Background: The ceremonial inauguration of the Medical Faculty at Lviv University on September 9, 1894, by Emperor Franz Joseph, signified the culmination of a decades-long endeavor to reestablish medical education in Lviv. The institution was initially established in 1784 under the auspices of Emperor Joseph II. However, it was subsequently dissolved in 1805 and subsequently reinstated in 1817, albeit without a medical faculty. This study provides an analysis of the faculty’s complete restoration as a result of international and interdisciplinary collaboration within the political, academic, and architectural spheres in the 19th century within the Habsburg Empire.
Materials and methods: Utilizing archival collections from Ukraine, Austria, and Poland, along with university repositories and current publications, this study performs a contextual and actor-focused analysis. Stakeholders are categorized into three sectors: governmental, academic, and technical. These categories are used to examine their respective roles and interactions.
Results: The reestablishment of the university was driven by the sustained advocacy of Lviv’s academic community, with support from the Galician Governorship, and it was officially authorized by the Viennese Ministry of Education through an Imperial Decree in 1891. Academic contributions from prominent scholars in Lviv, including Henryk Kadyi, and in Cracow, such as Ludwik Teichmann and Napoleon Cybulski, exerted a significant influence on the curriculum and spatial organization of the faculty. The supervision of the construction process was overseen by architect Josef Braunseis and builder Ivan Levynsky, who engaged in close consultation with academic experts. International suppliers furnished essential materials and equipment. The medical faculty was officially established in 1894, with the inaugural academic year commencing in 1894/95.
Conclusions: The restoration of the Medical Faculty in Lviv serves as a prime example of a trans-regional, interdisciplinary Habsburg endeavor, integrating political vision, scientific leadership, and architectural innovation.(Folia Morphol 2026; 85: e01726027)
Keywords: Lviv; university; Ukraine; Habsburg Empire; 19th century; interdisciplinary; Franz Joseph; Henryk Kadyi; architecture; Austria–Hungary

Background: In the late nineteenth century, Lemberg (Lviv) and Graz were important provincial capitals of the Habsburg Empire, sharing common administrative and academic structures. Academic mobility within the empire was high, yet political upheavals of the 20th century caused many prominent scholars to fade from collective memory. This study examines Julius Planer von Plann (1827–1881), whose work significantly influenced the development of anatomical science in present-day Ukraine and Austria.
Material and Methods: Ukrainian, Polish and Austrian archival sources pertaining to the academic career of Julius Planer von Plann were consulted and contextualized.
Results: Julius Planer von Plann was a central figure in nineteenth-century anatomical science in Vienna, Lemberg, and Graz. From 1855–1863, he headed the Department of Descriptive Anatomy at the Medical-Surgical Institute and University of Lemberg, where he emphasized the practical surgical relevance of anatomy and supervised dissections. His research included early observations of blood pigment granules related to intermittent fever (1854) – later linked to malaria – and the first description of liquid-crystal behavior (1861). From 1863 until his death in 1881, Planer founded and directed the first Anatomical Institute in Graz, overseeing teaching, dissection exercises, and the construction of a modern anatomical building, while also contributing to faculty administration.
Conclusion: This study positions Julius Planer von Plann as a Central European anatomist, emphasizing his contributions to anatomical education and institutions in Lemberg (Lviv) and Graz, his involvement with emerging biophysical phenomena, and his role in exemplifying transregional academic mobility in the 19th century.

Aim: The study aimed to determine the peculiarities of the micro- and ultrastructural organization of the skin under conditions of a four-week administration of an opioid to experimental animals.
Materials and Methods: The study material included skin samples of white rats with injected vascular beds, histological preparations, and ultrathin skin
sections. The research methods involved injection techniques, histological analysis, electron microscopy, morphometric measurements, and statistical analysis.
Results: The results of the study revealed that after four weeks of nalbuphine administration to experimental animals, blood stasis was observed in the lumen of the capillaries and venules, along with perivascular edema and perivascular infiltrates consisting of neutrophils, lymphocytes, macrophages, and tissue basophils. The electron density of the nuclei and cytoplasm of the granular layer keratinocytes was reduced, keratinocytes in the stratum spinosum acquired a rounded shape, with some nuclei appearing shrunken and hyperchromatic, and their cytoplasm exhibiting vacuolization. In the reticular layer, thickened bundles of collagen fibers were observed, with localized swelling and fragmentation of the collagen fibers. Excessive formation of scales was noticed in the stratum corneum. The papillary layer of the dermis contained numerous mast cells and lymphocytes near blood vessels. The shape of sebaceous and sweat gland cells was altered, with swollen cytoplasm, and lymphohistiocytic infiltration was observed around them. A decrease (p<0.05) in the density of capillary loops in the subpapillary vascular plexus of the skin in the gluteal region of white rats after four weeks of nalbuphine administration, along with an increase (p>0.5) in the trophic activity index of the skin, confirms profound destructive changes in the vascular architecture of the skin.
Conclusions: Four weeks of nalbuphine administration induces irreversible pathological processes in all skin components.

УДК: 611.77-018.7-08:615.212.7.:613.83

Резюме. Встановлення механізмів репаративних процесів є однією з найактуальніших наукових та практичних проблем сучасної медицини.
Питання загоєння ран, формування рубців, розвиток флегмон тощо викликають особливий інтерес медиків. Сучасна медицина, на жаль, не може
обійтись без застосування опіоїдів з лікувальною метою. Для успішної корекції перебігу репаративного процесу при застосуванні опіоїдів важливо
розуміти морфологічні особливості перебудови шкіри під час загоєння ранизумовлені впливом опіоїду.
Мета роботи: встановити особливості мікроструктурної організації та кровоносного русла шкіри в динаміці процесу репарації за умов тривалого
застосування Налбуфіну в експерименті.
Методи. Матеріалом дослідження слугували гістологічні зрізи шкіри в ділянці множинної колотої рани 32 білих щурів-самців репродуктивного
віку. Під час виконання роботи використані такі методи дослідження: гістологічне дослідження, морфометрія ланок гемомікроциркуляторного русла
шкіри білого щура, статистичне опрацювання результатів дослідження за допомогою пакета прикладних програм на комп’ютері, моделювання три-
валого впливу опіоїду на організм білого щура.
Результати. Репаративні процеси в шкірі як контрольних, так і експериментальних тварин найперше пов’язані з перебудовою її ангіоархітек-
тоніки. Процеси репарації множинної постін’єкційної рани контрольних тварин мають всі характерні для ранового процесу фази. Деякі ранові
дефекти перебувають у стані виразної запальної інфільтрації і судинної реакції, виявлено інтенсивну проліферацію, ангіогенез, судини перепов-
нені кров’ю, тканини шкіри інфільтровані лейкоцитами і макрофагами, багато фібробластів. У деяких ранових дефектах значно зменшена запаль-
на інфільтрація, виявлено ознаки продуктивної реакції з переважанням в інфільтраті проліферативних фібробластів. Більшість ранових дефектів
повністю закриті, регенерат повноцінний, що підтверджується наявністю волосяних фолікулів потових і сальних залоз. Введення Налбуфіну протягом двох тижнів незначно впливає на репаративні процеси в шкірі щура. Після 4-тижневого введення Налбуфіну процеси загоєння рани сповільнюються, подекуди ускладнюються формуванням мікроабсцесів. Через 6 тижнів опіоїдного впливу в ранових дефектах у фазі запалення виявлено набряк, інфільтрацію лейкоцитами і макрофагами, кровоносні судини переповнені кров’ю, венули тромбовані. У ранових дефектах у фазі проліферації епідерміс потовщується, ущільнюється сітка сполучнотканинних волокон. У регенерованому епідермісі наявні ознаки гіперкератозу, перинуклеарний набряк основних та шипуватих епідермоцитів. У деяких ранових дефектах посилюються запальні процеси, надмірна міграція нейтрофільних гранулоцитів, лімфоцитів, макрофагів. Редукуються волосяні фолікули, зменшується кількість сальних залоз.
Висновки. Репаративні процеси в шкірі як контрольних, так і експериментальних тварин найперше пов’язані з перебудовою її ангіоархітектоніки.
Процеси репарації множинної постін’єкційної рани контрольних тварин мають всі характерні для ранового процесу фази. Введення Налбуфіну
протягом двох тижнів незначно впливає на репаративні процеси в шкірі щура. Після 4-тижневого введення Налбуфіну процеси загоєння рани спо-
вільнюються, подекуди ускладнюються формуванням мікроабсцесів. Після введення щурам опіоїду протягом 6 тижнів виявлено глибокі деструктивні зміни шкіри, що зі свого боку зумовлює неможливість утворення повноцінного регенерату множинної постін’єкційної рани.

UDC 611.6:572.1/4

The clinical spectrum of congenital anomalies of the kidneys and urinary tract (CAKUT) includes common congenital malformations that have a significant impact on the future life of patients. The aim of the work was to determine changes in the structural organization of the kidneys of individuals of the І and ІІ generations in conditions of congenital pyelectasis complicated by pyelonephritis in the mother in childhood. The object of the study was medical history, ultrasoundnand X-ray findings of individuals of the І and ІІ generations with pyelectasis. The research methods were ultrasound examination, X-ray examination. In the study of three clinical cases, pyelectasis was observed in both the son and daughter, representatives of the ІІ generation. Both offspring were diagnosed with left-sided pyelectasis in utero, since the diameter of the renal pelvis was >7 mm after the 28th week of pregnancy. Comparison of the results of the study of two generations of patients with pyelectasis allowed us to establish that pyelectasis was diagnosed in the 1st generation at the age of 6 years, in the 2nd generation in utero; the mother had chronic pyelonephritis, and the child (daughter) had acute pyelonephritis; in the 1st generation, hypoplasia of the left kidney occurred as a result of chronic pyelonephritis; in the 2nd generation, no changes in the size of the kidneys were observed; in the 1st generation, the systemic nature of the disease was revealed, while in the 1st generation there were longer periods
of remission; in both cases (in the mother and daughter) there was a significant increase in the amount of salts, the occurrence of urolithiasis; in the mother, the function of the left kidney was significantly impaired, in the daughter, the kidney function was moderately impaired, in the son, the functions of both kidneys were preserved.
Thus, in the study of three clinical cases, changes in the anatomy of the kidney were observed in the І and ІІ generations, which led to pyelonephritis in two cases. In the ІІ generation, pyelectasis was detected intrauterine, which led to the occurrence of complications, in particular, vesico-pelvic reflux, urolithiasis and pyelonephritis. This study indicates the importance of medical examination and systematic monitoring of the condition of the organs, especially in cases where their developmental defects are inherent in the closest relatives.

Клінічний спектр вроджених аномалій нирок і сечовивідних шляхів (CAKUT) охоплює поширені вроджені вади, що мають значний вплив на подальше життя пацієнтів. Метою роботи було визначення змін структурної організації нирок осіб І та ІІ покоління за умов вродженої пієлоектазії, ускладненої перенесеним пієлонефритом матері у дитячому віці. Об’єктом дослідження слугували історії хворіб, заключення УЗД та Х-променевого дослідження осіб І та ІІ покоління з пієлоектазією. Методи дослідження – аналіз архівних документів, ультразвукове дослідження, Х-променеве дослідження. При дослідженні трьох клінічних випадків пієлоектазію спостерігали як в сина, так і в доньки, представників ІІ покоління. Ще внутрішньоутробно обом нащадкам було встановлено наявність лівобічної пієлоектазії, оскільки діаметр ниркової миски становив >7мм після 28 тижня вагітності. Порівняння результатів дослідження двох поколінь пацієнтів з пієлоектазією дозволило встановити у І поколінні пієлоекстазію, діагностовану у віці 6 років, у ІІ поколінні – внутрішньоутробно; в матері – хронічний пієлонефрит, у дитини (дочки) – гострий пієлонефрит; у І поколінні внаслідок хронічного пієлонефриту виникла гіпоплазія лівої нирки, у ІІ поколінні змін розміру нирок не спостерігали; у І поколінні виявили системний характер хвороби, в той час як у ІІ поколінні були довші періоди ремісії; в обох випадках (у матері і дочки) наявне значне збільшення кількості солей, виникнення сечокам’яної хвороби; у матері функція лівої нирки значно порушена, у дочки функції нирок помірно порушені, у сина функції обох нирок збережені.
Таким чином, при дослідженні трьох клінічних випадків спостерігали зміни анатомії нирки у І та ІІпоколінні, які призводили у двох випадках до пієлонефритів. У ІІ поколінні внутрішньоутробно було виявлено пієлоектазію, яка зумовила виникнення ускладнень, зокрема чашко-мискового рефлюксу, сечокам’яної хвороби та пієлонефриту. Дане дослідження вказує на важливість медичного обстеження та систематичного контролю стану органів, особливо у випадках коли вади їх розвитку притаманні найближчим родичам.