²⁺ ATPase of PM and basal ATPase activity in cancer tissues had a strong tendency to be higher than in the controls. NAADP caused a decrease in the activities of Na⁺/K⁺ ATPase and Ca²⁺ ATPase EPR in cancer samples and increased basal ATPase activity. In control samples, NAADP decreased Ca²⁺ ATPase of PM and increased basal ATPase activity. These data confirmed different roles of NAADP-sensitive “acidic store” (autophagosomes, late endosomes, and lysosomes) in control and cancer tissue, which hypothetically may be connected with autophagy role in cancer development. The effect of NAADP on decreasing the activity of Na⁺/K⁺ pump in cancer samples was the most pronounced, both numerically and statistically. Our data shows promising possibilities for the modulation of ion-transport through the membrane of cancer cells by influence on the “acidic store” (autophagosomes, late endosomes and lysosomes) as a new approach to the treatment of colorectal cancer.

УДК 616.831-001.34-06:616.24-008.4-085.816.2-78]001.8

У статті обговорюється сучасний погляд на проблему респіраторної тера-пії у пацієнтів із черепно-мозковою травмою, ускладненою респіраторним дистрес-синдромом. Досліджується вибір оптимального позитивного тиску наприкінці видиху (ПТКВ) у пацієнтів із внутрішньочерепною гіпертензі-єю. Оскільки неправильне регулювання параметрів механічної вентиляції легень може суттєво погіршити результати лікування. Проведено ретро-спективний аналіз результатів лікування 34 хворих з ЧМТ (як компонента політравми), що були розділені на дві групи згідно з рівнем ПТКВ. Виявлено швидший неврологічний регрес у пацієнтів першої групи, де ПТКВ становив 8 ± 2 см вод. ст. Згідно з результатами можна стверджувати, що проблема технології МВЛ у хворих з ЧМТ потребує подальшого дослідження, залиша-ються невирішеними питання ролі церебрального і легеневого комплаєнсів, впливу ПТКВ на ВЧТ.

616.24-002-08-039.71-06:(617.51+616.831)]-001-08

Вступ. Черепно-мозкова травма призводить до порушення глоткового рефлексу, ковтання, ритму та частоти дихання. Все це провокує виникнення респіраторних ускладнень, які, в свою чергу, стають незалежними факторами негативного наслідку лікування даної категорії хворих.
Мета роботи. Метою даної роботи було оцінити можливості захисту/лікування респіраторної системи на перебіг черепно-мозкової травми у постраждалих.
Матеріал та методи. Нами було обстежено 237 хворих з ЧМТ, котрим в ургентних умовах було проведено операційне втручання у вигляді декомпресійної трепанації черепа та видалення субдуральної та епідуральної гематом. Всі хворі вимагали пролонгованої механічної вентиляції легень. Хворі ретроспективно були розділені на дві групи: 1-ша група (132 хворих) – це хворі, яким було проведено трахеостомію на 5–6 добу перебування в клініці анестезіології та інтенсивної терапії. У 2-гу групу (105 хворих) ввійшли хворі, яким трахеостомію було проведено в 1–2 добу. Хворі обох груп не відрізнялися за гендерними ознаками, тяжкістю ЧМТ та загального стану. Всім хворим крім загально-клінічних та біохімічних показників крові проводилося бактеріологічне обстеження виділення з трахеостомічної трубки (в момент накладання трахеостоми, і в подальшому кожні 3–4 дні), крові та сечі. Паралельно контролювали кількість лейкоцитів в периферичній крові, кількість незрілих форм, рівень СРП та ПКТ. Оцінку неврологічного статусу хворих визначали за шкалами ком Глазго та Річмондською шкалою оцінки ажітації та седації (RASS). Візуалізацію тяжкості ЧМТ проводили за допомогою КТГ.
Результати дослідженння. Вже в момент трахеостомії частота колонізації трахеобронхіального дерева у хворих першої групи була значно вища, ніж у хворих другої групи. Така тенденція спостерігалася і надалі. В групі хворих, яким накладали трахеостому на 5–6 добу післяопераційного періоду частіше спостерігалися явища трахеобронхіту та пневмонії на відміну від хворих, яким трахеостому накладали в 1–2 добу післяопераційного періоду. В першій групі хворих частіше виявлялися мікроорганізми родини ентеробактерій з розширеним спектром ß-лактамаз та неферментуючих Грам-негативних бактерій.
Висновок. Раннє проведення трахеостомії у хворих з ЧМТ призводять не тільки до зменшення частоти позитивних бактеріальних дослідження виділень з трахео-брохіального дерева але й до зменшення частоти виявлення нозокоміальної пневмонії.
Ключові слова: черепно-мозкова травма, нозокоміальна інфекція, дихальна недостатність.