УДК 61:378:004.8:811.111

У статті досліджено роль інтерактивних технологій у формуванні професійної англомовної комунікації майбутніх лікарів в умовах цифрової трансформації медичної освіти. Обґрунтовано, що професійна англомовна підготовка студентів-медиків є важливою складовою сучасної медичної освіти, оскільки англійська мова забезпечує доступ до міжнародних наукових джерел, професійної взаємодії, клінічної комунікації та безперервного професійного розвитку. Метою статті є аналіз ролі інтерактивних технологій у формуванні професійної англомовної комунікації майбутніх лікарів та визначення їхнього педагогічного потенціалу. У дослідженні використано аналіз сучасних наукових публікацій, а також результати анкетування студентів першого курсу медичного університету.

Установлено, що інтерактивні технології позитивно впливають на навчальну мотивацію студентів, активізують їхню пізнавальну діяльність, розширюють можливості для індивідуалізованої мовної практики та сприяють наближенню навчання до реальних умов професійної комунікації. Результати анкетування засвідчили, що студенти найвище оцінюють симуляційні завдання, клінічні кейси, інтерактивні відеоматеріали та змішані моделі навчання, у яких цифрові ресурси поєднуються з аудиторною комунікативною практикою. З’ясовано, що ефективність інтерактивних технологій залежить не лише від їхніх технічних можливостей, а й від якості методичної інтеграції в освітній процес, професійної спрямованості завдань, педагогічного супроводу викладача та використання автентичних клінічних сценаріїв. Окрему увагу приділено інструментам штучного інтелекту як перспективному засобу підтримки мовної практики, засвоєння термінології, розвитку говоріння та письма.

Доведено, що інтерактивні технології є важливим чинником модернізації навчання медичної англійської мови та вдосконалення професійної підготовки майбутніх лікарів. Перспективи подальших досліджень пов’язані з вивченням педагогічних умов ефективного використання інтерактивних технологій для розвитку окремих компонентів професійної англомовної комунікації, зокрема говоріння, аудіювання, клінічного діалогу та міжпрофесійної взаємодії.

УДК 61:378.147:004.8:811.111

У статті розглянуто генеративний штучний інтелект як інструмент розвитку медичної англомовної комунікації в системі професійної підготовки майбутніх фахівців медичної галузі. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі англійської мови в академічній, професійній і клінічній взаємодії, а також активним упровадженням генеративного ШІ в освітній процес. Науково-практична проблема полягає в необхідності визначити не лише загальні можливості генеративного ШІ, а й конкретні дидактичні функції окремих інструментів у формуванні академічних, професійних і клінічно орієнтованих комунікативних умінь студентів-медиків. Метою статті є теоретичне обґрунтування та авторське визначення дидактичного потенціалу генеративного ШІ у формуванні письмових і усних умінь медичної англомовної комунікації. Матеріалом дослідження стали сучасні англомовні наукові праці, присвячені використанню генеративного ШІ у вивченні англійської мови та професійно орієнтованій підготовці студентів-медиків. У роботі використано методи аналізу, порівняння, систематизації, узагальнення та синтезу наукових джерел, а також авторський функціонально-дидактичний аналіз конкретних інструментів генеративного ШІ: ChatGPT, Microsoft Copilot, Google Gemini, Claude, Perplexity AI, Elicit, Grammarly/DeepL Write. На основі авторської матриці оцінено їхній потенціал для академічного письма, засвоєння термінології, моделювання клінічного діалогу, створення пацієнт-орієнтованих текстів, розвитку усного мовлення та формування критичного ставлення до ШІ-згенерованого контенту. Установлено, що генеративний ШІ може підтримувати розвиток академічного письма, усного мовлення, засвоєння медичної термінології, створення пацієнт-орієнтованих текстів і моделювання професійно значущих комунікативних ситуацій. З’ясовано, що його освітній потенціал виявляється у підвищенні чіткості, логічності, мовної правильності та комунікативної доречності англомовного висловлювання. Водночас ефективність генеративного ШІ залежить від педагогічного дизайну, викладацького супроводу та методично виваженого поєднання технологічних і традиційних форм навчання.

Метою статті є дослідити роль проблемного навчання (ПН) у формуванні навичок критичного мислення в медичній освіті, а також оцінити його ефективність у порівнянні з традиційними методами викладання. Для
досягнення поставленої мети використано системний аналіз наукової літератури, включаючи теоретичні праці, результати емпіричних досліджень, систематичних оглядів і метааналізів. Особливу увагу приділено впливу ПН на розвиток клінічного мислення, прийняття рішень на основі доказів, а також
формування навичок самостійного навчання.
Результати дослідження свідчать, що ПН сприяє підвищенню залученості студентів до навчального процесу, розвитку комунікативних і міжособистісних навичок, формуванню вмінь працювати в команді та ефективно розв’язувати клінічні завдання. ПН демонструє особливу ефективність при інтеграції з навчанням на основі клінічних випадків, створюючи умови для поглибленого засвоєння знань і їх практичного застосування. Однак рівень ефективності залежить від ряду чинників — академічної підготовки студентів, професійної
компетентності фасилітаторів, а також організаційної підтримки з боку закладу освіти.
Практичне значення дослідження полягає у виокремленні ключових умов для успішного впровадження ПН: створення структурованого навчального середовища в малих групах, залучення автентичних клінічних сценаріїв,  Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2025, № 3 (143) проведення підготовки викладачів. Окрема увага приділяється проблемі оцінювання результатів навчання — наголошується на необхідності розробки інструментів, що дозволяють якісно оцінити рівень критичного мислення, а не
лише засвоєння фактологічного матеріалу. У висновках стверджується, що інтеграція ПН у сучасні навчальні
програми відповідає концепції компетентнісного підходу в медичній освіті, сприяє підготовці майбутніх лікарів до викликів клінічної практики, а також формує основи для безперервного професійного розвитку. У перспективі доцільним є розширення міждисциплінарного підходу, включення соціогуманітарних компонентів у підготовку медиків, а також вдосконалення методик оцінювання та фасилітаторського супроводу. 

UDC 378.147:61:614.253.4

Компетентнісно орієнтована медична освіта (КОМО) представляє собою парадигмальну зміну в медичному навчанні, яка зосереджується на досягненні чітко визначених компетенцій, а не лише на кількості часу,
витраченого на навчання. Цей підхід відповідає зростаючому глобальному попиту на відповідальність, прозорість і забезпечення якості в медичній освіті. КОМО робить пріоритет на навички, знання та професійні
поведінки, необхідні для допомоги орієнтованої на пацієнта, що відповідають на змінювані потреби охорони здоров’я. Крім того, акцент на персоналізованих шляхах навчання забезпечує прогрес студентів відповідно
до їхнього рівня володіння компетенціями. Хоча КОМО успішно інтегровано в програми післядипломної освіти, його впровадження на додипломному рівні залишається непослідовним через структурні, навчальні та
культурні бар’єри. До цих викликів належать невідповідність між освітніми цілями, методами навчання та оцінювання. Ефективна інтеграція КОМО вимагає комплексного підходу, який включає редизайн навчальних програм, удосконалення викладачів та інституційну підтримку. У статті розглядаються теоретичні основи КОМО, моделі інтеграції, педагогічні стратегії та рамки оцінювання з акцентом на подолання викликів впровадження. Ключовими аспектами успішної реалізації КОМО є розробка довірених професійних активностей (ДПА), інструментів формативного оцінювання та безперервний професійний розвиток викладачів. Незважаючи на свою перспективність, існують кілька невирішених проблем, зокрема відсутність валідації інструментів оцінювання для початкових етапів медичного навчання та потреба в проведенні довгострокових досліджень для оцінки впливу КОМО на клінічну ефективність і розвиток професійної ідентичності. У статті наведено рекомендації щодо подальших досліджень та адаптивних рамок, що можуть підтримати стійку інтеграцію КОМО в різних освітніх контекстах. Продовження еволюції КОМО відкриває значні перспективи для формування майбутніх медичних фахівців, зокрема сприяючи інноваціям, посиленню міждисциплінарної співпраці та розвитку компетенцій, необхідних для вирішення складних глобальних медичних завдань.

Зростаюча складність сучасних систем охорони здоров’я вимагає від випускників медичних вишів не лише ґрунтовних біомедичних знань, а й високого рівня сформованості критичного мислення, здатності до
співпраці та самостійного навчання. Традиційні лекційні методи, хоча й ефективні для передачі теоретичної інформації, часто не сприяють розвитку інтегративних і прикладних навичок, необхідних у клінічній практиці. Навчання з використання проєктів (НВП) постає як орієнтований на здобувача освіти підхід, що долає ці обмеження шляхом залучення студентів до виконання автентичних, контекстуально значущих завдань, які моделюють реальне клінічне середовище.
У медичній освіті НВП реалізується через різноманітні формати, зокрема клінічні симуляції, ініціативи в галузі громадського здоров’я та міждисциплінарні командні проєкти. Такі активності сприяють застосуванню теоретичних знань для розв’язання складних завдань, покращують запам’ятовування матеріалу та зміцнюють клінічне мислення.
Робота в командах формує навички міжособистісного спілкування та лідерства, а залучення до рефлексивної практики підтримує метакогнітивний розвиток і формування професійної ідентичності.
Ключовими елементами ефективного НВП є використання складних автентичних проблем, інтеграція міждисциплінарного змісту, організація спільного навчання, самостійне пошукове навчання та постійна
рефлексія. Ці компоненти сприяють автономії здобувачів освіти, стійкій мотивації та синтезу знань з різних галузей. Стратегії впровадження НВП є різноманітними: від інтеграції проєктів у навчальні дисципліни до реалізації кваліфікаційних робіт, міжпрофесійної взаємодії та використання цифрових технологій для покращення навчального процесу та комунікації. Проєктне навчання пов’язане з низкою освітніх
переваг, зокрема покращенням когнітивних здібностей, набуттям клінічних та професійних навичок, зростанням зацікавленості студентів та розвитком інтегративного мислення. Оцінювання результатів
навчання в межах НВП вимагає багатовимірного підходу, зокрема портфоліо, взаємооцінювання та усних презентацій, які дозволяють аналізувати як індивідуальну, так і групову діяльність.