УДК 616.89-072.8:612.821.33:614.2.07

Емоційне вигорання є однією з ключових проблем сучасної медичної психології, яка загрожує не лише психічному здоров’ю медичних працівників, а і якості медичної допомоги. У статті розглянуто теоретичні основи синдрому емоційного вигорання, його причини, прояви та наслідки. Проаналізовано основні індивідуальні та організаційні чинники ризику, серед яких – хронічний стрес, надмірне навантаження, емоційне виснаження, моральна травма та стигматизація звернення за психологічною допомогою. Окрему увагу приділено наслідкам вигорання для системи охорони здоров’я – підвищенню ризику медичних помилок, «плинності» кадрів, депресії та суїцидальності серед медиків. Представлено сучасні підходи до профілактики та подолання вигорання – когнітивно-поведінкову терапію, практики усвідомленості, самодопомогу, а також структурні інтервенції на рівні закладів охорони здоров’я. Підкреслюється необхідність системного підходу до підтримки медичних працівників і формування культури психічного благополуччя, яка враховує як особисті, так й організаційні потреби. Запропоновано комплексні рекомендації щодо запобігання емоційному вигоранню на національному та місцевому рівнях.

УДК 615.5–002.525.2:616.1]–06–07

Introduction. Systemic lupus erythematosus (SLE) due to damage to numerous organs or systems still requires comprehensive study.

The aim of the study. To find out the clinical markers of the blood vessels syntropic lesions in patients with systemic lupus erythematosus, their diagnostic value.

Materials and methods. 118 patients with SLE with syntropic lesions of the circulatory system were examined (107 women (90.68 %) and 11 men (9.32 %) aged 18 to 74 years (average age 42.48 ±1.12 years)).

The study included the identification of clinical markers of blood vessels syntropic lesions, determination of the diagnostic value of individual clinical markers and their constellations in terms of sensitivity, specificity and accuracy in patients with SLE, and the identification of one of them with the most reliable diagnostic value.

Results. Clinical markers for detecting A. G. M. Raynaud’s syndrome in patients with SLE are morning stiffness, new rashes, paleness of the fingers and toes in the cold, chilliness of the extremities, memory problems, symptomatic hypertension - skin dryness, legs swelling, shortness of breath, palpitations, headache, increased blood pressure, displacement of the left border of the heart to the left, accent of the second tone on the aorta, livedo reticularis - skin dryness, chilliness of the extremities, shortness of breath,  retinal angiopathy - morning stiffness, paleness of the fingers and toes in the cold, legs swelling, shortness of breath, palpitations, headache, increased blood pressure, displacement of the left border of the heart to the left, accent of the second tone on the aorta, pulmonary hypertension - morning stiffness, legs swelling, shortness of breath, palpitations, memory problems, accent of the second tone on the pulmonary artery, atherosclerosis - muscle ache, shortness of breath, memory problems,  venous thrombosis - legs swelling, shortness of breath, palpitations, capillaritis - headache.

The optimal value for the diagnosis of A. G. M. Raynaud’s syndrome in patients with systemic lupus erythematosus is the constellation of clinical markers "joint pain + chilliness of the extremities", symptomatic hypertension - a separate clinical marker accent of the second tone on the aorta, livedo reticularis - "joint pain + new rash + shortness of breath", retinal angiopathy - "joint pain + increased blood pressure", pulmonary hypertension - a separate clinical marker accent of the second tone on the pulmonary artery or the constellation "joint pain + accent of the second tone on the pulmonary artery", atherosclerosis - a separate clinical marker shortness of breath or the constellation "joint pain + shortness of breath", venous thrombosis - "joint pain + photosensitivity + shortness of breath", capillaritis - "palpitations + headache + increased blood pressure".

Conclusions. In patients with systemic lupus erythematosus the optimal diagnostic value among clinical monomarkers and their constellations for the detecting of A. G. M. Raynaud’s syndrome have chilliness of the extremities, "joint pain + chilliness of the extremities" with an advantage in the constellation, symptomatic hypertension - accent of the second tone on the aorta, "joint pain + accent of the second tone on the aorta" with an advantage in the monomarker,  livedo reticularis - shortness of breath, "joint pain + new rash + shortness of breath" with an advantage in the constellation, retinal angiopathy - increased blood pressure, "joint pain + increased blood pressure" with an advantage in the constellation, pulmonary hypertension - accent of the second tone on the pulmonary artery or the constellation "joint pain + accent of the second tone on the pulmonary artery", atherosclerosis - shortness of breath or the constellation "joint pain + shortness of breath", venous thrombosis - legs swelling, "joint pain + photosensitivity + shortness of breath" with an advantage in the constellation, capillaritis - headache, "palpitations + headache + increased blood pressure" with an advantage in the constellation.

Introduction. A typical manifestation of anemia is a decrease in the blood's hemoglobin content, which, in combination with the changes in the color index and other indicators of the blood, allows us to assume its nature. Deficiency of vitamin B12 and folic acid in patients with diabetes mellitus requires the attention of clinicians because it can be accompanied by usual clinical manifestations, but it may also disguise itself as other diseases and be pathogenetically related to them. It is extremely important to detect anemia caused by a deficiency of vitamin B12 and folic acid in time. Therefore, clinicians need to pay attention to the problem of comprehensive assessment of the condition of patients with diabetes mellitus and to the use of reliable diagnostic methods aimed at studying the status of vitamin B12 and folic acid.
The aim of the study was to demonstrate the peculiarities of the clinical course and the patient's own experience in the diagnosis of vitamin B12 and folate deficiency anemia in a patient with diabetes mellitus.
Materials and methods. A 77-year-old woman with diabetes mellitus was under our observation; at the time of hospitalization, she complained of dizziness, general weakness, episodes of loss of consciousness, yellowing of the skin and sclera, nausea, dry mouth, discomfort in the right hypochondrium, and weight loss over the last month. To establish the diagnosis, a thorough anamnesis was collected, a complex of laboratory and instrumental studies was performed, and related specialists consulted the patient. For the diagnosis of anemia, in addition to the usual complete blood count, the content of vitamin B12 and folic acid in the blood, as well as the concentration of methylmalonic acid in the urine and the content of homocysteine in the blood were determined.
Results and discussion. During the thorough examination, hyperchromic anemia, increased blood content of vitamin B12, folic acid, and homocysteine, and an increase in the concentration of methylmalonic acid in the urine were revealed. The patient had no damage to the nervous system, and damage to the gastrointestinal tract was manifested by gastric hyperplastic polyps. The patient's clinical diagnosis was verified, and treatment was prescribed, considering vitamin B12 and folate deficiency as well as the underlying pathology. A reticulocyte crisis was noted as a result of correct tactics. As a result of the treatment, her condition improved, and she was discharged from the hospital with a recommendation to continue treatment at home. Conclusions. A comprehensive approach, taking into account the peculiarities of the clinical course, the determination of vitamin B12, folic acid, as well as methylmalonic acid and homocysteine are decisive for the differentiation and diagnosis of vitamin B12 and folate deficiency anemia in patients with diabetes mellitus.
KEYWORDS: anemia, vitamin B12 deficiency, folate deficiency, diabetes mellitus, polymorbid pathology.

УДК: 616.12-008.331.1:616.379-008.64-06]:616.133-089] - 037

Резюме. Актуальність. Артеріальна гіпертензія (АГ) є причиною 70-75% інсультів. Атеросклеротичне ураження сонної артерії (СА) є класичним прикладом судинного ураження в осіб з АГ. Ризик інсульту, при поєднанні АГ та цукрового діабету (ЦД) збільшується у двічі. Каротидна ендартеректомія (КЕ), яка містить як лікувальний, так і превентивний характер є основним методом хірургічного лікування стенозів СА.

Мета дослідження: вивчити перебіг АГ у хворих з ЦД 2 типу та без нього після КЕ.

Матеріали та методи. Відібрано 138 пацієнтів з АГ та стенозом СА з метою проведення КЕ під місцевим знечуленням. Хворих розділено на дві групи: 68 хворих з ЦД 2 типу (група І) та 70 хворих без ЦД  (група ІІ).  Медіана віку хворих  групи І становила 64 [50-71] років, групи ІІ – 63,5 [47-68] років. Проводили добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ) за 2 дні до операції (1 обстеження),  на 5-7 день після операції (2 обстеження) та через 3-6 місяців після КЕ (3 обстеження). Оцінювали середні показники систолічного АТ (САТ) та діастолічного АТ (ДАТ) за добу, день, ніч; середнього пульсового АТ (ПАТ); варіабельність САТ та ДАТ за добу, день, ніч.

Результати. До операції у групі І, на відміну від групи ІІ, фіксували істотно вищі показники: САТдб (p = 0,02), САТд (p = 0,03), САТн (p = 0,01), ДАТн (p < 0,05), ПАТ (p = 0,03), варДАТдб (p = 0,03), варСАТд (p = 0,03), варДАТн (p = 0,04). Під час другого обстеження у групі ІІ відмічали істотно вагомішу динаміку показників ДМАТ: САТдб (p = 0,002), САТд  (p = 0,02), ДАТдб (p = 0,002), ДАТд (p = 0,01), ДАТн (p = 0,03), варСАТн (p < 0,04), варДАТн (p < 0,05), варСАТдб (p = 0,0002), варДАТдб (p = 0,0001). Неістотною була динаміка ПАТ та середньонічного САТ. Через 3 місяці після КЕ у хворих групи ІІ усі середні значення САТ та ДАТ, а також ПАТ істотно знизились. Вираженість змін показників ДАТ протягом доби, дня та ночі, а токож показників варіабельності САТ у групі ІІ була істотнішою. Під час третього обстеження у двох групах зросла частка хворих з циркадним ритмом «dipper» (p < 0,05). У групі ІІ істотно знизилась частка хворих з несприятливим типом добового профілю «over-dipper» (p < 0,001), чого не відбулось у групі І.

Висновки. Хірургічне лікування каротидних стенозів у хворих з ЦД 2 типу та без нього асоційоване зі зниженням показників АТ в ранньому післяопераційному періоді та спостерігається протягом кількох місяців після виконаної операції.

Ключові слова: артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, каротидний стеноз, каротидна ендартеректомія.

УДК  616.12-008.331.1:612.745:616.153.3-07

На сьогодні існують труднощі із профілактикою і діагностикою ранніх стадій артеріальної гіпертензії, особливо серед активних і працездатних молодих людей. Серед факторів, які потенціюють підвищення артеріального тиску, одним із найважливіших є хронічний стрес, із яким часто стикається людина в сучасному суспільстві. Мета дослідження: визначити та порівняти вміст кортизолу крові та малонового діальдегіду плазми у здорових осіб та пацієнтів з артеріальною гіпертензією ІІ стадії до та після дозованого фізичного навантаження. Матеріали та методи. 30 пацієнтів з артеріальною гіпертензією ІІ стадії та 10 практично здорових осіб. Обстежувані особи виконували на велоергометрі двоступеневе фізичне навантаження з інтенсивністю, яка відповідала 50 і 75 % належного максимального споживання кисню організмом. Тривалість навантаження дорівнювала 5 хв на кожному ступені з трихвилинним відпочинком між ними. Забір крові з ліктьової вени проводився перед велоергометрією та через 5 хвилин після неї. У пацієнтів до та після фізичного навантаження визначали вміст кортизолу крові та малонового діальдегіду плазми. Результати. Відзначається вірогідне збільшення вмісту кортизолу після навантаження у здорових осіб на тлі деякого зменшення у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Висловлено припущення, що оскільки в осіб з підвищеним артеріальним тиском уже підвищений вихідний рівень кортизолу, то в них підвищений поріг стресової чутливості до фізичного навантаження. Субмаксимальне велоергометричне навантаження не призводить до підвищення рівня кортизолу крові в осіб з артеріальною гіпертензією. Висновки. Фоновий вищий рівень кортизолу в осіб з артеріальною гіпертензією не зростає під впливом субмаксимального дозованого фізичного навантаження. Підвищення рівня малонового діальдегіду можна вважати маркером ступеня стресу для оцінки потужності фізичного навантаження. З огляду на вищевикладене можна констатувати, що активація симпатоадреналової системи під впливом емоційного стресу призводить до збільшення рівня АТ. Наявна достатня кількість свідчень, що психоемоційне навантаження є причиною артеріальної  гіпертензії «білого халата» та артеріальної гіпертензії «на робочому місці».
Ключові слова: кортизол; малоновий діальдегід; фізичне навантаження; артеріальна гіпертензія