Arboviruses are an ecological group of viruses that are maintained in nature among susceptible vertebrates through biological transmission by blood-sucking arthropods. More than 500 species of arboviruses are known in the world, and 150 of them can cause human diseases. At present, five

arboviruses belonging to four families of RNA-containing viruses (Flaviviridae, Nairoviridae, Phenuiviridae, and Togaviridae) have the greatest clinical significance in Europe. West Nile (WNV), tick-borne encephalitis (TBEV) and Toscana (TOSV) viruses can cause febrile diseases with injuring the central nervous system, Crimean-Congo hemorrhgic fever virus (CCHFV) – hemorrhagic fever, and Sindbis virus (SINV) – fever with arthralgia. WNV and SINV are

transmitted by mosquitoes, TBEV and CCHFV viruses – by ticks, and Toscana virus – by sandflies. The geographical distribution of arboviruses and the spring-autumn seasonality of diseases caused by them coincide with the range and period of activity of blood-sucking arthropod vectors. Dengue (DENV), Zika (ZIKV), and Chikungunya (CHIKV) viruses are exotic for Europe, but in recent years there has been an increase in cases of them being introduced during travel.

УДК 616.988:595.771(477)

Гарячка Західного Нілу (ГЗН) – актуальне зооантропонозне природно-осередкове трансмісивне особливо небезпечне захворювання з планетарним поширенням, належить до пріоритетних проблем за медико-соціальними параметрами. Природні та антропургічні осередки ГЗН стабільні у часі. Їх структура та межі модифікуються під впливом багатьох природних і соціальних чинників. Клінічна маніфестація ГЗН у людей вкрай розмаїта зі значною часткою ней­роінвазивних форм. Україна належить до ендемічних територій щодо ГЗН від 2006 р., але в останні двадцять років епідеміологічний нагляд щодо ГЗН не здійснювали в належних стандартах. З метою оцінки клініко-епідеміологічних характеристик ГЗН у західноукраїнському регіоні нами серологічно обстежено 816 стаціонарних інфекційних хворих на сезонні гарячкові захворювання невстановленої етіології. ГЗН верифіковано у (12,6±1,2) % обстежених пацієнтів. Хворіли люди усіх вікових груп: від 2 до 72 років (середній вік 38,6 року), найбільша частка припадала на вікові групи 41-60 і 26-40 років. Серед хворих на ГЗН переважали жителі міст та особи жіночої статі, а серед груп населення – пенсіонери, школярі й різноробочі. Сезон епідемічного ризику припадав на травень-липень, хоча спорадичні випадки реєструвалися і в інші місяці року.
Клінічна маніфестація ГЗН була розмаїта, з ураженням однієї або декількох систем на фоні гіпертермічного синдрому. У цілому переважали хворі із ГРВІ синдромокомплексом – (28,2±4,4)  %, симптомами ураження дихальної системи – (26,2±4,3 %), гепатобіліарної системи і травного каналу – (25,3±4,3  %). У групі хворих з ураженням ЦНС переважали діти. Рівень захворюваності населення у цілому становив 22,0 на 100 тис. населення. За показниками захворюваності на ГЗН обстежений регіон належить до гіперендемічних територій