У практичній діяльності лікарів часто трапляються складні пацієнти, які потребують «мозгового штурму» за участю багатьох лікарів різних спеціальностей. У таких випадках ми говоримо про потребу консиліуму – наради кількох лікарів однієї чи різних спеціальностей (лат. consilium – згода, порозуміння, обговорення). На жаль, в останні роки ми все частіше забуваємо про консилярне обговорення, ігноруємо потребу «думати разом». Консиліуми часто необхідні для оцінки стану здоров'я обстежуваного, діагнозу хвороби, визначення медичного прогнозу, тактики подальшого
обстеження та лікування, доцільності скерування у спеціалізоване відділення чи інший, профільний, лікувальний заклад. Спільне обговорення серйозних медичних проблем не лише скорочує шлях до правильного діагнозу, але й оптимізує лікувальну тактику.

Алергічний риніт (АР) – це поширене захворювання, яке становить значний тягар для суспільства, оскільки може призвести до зниження якості життя пацієнтів, а також до розвитку ускладнень. У багатьох випадках АР не сприймається як серйозна хвороба, хоча насправді він суттєво впливає на здоров'я пацієнтів. Діти і дорослі, які страждають на це захворювання, часто мають проблеми зі сном, підвищену стомлюваність, дратівливість, а також труднощі з концентрацією уваги. Це може сприяти зниженню академічної успішності та пропускам навчання школярів і студентів.

Протягом останніх років завдяки успіхам сучасної неонатології все більше немовлят, народжених у терміні гестації менше 32 тижнів, виживають. За таких умов дитячий організм, який повинен був би ще розвиватися в утробі матері, змушений виживати в змінених умовах зовнішнього середовища. Така ситуація не може не позначитися на функціонуванні різних органів і систем. Передчасне народження нерідко залишає свій слід на все життя. Зокрема це стосується респіраторної патології. Незрілі легені, які мали б ще внутрішньоутробно рости і розвиватися, змушені вже функціонувати в складних для них умовах. Усе це сприяє розвитку хронічних респіраторних захворювань перинатального віку, серед яких чи не найважчою є бронхолегенева дисплазія (БЛД) – хронічне захворювання легень, зумовлене порушенням їх розвитку і травмою у передчасно народжених дітей.

УДК: 616-007.17:616.233:616.24]-053.2 

У статті обговорюються дискусійні проблеми бронхолегеневої дисплазії. Розглядаються питання оптимального визначення захворювання, віддалених наслідків, діагностики, лікування і профілактики, що викликає багато неоднозначних питань серед різних спеціалістів — неонатологів, реаніматологів, пульмонологів, педіатрів і сімейних лікарів. Проаналізовано характер морфологічних змін в бронхолегеневоій системі дітей, котрі знаходились у неонатальному та грудному віці на штучній вентиляції легень на прикладі 50 протоколів автопсій. Більшість дітей народилися недоношеними (94 %) та отримували різну тривалість штучної вентиляції легень: І група (30 випадків) 1 — 72 год, ІІ група (4 випадки) — 72-120 год, ІІІ група (2 випадки) — 120-150 год, ІV група (14 випадків) — понад 150 год. Морфологічне дослідження некроптатів легень дітей, які протягом періоду новонародженості та грудного віку потребували респіраторної підтримки дозволяє нам стверджувати, що із збільшенням тривалості респіраторної терапії поглиблюються патологічні зміни в бронхолегеневій системі. Подано зображення структурних змін в легенях, які призводили до порушення дихання за рестриктивним або обструктивним типом. Проведений огляд літературних даних та систематизовано алгоритми катамнестичного спостереження дітей з бронхолегеневою дисплазією на амбулаторному рівні із врахуванням короткострокових та віддалених наслідків.
Ключові слова: бронхолегенева дисплазія, віддалені наслідки, штучна вентиляція легень, катамнестичне спостереження, діти