Резюме.Описано рідкісний випадок тяжкого перебігу септицемії з менінгітом у дитини 7 років, що розвинулися в результаті інфікування непатогенною Neisseria weaveri, яка більш відома як коменсал ротової порожнини собак. Хвороба почалася гостро з підвищення температури тіла до 39,0 °С та блювання. Надалі приєдналися марення, психомоторне збудження, різка блідість шкірних покривів, судоми. Згодом шкірні покриви набули ціанотичного відтінку, з’явились геморагічні висипання по всьому тілу. З вищенаведеною симптоматикою хворий доставлений у реанімаційне відділення інфекційної клінічної лікарні з діагнозом: менінгококова інфекція, інфекційно-токсичний шок І ступеня. При бактеріологічному дослідженні слизу з носоглотки та ліквору менінгокок не виявлено. Проте посіви крові містили грамнегативні диплококи, ідентифіковані за допомогою системи Vitek-2 і картки VT2 NH ID як Neisseria weaveri. Унікальність ви-падку полягає в тому, що при типовій клінічній картині генералізованої менінгококової інфекції з геморагічними висипаннями та менінгітом, яка супроводжувалася шоком, при бактеріологічному дослідженні крові виділили «зоонозний» вид нейсерій — Neisseria weaveri. У результаті лікування спостерігалася чітка позитивна динаміка та одужання дитини на 14-й день хвороби. Наведений випадок свідчить, що розпізнавання цього мікроорганізму має клінічне значення, а непатогенну Neisseria weaveri слід розглядати як патоген, що може викликати тяжку септицемію з менінгітом та проявами шоку, навіть без даних про укус собаки в анамнезі. Питання причетності Neisseria weaveri до розвитку захворювання у дітей потребує подальшого вивчення і вимагає міждисциплінарного підходу за участі інфекціоністів, епідеміологів, імунологів та мікробіологів. Ключові слова: Neisseria weaver; діти; септицемія; менінгіт
УДК: 616.428-007.61-022.7-08:579.881.2
Bartonella henselae є збудником хвороби котячих подряпин, основним проявом якої є лімфоаденопатія, яка може проявлятися бацилярним ангіоматозом, ураженням внутрішніх органів, суглобів, очей, серця, нирок. Це захворювання часто зустрічається в практичній роботі лікарів, проте при атиповій формі, яка спостерігається у 20% пацієнтів, буває вчасно недіагностована, імітує лімфоаденопатії, спричинені пухлинами м’яких тканин та кісток, іншими бактеріальними збудниками. Метою роботи було проаналізувати клінічні випадки хвороби котячих подряпин за результатами даних карт стаціонарного хворого, базуючись на провідному клінічному симптомі – лімфаденіті, узагальнити літературні дані, що стосуються захворюваності, особливостей клінічного перебігу та лікування цього захворювання. Наведено опис двох клінічних випадків хвороби котячих подряпин у дорослих жінок 19 та 59 років. Типовий перебіг хвороби в однієї з них на початку захворювання проявлявся симптомами загальної інтоксикації, гарячкою, збільшенням лімфовузлів на шиї та пахвинній ділянці, збігався в часі з діагностованою попередньо бактеріальною ангіною. Діагностичний пошук завершився встановленням діагнозу та хірургічним втручанням через три місяці від початку клінічних проявів захворювання. У другому випадку субфебрильна температура тіла, болючий лімфатичний вузол у правій пахвинній ділянці протягом 3 тижнів були підставою двічі проводити інвазивне втручання щодо діагностованого бактеріального процесу нез’ясованої етіології. Причинами запізнілої діагностики та лікування хвороби котячих подряпин у наших пацієнтів був недостатній збір епіданамнезу, відсутність настороженості лікарів, насамперед хірургів, щодо клінічних проявів хвороби та пізнє проведення обстежень для з’ясування етіологічного чинника захворювання. Підвищений титрантитіл IgM до Bartonella.henselae 1:160 та 1:140 у двох випадках були підставою для підтвердження хвороби котячих подряпин. Базуючись на результатах аналізу літератури, представлено огляд типових та атипових проявів хвороби котячих подряпин, діагностики та лікування. Інфікування Bartonella henselae вартовраховувативусіхвипадкахлімфаденітунез’ясованоїетіології, що супроводжується підвищеною температурою тіла, інтоксикаційним синдромом та тривалим перебігом. Для запобігання розвитку гнійних ускладнень, уникнення необґрунтованих інвазивних процедур важливим є своєчасна діагностика та проведення відповідного анамнезу