УДК: 616-036: 001.891/.893.001.11]:616-08

Актуальність. Доказова медицина що базується на результатах рандомізованих контрольованих клінічних дослідженнях - як «золотому стандарті», потребує належного розуміння лікарями як теоретичних основ до їх інтерпретації, так і науково- методологічних підходів до їх імплементації результатів у клінічну практику.

Мета дослідження: Теоретично обґрунтувати концептуальні зсади рандомізованих клінічних досліджень як «золотого стандарту» доказової медицини та узагальнити науково-методологічні підходи до імплементації їх результатів у клінічну практику лікаря в умовах трансформації системи охорони здоров’я України.

Матеріали та методи. Виконанеодномоментне, оглядове, суцільне науково-теоретичне та прикладне дослідження, спрямоване на досягнення мети та завдань роботи. Матеріалами слугували сучасні наукові публікації, огляди, методичні рекомендації та дослідження (2019–2024 рр.), що відображають дизайн і результати РКД, а також підходи до їх інтеграції в клінічну практику та управлінські рішення.

Методологічну основу становили системний аналіз, порівняльний метод, синтез і узагальнення, структурно-логічний та системно-структурний аналіз, а також дедуктивний підхід із контент-аналізом на основі принципів системності, що відповідають галузі знань «I Охорона здоров’я та соціальне забезпечення»

Результати дослідження. Результати узагальнення наукових джерел підтвердили, що рандомізовані клінічні дослідження є «золотим стандартом» доказової медицини, оскільки забезпечують найвищий рівень достовірності оцінки ефективності та безпеки медичних втручань і формують основу клінічних рекомендацій. Встановлено, що застосування моделі PICO для формулювання клінічного запитання підвищує чіткість визначення пацієнта, втручання, порівняння та результату, що оптимізує подальший пошук і аналіз доказів. Доведено, що використання стандартизованих алгоритмів пошуку в електронних базах даних забезпечує відбір високоякісних досліджень, підвищує точність результатів і зменшує вплив суб’єктивності. Окремо відзначено, що імплементація отриманих доказів у клінічну практику є ключовим чинником підвищення якості медичної допомоги та стандартизації лікувально-діагностичних рішень.

Висновки. Доказова медицина виступає ключовою методологічною основою сучасної клінічної практики, що інтегрує результати досліджень найвищого рівня доказовості з клінічним досвідом лікаря та індивідуальними особливостями пацієнта, забезпечуючи оптимізацію лікувально-діагностичних стратегій і підвищення ефективності вторинної профілактики захворювань. Доведено, що впровадження алгоритмізованого підходу до пошуку, критичної оцінки та узагальнення наукових доказів у клінічну практику сприяє підвищенню якості медичних рішень, їх наукової обґрунтованості, відтворюваності та стандартизації.

Ключові слова: доказова медицина; рандомізовані контрольовані клінічні дослідження; лікар-клініцист; показники ефективності; клінічне запитання; PICO; алгоритм; міжнародні ресурси доказової медицини; імплементація доказів; клінічна практика.

 

Orest Chemeris, Vasyl’ Ruden’. Randomized Controlled Clinical Trials: Conceptual Foundations and Scientific-Methodological Approaches to Evidence Translation into Clinical Practice

 

Relevance. Evidence-based medicine, grounded in the findings of randomised controlled clinical trials as the “gold standard”, necessitates a thorough understanding among physicians not only of its theoretical foundations for the interpretation of evidence, but also of the scientific and methodological approaches required for the translation and implementation of research findings into clinical practice.

Aim of the study. To provide a theoretical substantiation of the conceptual foundations of randomised clinical trials as the “gold standard” of evidence-based medicine and to synthesise scientific and methodological approaches to the implementation of their findings into physicians’ clinical practice in the context of the ongoing transformation of the healthcare system in Ukraine.

Materials and Methods. A cross-sectional, descriptive, comprehensive theoretical and applied study was conducted to achieve the aim and objectives of the research. The study materials included contemporary scientific publications, reviews, methodological guidelines, and research studies (2019–2024) addressing the design and outcomes of randomised controlled trials, as well as approaches to their integration into clinical practice and managerial decision-making.

The methodological framework was based on systems analysis, comparative analysis, synthesis and generalisation, structural-logical and system-structural analysis, as well as a deductive approach combined with content analysis grounded in the principles of systems thinking, in accordance with the field of knowledge “I Healthcare and Social Welfare”.

Results. The synthesis of scientific sources confirmed that randomised clinical trials represent the “gold standard” of evidence-based medicine, as they provide the highest level of reliability in assessing the effectiveness and safety of medical interventions and form the basis of clinical guidelines. It was established that the use of the PICO framework for formulating clinical questions improves the clarity in defining the patient, intervention, comparison, and outcome, thereby optimising subsequent evidence search and appraisal. It was demonstrated that the application of standardised search algorithms in electronic databases ensures the selection of high-quality studies, increases the accuracy of findings, and reduces the influence of subjectivity. It was further emphasised that the implementation of evidence into clinical practice is a key determinant of improving the quality of healthcare delivery and standardising diagnostic and therapeutic decision-making.

Conclusions. Evidence-based medicine serves as a key methodological foundation of contemporary clinical practice, integrating findings from the highest levels of evidence with clinicians’ expertise and patients’ individual characteristics, thereby ensuring the optimisation of diagnostic and therapeutic strategies and improving the effectiveness of secondary disease prevention. It has been demonstrated that the implementation of an algorithm-based approach to searching, critically appraising, and synthesising scientific evidence in clinical practice contributes to improved quality of medical decision-making, as well as its scientific validity, reproducibility, and standardisation.

Keywords: evidence-based medicine; randomised controlled clinical trials; clinician; effectiveness indicators; clinical question; PICO; algorithm; international evidence-based medicine resources; evidence implementation; clinical practice.



УДК :612.014.484:012.015.1]-078.73-037-092.9

Резюме. Військовослужбовці відчувають довгострокові наслідки важких поранень, які мають значний вплив на якість життя і статеву функцію. З’являється дедалі більше даних, що посттравматичний стресовий розлад,  що розвивається вторинно внаслідок поранень, пов’язаний із вищим рівнем  еректильної дисфункції (ЕД), зниженням сексуального бажання та перед часною еякуляцією. Поранення, пов’язані з бойовими діями, також можуть  мати значні наслідки для фертильності чоловіків, оскільки вони зазвичай 
служать у роки піку своєї статевої активності.
Мета роботи: вивчення показників якості життя та сексуальної функ ції чоловіків різних вікових груп, постраждалих внаслідок бойових дій, до і після закінчення лікування.
Методи. Дослідження охопило результати лікування та анкетного опитування 136 чоловіків із перенесеними бойовими травмами і супутньою  сексуальною дисфункцією до лікування та після лікування дисфункції. Для  визначення пов’язаної зі здоров’ям якості життя проводилось анкетуван ня за допомогою опитувальника SF-36. Другим критерієм у диференціації  важкості ЕД була сума балів відповіді на запитання анкети Міжнародного  індексу еректильної функції-5. За формою еректильної дисфункції пацієн тів розділено на дві групи: група 1 – пацієнти з психогенною еректильною  дисфункцією після отриманої бойової травми (n = 84); група 2 – пацієнти  з еректильною дисфункцією змішаного ґенезу – включено хворих, учасни ків бойових дій із ендотеліальною дисфункцією, метаболічним синдромом,  дисліпідемією, гіпертонічною хворобою, ішемічною хворобою серця, пізнім  гіпогонадизмом (n = 52).
Результати. Середні значення показників анкети SF-36 пацієнтів групи  1 із психогенною формою ЕД після лікування були значно вищими, ніж у чоловіків з ЕД до лікування. Достовірним виявилось зростання середнього балу доменів загального здоров’я, рольово-фізичного та рольово-емоцій ного функціонування. Спостерігалась тенденція до покращення доменів  психічного здоров’я та життєвої активності. При змішаній формі ЕД після  лікування у пацієнтів спостерігаються достовірні покращення рольово-фі зичного функціонування, больового відчуття. Наявна тенденція до покра щення усіх інших показників. Після комплексного лікування в чоловіків із психогенною ЕД вірогідно зросли середні бали домену анкети МІЕФ-5 щодо задоволення статевим життям від 2,8 до 5,5 та еректильної функції – з 7,2 до 16,7 (р < 0,05). У чоловіків із змішаною формою еректильної дисфункції лікування практично не впливає на сексуальне бажання та оргазмічну функцію, однак при цьому найбільш зростає еректильна функція на 7,3 бала (р < 0,05).
Висновки. Результати дослідження вказують на значну поширеність психогенної та змішаної форм еректильної дисфункції, яка, як правило, турбує чоловіків після перенесених бойових травм. У результаті лікування еректильної дисфункції як психогенної, так і змішаної форм покращується  загальне здоров’я, рольово-фізичне та рольово-емоційне функціонування.  Спостерігалась тенденція до покращення доменів психічного здоров’я та  життєвої активності. Особливо це характерно для молодшої вікової гру пи чоловіків. Після комплексного лікування в чоловіків із психогенною еректильною дисфункцією обох вікових груп вірогідно зросли показники  щодо задоволення статевим життям та еректильного домену. У чоловіків  зі змішаною формою еректильної дисфункції найбільшою мірою зростають  показники еректильної функції.
Ключові слова: еректильна дисфункція, якість життя, бойова травма,  лікування.

УДК: 612.014.484:012.015.1]-078.73-037-092.9


Introduction. Priapismisafrequentpainfulerectionthatlastsmorethan4hoursandisnotcaused bysexualstimulation,occurswhenbloodisblockedinthepenisandcannotleaveit.Itisbelieved thattheincreaseinthefrequencyofpriapismdirectlydependsontheprevalenceofintracavernous injectionsofvasoactivesubstancesinthetreatmentoferectiledysfunction.
Aim. Toevaluatethepathogeneticfeaturesofthedevelopmentofpriapism,asoneoftheforms
ofsexualdysfunction,inmeninjuredasaresultofcombatoperations(combattrauma)andto
optimizetreatmentmethods.
Materials and methods. Thestudy included14priapismpatientswhowere treatedat the
urologyclinicin2022‑2024.Priapismasacomplicationdevelopedin2(4.4%)of45patientsafter
intracavernousinjectionof20μgofprostaglandinE1(PGE1)(group1),in1(10%)of10patientsafter
sequentialinjectionof20μgofPGE1and0,5mgofphentolamine(group2),in3(20%)of15patients
afterinjectionof2%solutionpapaverine(group3).In5patients,priapismoccurredagainstthe
backgroundofsystematicuseofanticoagulants(lowmolecularweightheparin)inthetreatmentof
severevascularpathology(phlebothrombosis,thrombophlebitis)(group4).Inanother3patients,
thecausethatledtopriapismwasnotfound,sotheidiopathicformwasestablished(group5).
Results. Itwasshownthatin3cases,thedurationofpriapisminpatientswithpsychogenicEDwas
insignificant,sinceallpatientswerewarnedaboutthepossibledevelopmentofpriapismbefore
theinjectionofthevasoactivedrugandrecommendedtoseekmedicalhelpimmediatelyincaseof
itsoccurrence.Threeoutofthreepatientswithapreviousdiagnosisofmixederectiledysfunction
(withanorganicvascularcomponent)failedtorestoreerectilefunctionaftershunting.Threeout
offourpatientsdiagnosedwithidiopathicpriapismreportedtheabsenceoferectionsduring
severalmonthsofpostoperativefollow‑up.Innocasewastherearecurrenceofpriapisminthe
postoperativeperiod.
Conclusions. TheobtaineddataallowustorecommendprostaglandinE1asthedrugofchoice
amongvasoactivesubstancesforintracavernoususeduetoitshighestsafety.Unilateraltranscaputal
punctureofthecavernousbody(Wintershunt)inpatientswithischemicpriapismmadeitpossible
toachievedetumescencein100%ofcaseswithoutsubsequentrecurrenceandrestoreerectile
functionin40%ofpatients.
Keywords: priapism, erectile dysfunction, combat trauma, treatment, vasoactive drugs

Із часу здобуття Україною незалежності, у нашій державі не приділяли належної уваги медичній реабілітації. Ця галузь медицини, спрямована на відновлення або поліпшення функціональних здібностей людей, які перенесли фізичні або психологічні травми, була досить обмежена і не мала системного підходу через різні обставини, зокрема через брак розуміння її важливості як складової здоров’я нації. Однак повномасштабна війна значно прискорила процес формування національної системи реабілітації. 

Since its independence, rehabilitation in Ukraine has been constrained and lacked a systematic approach due to various factors, including insufficient recognition of its significance. Nevertheless, the full-scale war greatly hastened the development of a national rehabilitation system. The increasing demand for medical care for numerous victims of the Russo-Ukrainian war has accelerated the development of infrastructure for physical and psychological support, prioritizing medical rehabilitation in the healthcare system.