УДК 617:615,33

У роботі наведено огляд наукових джерел стосовно фосфоміцину – препарату, який поновлює своє місце в арсеналі протимікробних засобів у лікуванні пацієнтів з хірургічною інфекцією.

Мета дослідження. Окреслити перспективи застосування фосфоміцину в сучасних схемах антибітикотерапії у лікуванні пацієнтів з різними проявами хірургічної інфекції.

У роботі використані бібліосистематичний та аналітичний методи пошуку та аналізу наукової інформації, отриманої з наукових публікацій з імпакт-фактором. Пошук здійснювався в базах даних Pubmed, medLine, ClinicalKey, пошук включав публікації за останні 10 років.

Фосфоміцин синтезований маже п’ять десятиліть тому і, на сьогодні, зберігає активність стосовно низки мультирезистентних штамів і збудників з розширеною резистентністю. Фосфоміцин характеризується мінімальним ступенем взаємодії з іншими лікарськими засобами і має відносно сприятливий профіль безпеки. Результатами численних клінічних дослідження доведена ефективність препарату при лікуванні пацієнтів не тільки з інфекцією сечовивідних і дихальних шляхів, але й інфекційним ураженням кісток, суглобів, шкіри і м’яких тканин, ЦНС. Водночас, було встановлено, що фосфоміцин має значний потенціал використання в кардіохірургії, трансплантології, профілактики хірургічної інфекції в колоректальній хірургії.

Висновки. Доведена клінічна ефективність фосфоміцину як при монотерапії, так і в комбінації з іншими антибактеріальними середниками при лікуванні пацієнтів з інфекційними процесами позашпитального та нозокоміального генезу різної локалізації в хірургічній практиці. Дані досліджень зі застосування фосфоміцину, які наведені у літературі, є багатообіцяючими, і свідчать про значний потенціал використання цього препарату як допоміжного засобу у випадках інфекційних ускладнень у пацієнтів відділень інтенсивної терапії.

УДК: 615.33.015.5.617

Раціональне використання антимікробних препаратів – невід'ємна частина ефективної клінічної практики. Такий підхід впливає на ефективність лікування та мінімізує ризики, пов'язані з резистентними патогенами. Антибіотикорезистентність є глобальною проблемою. Жодна країна не може захистити себе від імпорту резистентних патогенів через подорожі та широкі контакти. Приблизно 10% госпіталізованих пацієнтів отримують нозокоміальні інфекції, з яких у 75% верифікується резистентна флора до антибіотиків першої лінії, що збільшує показники смертності, захворюваності, а відтак, і витрати на лікування [1]. Вивчити світовий та вітчизняний досвід подолання антибіотикорезистентності до карбапенемів в медичних закладах хірургічного профілю шляхом аналізу доступних інформаційних та літературних джерел. У роботі застосовано інформаційний, бібліографічний та аналітичний методи аналізу та пошуку у міжнародних медичних інформаційних електронних базах даних, що стосуються питань антибіотикорезистентності до карбапенемів в хірургії з окресленням шляхів вирішення зазначеної проблематики.