Актуальність: Багато пацієнтів, які хворіють на мігрень, відмічають що сон має значнийвплив на перебіг їхнього захворювання. Наявність зв’язку між мігренню та розладамисну вже століттями визнається клініцистами та епідеміологічними дослідженнями. Тимне менш, точна природа цього зв’язку, механізми, що лежать в основі залишаються незовсім зрозумілими.Методи: Обстежено 64 пацієнти з мігренню, та оцінено взаємозв’язок між нападамимігрені і сну. Проведено аналіз потенційних патофізіологічних механізмів, які пов’язуютьмігрень і сон на основі аналізу публікацій з подальшим формулюванням основнихпідходів, щодо можливостей використання цього в щоденній клінічній практиці.Результати і обговорення: Лише 31,2% хворих на мігрень були повністю задоволенісвоєю якістю сну. Серед хворих на хронічну мігрень лише 7,7% були повністю задоволенісвоєю якістю сну. Хворі на мігрень відмічали такі порушення сну: недостатню тривалість,незадоволеність сном, важкість засинання, нічні кошмари, наявність денної сонливості.32,8% хворих на мігрень відзначали порушення сну, як один з тригерів, що провокуємігренозні напади. Останні біохімічні та нейровізуалізаційні дослідження виявилиструктури центральної нервової системи та нейромедіатори, залучені в патофізіологіюмігрені, а також важливі для регуляції нормальної архітектури сну, що свідчить проможливу причинну роль у патогенезі обох розладів дисрегуляції цих спільних нетворків.Дисфункція роботи гіпоталамуса та стовбурово-кортикальних мереж, а такожглімфатична система можуть бути основними спільними ділянками, що залучені впатологічні механізми мігрені та порушень сну. На основі проведеного аналізу булозапропоновано 10 пунктів, які можуть допомогти в буденній клінічній практиці.Висновок: Порушення сну та мігрень пов’язані між собою патогенетично і тому є дужепоширеними коморбідними захворюваннями. Сучасне розуміння нейробіологічнихмеханізмів, що лежать в основі коморбідності мігрені із розладами сну, все ще є доситьобмеженим, проте, можна припустити, що в основі патогенезу обох проявляєтьсядисфункція роботи гіпоталамуса та стовбурово-кортикальних мереж, а також роботаглімфатичної системи. Рутинна оцінка наявності скарг на порушення сну у пацієнтів змігренню та застосування специфічних фармакологічних і немедикаментозних методівлікування порушень сну буде доцільним, оскільки може позитивно повпливати назменшення тягаря мігрені.