We studied the influence of maternal hypothyroidism on progeny skin morphogenesis by means of histological, histochemical and lectinhistochemical methods. Hypothyroid conditions in rats were achieved by daily food supplementation with antithyroid drug Mercazolil. The experiment was conducted on 10 control and 10 hypothyroid rats, which delivered 70 and 46 offsprings, respectively. We discovered that maternal hypothyroidism induces the accumulation of mast cells (MCs) in the skin of progeny on the 1st, 10th and 20th postnatal days, with decrease of these cell’s count returning to control level on 40th postnatal day. These results indicate that offsprings developing under conditions of maternal hypothyroidism are a risk group for changes in immune status and the occurrence of allergic reactions. The stratum corneum of epidermis, its lipid barrier as well as pilosebaceous units, in both control and experimental group animals, at the early stages of postnatal ontogenesis are enriched with carbohydrate determinants of αDMan, βDGal, βDGal(1–3)DGalNAc, αLFuc, αDGalNAc, αDGlcNAc, Neu5Ac. Galanthus nivalis agglutinin (GNA) is a selective histochemical marker of MCs, while Lactarius torminosus fungus agglutinin (LTFA) is a selective label of Langerhans cells. Maternal hypothyroidism resulted in reduction of lectin binding with the structural components of progeny skin and its derivatives. We speculate that alterations in glycoconjugate processing and degradation sequences have an impact on the cell signaling, formation of adhesive contacts, cellular proliferation and differentiation. The lectin set we used clearly demonstrated specific labeling of cellular subpopulations, monitoring glycoconjugates processing and degradation under physiological and pathological conditions in all skin components.
Keywords: skin, Mercazolil, hypothyroid rats’ progeny, lectin histochemistry.

УДК: 611.12:611.013:611.061.1

   Загальною основою для розуміння того, яким чином обмежений діапазон скорочення саркомерів забезпечує серцевий викид під час систоли, є аналіз онтогенетичного утворення та локальних особливостей розвитку міофібрилярної структури кардіоміоцитів за рахунок зіставлення фазових станів міокарда. Мета дослідження – визначення фазових і топологічних особливостей та кількісна ультраструктурна характеристика саркомерогенезу в кардіоміоцитах курячих ембріонів. Методи. У роботі досліджували зародки курей кросу Cobb500 від початку 6-ї доби до 21-ї доби інкубації. За допомогою трансмісійної електронної мікроскопії вивчали ультраструктурні особливості скоротливих кардіоміоцитів у різних ділянках шлуночкового та передсердного міокарда у стані систоли та діастоли. Результати. На 29-й стадії розвитку курячих ембріонів у стані діастоли незрілі саркомери мали різну довжину. Середня довжина саркомерів становила 1,86±0,09 мкм у лівому шлуночку та 1,91±0,21 мкм у правому шлуночку. У передсердному міокарді довжина саркомерів поступалася параметрам шлуночків. На 36-й стадії у стані діастоли спостерігалося суттєве наростання довжини саркомерів у компактному міокарді лівого шлуночка та лівого передсердя, тоді як у правих відділах серця збільшення Z-Z-відстані було менш активним. У правих відділах серця частіше виявлялися саркомери з неоднаковою довжиною у компактному міокарді та в трабекулах. У різних ділянках міоламелл і трабекул ступінь розслаблення саркомерів при моделюванні максимальної діастоли був неоднаковим. Зокрема, у місцях відходження м'язових трабекул та їх прикріплення до вільної стінки шлуночків та передсердь визначалися саркомери із найменшою довжиною. Неповне розслаблення саркомерів відзначалося у початкових і кінцевих ділянках м'язових пластин. У середньому, в основі міоламелл та трабекул Z-Z-відстань у стані діастоли складала 1,73±0,05 мкм. У серединній частині трабекул довжина саркомерів була помітно більшою (1,82±0,04 мкм), а в проміжній (основній) частині м'язових пластин компактного шлуночкового міокарда саркомери були на 10,4% (p<0,05) дов-шими, ніж у їхній основі. Підсумок. До кінця пренатального кардіогенезу формувалася і посилювалася тангенціальна орієнтація Z-дисків міофібрил та форми кардіоміоцитів у стані систоли за рахунок взаєм-ного зміщення сусідніх міоламелл у ході протиспрямованого обертання базальної та апікальної частин лівого шлуночка при скороченні саркомерів до 1,83±0,04 мкм. У правому шлуночку і передсердному міо-карді систолічне скорочення не змінювало ортогональної орієнтації телофрагм і вставних дисків при ско-роченні саркомерів до 1,79-1,84 мкм. У стані діастоли ортогональна орієнтація Z-дисків характерна для скоротливих кардіоміоцитів всіх камер при досягненні довжини саркомерів 2,17±0,07 мкм – у проміжній частині міоламелл обох шлуночків, 2,12±0,13 мкм – у серединній частині передсердних і шлуночкових трабекул, 2,02±0,10 мкм – в основі трабекул усіх камер та м'язових пластин обох шлуночків.
Ключові слова: зародок курки, кардіогенез, серце, кардіоміоцит, саркомер, гістоархітектура, ультраструктура.