УДК 616.832-002.4:616.89-008.19-008.441.1]-036-07

Проведене дослідження спрямоване на аналіз впливу ступеня тяжкості розсіяного склерозу (РС) за шкалою EDSS на фізичний і психоемоційний стан хворих, зокрема на рівень депресії,
тривоги та самооцінки стану здоров’я. Мета: визначення особливостей психоемоційного та фізичного
стану хворих на РС залежно від ступеня тяжкості захворювання за шкалою EDSS із застосуванням
стандартизованих шкал оцінки депресії та тривоги. Матеріали та методи. Досліджено 103 хворі із
вірогідним діагнозом РС, розподілених на три групи залежно від ступеня тяжкості за шкалою EDSS:
легкий (n = 54), середньої тяжкості (n = 31) та тяжкий РС (n = 18). Психоемоційний стан оцінювали
за госпітальною шкалою тривоги та депресії (HADS), опитувальником депресії Бека (BDI) та анкетою
PHQ-9. Результати. Пацієнти із легким ступенем тяжкості РС частіше оцінювали свій стан здоров’я
як хороший, тоді як хворі з середнім ступенем частіше відзначали посередній стан, а хворі з тяжким
ступенем — поганий стан здоров’я. Найвищі медіанні бали депресії (10,5 [7; 11] балів) та поширеність
клінічно вираженої депресії (50,00 %) зафіксовані серед хворих із тяжким ступенем РС. У пацієнтів із
середнім ступенем тяжкості РС частіше спостерігалася субклінічна тривога (35,48 %), що перевищує
відповідні показники у хворих із легким ступенем тяжкості. Виявлено, що депресія та тривога мають
різну динаміку залежно від ступеня тяжкості захворювання, причому психологічний тягар значно зростає з прогресуванням РС. Висновки. Результати дослідження підкреслюють необхідність врахування
ступеня тяжкості РС у контексті фізичного та психоемоційного стану хворих на РС. Дані свідчать про
потребу у впровадженні комплексних підходів до лікування, які включають не лише медичні втручання, а
й психосоціальну підтримку, спрямовану на зменшення депресії, тривоги та втоми. Отримані висновки
створюють основу для подальших досліджень, спрямованих на вдосконалення індивідуалізованих стратегій терапії РС.
Ключові слова: розсіяний склероз; депресія; тривога; шкала депресії Бека; госпітальна шкала тривоги
і депресії; розширена шкала інвалідності (Expanded Disability Status Scale)

УДК [616.832:616.711.5]:616-006.447]-036

У статті наведено клінічний випадок пацієнта з екстрамедулярною плазмоцитомою грудної
стінки, яка зумовила розвиток множинної мієлопатії та спричинила компресійне ураження спинного
мозку на рівні Th10. Описано клінічні прояви захворювання, включаючи наростаючий нижній спастичний парапарез із порушенням функції тазових органів. Проведено комплексну діагностику із залученням
методів нейровізуалізації (МРТ, КТ), морфологічних досліджень (біопсії м’яких тканин і кісткового
мозку), а також консультацій мультидисциплінарної команди спеціалістів. Пацієнту було проведено
курс променевої терапії, що сприяло частковій регресії пухлинного процесу, а також симптоматичну та
нейропротекторну терапію, що дозволило поліпшити рухову активність нижніх кінцівок, зменшити прояви гіпестезії та відновити функцію сечового міхура. Наведений випадок ілюструє необхідність ранньої
діагностики пухлинних уражень хребта та спинного мозку, оскільки своєчасне втручання може значно
поліпшити прогноз для пацієнтів із подібною патологією. Крім того, цей клінічний випадок підкреслює
важливість мультидисциплінарного підходу при веденні пацієнтів з онкогематологічною патологією, що
ускладнюється неврологічними порушеннями.
Ключові слова: плазмоцитома; мієлопатія; спинний мозок; променева терапія

УДК 616.832-004.2-056.7-055-036

Резюме. Актуальність. Проведене дослідження спрямоване на аналіз перебігу розсіяного склерозу (РС)
у різних сімейних і вікових когортах для встановлення гендерно-специфічних тенденцій щодо виникнення, прогресування і тяжкості захворювання. Мета: визначення гендерно-специфічних закономірностей
перебігу РС на основі аналізу середнього віку початку захворювання, тривалості перебігу і рівня інвалідності (EDSS) у сімейних кластерах. Матеріали та методи. Досліджено когорту з 10 сімей (20 осіб),
що включала 16 жінок і 4 чоловіків. Аналіз проведено в межах таких груп: старші члени сімей (9 жінок, 1
чоловік) і молодші члени сімей (7 жінок, 3 чоловіки). Додатково проведено порівняльний аналіз за віком відповідно до класифікації ВООЗ: молоді пацієнти (9 жінок, 4 чоловіки) і пацієнти середнього віку (7 жінок).
Результати. Вища поширеність РС серед жінок підтверджена аналізом сімейних кластерів. Зокрема,
середній вік початку захворювання в жінок становив 34,67 року, що є вищим порівняно з чоловіками, у
яких цей показник становив 26 років. Аналіз показників EDSS також виявив значні гендерні відмінності.
Середній показник EDSS у чоловіків становив 6,0, що свідчить про вищий рівень інвалідності порівняно
із середнім показником EDSS у жінок, який становив 3,44. У групі пацієнтів молодого віку (до 44 років)
виявлено ранній початок РС і коротший період захворювання порівняно з пацієнтами середнього віку (від
44 до 59 років), які демонструють тенденцію до пізнішого початку хвороби і мають вищі оцінки EDSS,
що вказує на більш тяжку інвалідність. Молоді чоловіки з РС мають пізніший початок захворювання і
вищі середні оцінки EDSS, що вказує на більшу тяжкість інвалідності порівняно з молодими жінками, які,
незважаючи на швидший початок хвороби, мають нижчі середні оцінки EDSS. Висновки. Дослідження
виявило значущі гендерні відмінності у перебігу РС, які слід враховувати при клінічному веденні пацієнтів.
Одержані результати створюють основу для подальших досліджень і розробки індивідуалізованих підходів
до лікування і профілактики РС.
Ключові слова: розсіяний склероз; сімейні випадки; гендерні відмінності; розширена шкала інвалідності
(Expanded Disability Status Scale, EDSS)