УДК: 611.814.1

Вступ
Проблема ожиріння та пов’язаних із ним нейроендокринних порушень є однією з найактуальніших у сучасній медицині. За даними ВООЗ за 2022 рік, понад 2,5 млрд людей у світі мають надлишкову вагу, з яких 890 млн страждають на ожиріння. Серед дорослого населення віком від 18 років 43% мають надлишкову масу тіла, тоді як у1990 році цей показник становив лише 25% [1]. Зростаюча поширеність ожиріння спостерігається як у розвинених країнах, так і в тих, що розвива-ються. Важливу роль відіграють низька фізична активність, стресові фактори та особливості хар-чування [2]. Одним із найпоширеніших компонентів сучасної їжі є глутамат натрію — підсилювач смаку, що широко застосовується у харчовій промисловості. У Японії він визнаний п’ятим смаком — «умамі» — поряд із солодким, солоним, кислим та гірким [3]. Хоча Управління з продовольства та медикаментів США (FDA) вважає його безпечним у допустимих дозах, наукова дискусія щодо його потенційного впливу на здоров’я залишається відкритою. Деякі дослідження свідчать про можливі позитивні ефекти, зокрема профілактику серцево-судинних захворювань шляхом зменшення споживання натрію хлориду у комбінації з глутаматом натрію [4, 5] або поліпшення секреції слини при його вживанні [6].
Разом із тим, численні дослідження підтвер-джують негативний вплив надмірного вживання глутамату натрію. Було доведено його роль у роз-витку ерозивно-виразкових ушкоджень слизової оболонки шлунка [7], погіршенні когнітивних фу-нкцій [8], негативному впливі на сечовидільну [9], лімфатичну [10], імунну [11] та репродуктивну системи [12]. Також встановлено, що тривале над-мірне споживання глутамату може спричиняти патофізіологічні зміни, характерні для гіпертонічної хвороби [13] та хвороби Альцгеймера [14].
Важливу роль у реалізації ефектів глутамату відіграє гіпоталамус — центральна структура, що регулює апетит, спрагу, енергетичний баланс, терморегуляцію та циркадні ритми [15, 16]. Наприклад, преоптична зона відповідає за терморегуляцію [17], паравентрикулярне ядро — за харчову поведінку [18], аркуатне ядро [19] та сірий горб — за енергетичний обмін [20]. Порушення структурної цілісності гіпоталамічних ядер може призвести до ожиріння, діабету, аменореї та інших тяжких патологій [21].
Сучасні дані підтверджують, що нейрозапалення гіпоталамуса є ключовим механізмом у розвитку ожиріння. Воно розвивається ще до підвищення маси тіла та супроводжується активацією мікроглії, збільшенням концентрації насичених жирних кислот і порушенням бар’єрних функцій гематоенцефалічного бар’єру [22–27]. Важливу роль відіграють також макрофаги, астроцити та мікроглія, які вивільняють прозапальні цитокіни та сприяють формуванню хронічного запалення [28–35]. Це призводить до дисфункції нейронів, стресу ендоплазматичної сітки та мітохондріальних ушкоджень [36–38], що, своєю чергою, змінює передачу сигналів лептину та інсуліну, сприяючи розвитку метаболічних розладів.

УДК: 611.77-018.7-08:615.212.7.:613.83

Резюме. Морфометричні методи дослідження, зокрема і стереометричні, сприяють об’єктивізації результатів сучасних досліджень. Питання загоєння ран, ускладнень репаративних процесів є актуальними для сучасної медичної науки. Особливо важливу роль у відновленні шкірного покриву відіграє структурна організація судинних сплетень шкіри. При будь-якому пошкодженні шкіри найперше реагують судини шкіри, репаративний процес у шкірі також залежить від перебудови її ангіоархітектоніки.
Мета роботи: проведення стереометричного аналізу структурної організації судинних сплетень шкіри в динаміці процесу репарації за умов
тривалого застосування Налбуфіну в експерименті.
Методи. Матеріалом дослідження слугували зрізи шкіри з ін’єкованим судинним руслом у ділянці множинної колотої рани 39 білих щурів-самців
репродуктивного віку. Під час виконання роботи використані такі методи дослідження: ін’єкція судинного русла шкіри білого щура; просвітлення
зрізів шкіри білого щура та їх фотографування під мікроскопом МБИ-1; стереометрія судин гемомікроциркуляторного русла шкіри білого щура;
статистичне опрацювання результатів дослідження за допомогою пакета прикладних програм на комп’ютері; моделювання тривалого впливу опіоїду на організм білого щура.
Результати. Репаративні процеси в шкірі як контрольних, так і експериментальних тварин найперше пов’язані з перебудовою її ангіоархітек-
тоніки. Через 2 тижні введення Налбуфіну виявлено ранові канали, які перебувають у фазі запалення, де спостерігається різка гіперемія шкіри,
питома площа поверхні та питомий об’єм петель кровоносних судин усіх трьох сплетень шкіри збільшуються майже вдвічі. Після 4 тижнів введення Налбуфіну простежують дилятацію артеріолярного та венулярного русел шкіри, порівняно з контролем, артеріоли звивисті, їхня стінка має деформовані контури, що найвиразніше помітно в дермальній артеріальній сітці, внутрішньососочкові капілярні петлі шкіри широкі, деформовані, подекуди зруйновані, венули всіх сплетень шкіри в ділянці множинної постін’єкційної рани білого щура розширені, з випинами. В експериментальних тварин, яким протягом шести тижнів вводили Налбуфін, на препаратах шкіри з ін’єкованим судинним руслом значна кількість капілярів облітерована, поодинокі капіляри зруйновані, збережені фрагменти капілярів деформовані, внутрішньососочкові капілярні петлі розриваються на дрібні окремі фрагменти, дермальна артеріальна сітка розріджена, великопетляста, простежується саккуляризація та ангуляризація судин, кров з розширених артеріол відразу потрапляє через артеріоло-венулярні анастомози в дилятовані венули дермального венозного сплетення.
Висновки. Репаративні процеси в шкірі найперше пов’язані з перебудовою її ангіоархітектоніки. За умов шеститижневого введення Налбуфіну
в ділянці множинної постін’єкційної рани шкіри достовірно зменшується питома площа та об’єм капілярів, що підтверджує глибокі деструктивні зміни судинних сплетень шкіри та зумовлює неможливість утворення повноцінного регенерату.
Ключові слова: шкіра, рана, судини, стереометрія, опіоїд, експеримент.