616.988:578.834-036.21-053.2-08

Серед пацієнтів дитячого віку, хворих на COVID-19, близько 0,8 % – 1 % потребують госпіталізації у
відділення інтенсивної терапії. Основними синдромами, які визначають тяжкий перебіг і летальність у дітей є гоcтрий респіраторний дистрес-синдром, синдром мультисистемного запалення та поліорганна недостатність. Ми представляємо два клінічні випадки успішного використання ЕКМО у дітей з COVID-19, у яких розвинувся гострий респіраторний дистрес-синдром.
Діти віком 3 роки (випадок 1) та 17 років (випадок 2) поступили у відділення інтенсивної терапії з ознаками тяжкої дихальної недостатності. В обох пацієнтів було діагностовано вірусну інфекцію SARSCoV-2. Традиційні методи респіраторної підтримки в поєднанні з вентиляцією в прон-позиції та міоплегією не призвели до покращення оксигенації. При показниках PaO2/FiO2 – 60 (випадок 1), та PaO2/FiO2 – 75 (випадок 2) дітям було розпочато V-V ЕКМО. Тривалість ЕКМО в обох пацієнтів становила 7 днів. В результаті було досягнуто покращення оксигенації: PaO2/FiO2 – 310 (випадок 1), PaO2/FiO2 – 264 (випадок 2) після деканюляції, а також показників легеневої механіки (зростання Cst з 8 до 22 мл/смH2O у першому випадку і з 15 мл/смH2O до 57 мл/смH2O у другому випадку). Обоє пацієнтів вижили і були виписані з мінімальними когнітивними порушеннями.
Висновок: У випадках коли критична гіпоксемія, викликана тяжким респіраторним дистрес-синдромом не усувається традиційними методами респіраторної підтримки, EКMO може стати ефективною рятівною технологією.
Ключові слова: COVID-19, гострий респіраторний дистрес-синдром, ЕКМО.