УДК 159.9

Ілюзії як феномен психіки має малу історію дослідження. Проте він є важливим для розумін-
ня бачення людиною світу та себе як об'єкта та суб'єкта існування в цьому світі і зокрема відіграє 
провідну роль у розумінні нами навколишнього світу, його можливостей пізнання.
Ілюзія – це помилкове, спотворене, викривлене. що має природне або неприродне зовнішнє 
оформлення, що супроводжується більшою чи меншою афективною реакцією суб'єктивно-репер-
цептивне відчуття чи сприйняття об'єктивно існуючого предмета, явища чи дії.
Автори ставлять перед собою завдання пояснення цього феномену, як інструмент розуміння 
світу, його трактування та обмеження, які він (феномен ілюзій) накладає на здатність пізнати себе та 
оточуючий світ. А також розкрити його природу.
Охарактеризовано низку принципово різних ілюзорних феноменів: ілюзії фізичні і фізіоло-
гічні; елементарні неврологічні ілюзії відчуття; ілюзії органічні (дисметаморфопсії та ін.); ілюзії 
рефлекторні (синестезії); ілюзії функціональні (парейдолічні; рефлекторні і функціональні ілюзії 
принципово відрізняються від рефлекторних і функціональних галюцинацій так як взагалі ілюзії 
відрізняються від галюцинацій); ілюзії психічні (психогенні, афективні) 
ілюзії гіпнотичні (навіювання при відкритих очах); ілюзії при синдромах поїраного свідомо-
сті; ілюзії хибного впізнавання; ілюзії інтерпретативні, абсурдні аутосуггестивні тощо.
Існують ілюзії уваги, афективні ілюзії та парейдолічні ілюзії. Охарактеризовано кожну із 
них. Виокремлено п’ять суттєвих ознак ілюзій: наявність об’єктивного предмету чи явища, що дійс-
но існує; помилкове, спотворене відчуття та сприйняття предмету чи явища; суб’єктивна оцінка 
предмету чи явища, що спотворено сприймається в якості такого, що реально існує; участь інте-
лектуальної (мислительної) активності суб’єкту при формуванні феномену; сенсорний, чуттєвий 
характер феномену. 

УДК 159.923;355.23;159

Стаття присвячена формуванню стресостійкості студентів медичних спеціальностей в умо-
вах війни. Проаналізовано рівень стресостійкості студентів. Проведено дослідження із застосуван-
ням опитування студентів медичних спеціальностей. Розроблений опитувальник дав змогу визначи-
ти, що більшість студентів переживають тривогу та страх. Визначено вплив психоемоційного стану 
під час війни на продуктивність навчання студентів. Виокремлено способи зниження відчуття три-
воги, напруженості, страху та окреслено шляхи розвитку стійкості реагування на стресові ситуації.
Метою дослідження є визначення психологічних умов формування стресостійкості студен-
тів. Об’єктом дослідження є стресостійкість студенів під час навчання в умовах воєнного стану. 
Предметом дослідження є особливості формування психологічної стійкості у студентів та засоби 
її формування. Досліджено фактори стресогенності та стресостійкості студентів-медиків в умовах 
війни. Представлено стрес у студентів в різних формах та проявах: зниження розумової активності 
та працездатності, постійна втома, апатія, слабка концентрація уваги. Молодь схильна до стресових 
ситуацій: часто відчуває тривожність, не завжди знаходять вихід з складних ситуацій. 
З метою збереження психічного здоров’я студентів нами запропоновано шляхи підвищення 
рівня стресостійкості. У дослідженні розкрито психологічну суть стресостійкості. На основі дослі-
дження охарактеризовано психічний стан студентів під час війни. Запропоновано цілісну програму 
підвищення рівня стресостійкості студентів під час навчання в період війни. Надано практичні ре-
комендації щодо формування стресостійкості студентів медичних спеціальностей в умовах війни.

УДК 159.9:159.96

Тема психокорекційних заходів щодо реабілітації воїнів в умовах війни є вкрай актуальною, 
зважаючи на тривалість збройних конфліктів і високий рівень психологічних травм серед військо-
вослужбовців. У ході війни воїни стикаються з великим фізичним та психічним навантаженням, що 
призводить до розвитку посттравматичних стресових розладів (ПТСР), депресій, тривожних розла-
дів та інших психічних порушень. Ефективні психокорекційні заходи спрямовані на зниження рівня 
стресу, відновлення емоційної рівноваги та адаптацію до мирного життя.
Основними  методами  психокорекційної  реабілітації  є  когнітивно-поведінкова  терапія, арттерапія,  групові  заняття  з  підтримкою,  тілесно-орієнтовані  методики  та  медитації.  Особлива увага приділяється роботі з травмуючими спогадами, зниженню рівня тривожності та агресії, а також навчанню технік саморегуляції. Такі заходи забезпечують воїнам психологічну стабільність, сприяють покращенню їхнього психоемоційного стану та підвищенню адаптаційних можливостей.
В роботі висвітлюються особливості проведення реабілітаційних програм у військових умовах, а також аналізуються успішні практики застосу-вання психокорекційних методів для воїнів,  які перебувають у зоні бойових дій або повертаються до мирного життя після участі у війні.
Ефективна реабілітація воїнів в умовах війни вимагає інтеграції різно-манітних психокорекційних методів і технік, які враховують індивідуальні потреби військовослужбовців. Успішна реалізація психокорекційних заходів не лише сприяє поліпшенню психоемоційного стану військових, але й має позитивний вплив на їхню соціальну інтеграцію та відновлення нормального життя після пережитих травм.

УДК 159.09.07

Дослідження присвячене вивченню проблем адаптації та реабілітації учасників бойових дій, 
які після повернення з війни стикаються з серйозними фізичними, психологічними та соціальними 
труднощами. Підвищення кількості військових конфліктів у сучасному світі, а особливо в Україні 
посилює актуальність теми, адже бойовий досвід часто залишає глибокі рани, що вимагають спе-
ціальної допомоги для повноцінного повернення до мирного життя. Учасники бойових дій нерідко 
мають різноманітні травми, зокрема посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), тривожні стани, 
депресію, фізичні ушкодження та інші складнощі, які впливають на їхню здатність інтегруватися у 
звичайне суспільство. Також, деякі психологічні наслідки війни присутні і у цивільних.
Метою даної роботи є аналіз існуючих програм реабілітації, які враховують фізичні, психо-
логічні та соціальні потреби ветеранів. Дослідження спрямоване на виявлення методик, що дозво-
ляють ефективно відновлювати загальний стан учасників конфліктів та сприяти їхній інтеграції в 
соціум. Основна увага приділяється комплексному підходу, що включає поєднання фізичних тре-
нувань, психотерапевтичних практик, арт-терапії, тренінгів для розвитку комунікативних навичок, 
а також роботи з самооцінкою. Важливо, щоб реабілітаційні програми сприяли не лише фізичному 
відновленню, а й забезпечували зниження рівня тривожності, поліпшення емоційного стану та під-
вищення самооцінки. 
Окремий акцент робиться на необхідності зменшення симптомів ПТСР, адже цей розлад є 
поширеним явищем серед військових. Реабілітаційні заходи, які охоплюють різні аспекти психіч-
ного здоров’я, дозволяють сформувати у ветеранів емоційну стійкість і знижують рівень агресії. 
Важливо також забезпечити соціальну інтеграцію, адже учасники, які проходять комплексну ре-
абілітацію, успішніше адаптуються до мирного життя, легше налагоджують соціальні зв’язки та 
повертаються до професійної діяльності.