УДК 618.19-076.5

Важливою перевагою променевих методів обстеження є їх здатність виявляти в тканинах вогнища кальцифікації, навіть у вигляді мікрокальцинатів, розміром до 1 мм, які утворюються під впливом різних чинників і є важливими діагностичними критеріями низки нозологій. Мікрокальцинати, виявлені при мамографічному обстеженні, вважають надійними маркерами раку молочної залози. Класифікація мікрокальцинатів молочної залози побудована на їх рентгенологічних і гістологічних характеристиках, оцінка яких здійснюється в процесі діагностики для ідентифікації патології молочної залози.
Мета дослідження - з’ясування частоти виявлення кальцинатів у молочних залозах шляхом мамографічного обстеження та верифікація їх значення як діагностичних критеріїв раку молочної залози.
Матеріал і методи. У процесі дослідження опрацьовано рандомізовану вибірку архівних анонімізованих мамограм 100 жінок зрілого і літнього віку, що проходили скринінговий або профілактичний огляд у кабінеті мамографії КНП "6-та міська поліклініка м. Львова". Обстеження виконані на апараті Fujifilm Amulet Innоvality (Японія) у прямій (СС) та медіально-латеральній косій (MLO) проєкціях. Гістологічне дослідження проведене на архівних препаратах кафедри гістології, цитології та ембріології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та анонімізовних архівних препаратах ТОВ «ДОБРА ДІАГНОСТИКА». Препарати вивчали під мікроскопом UlabXSP-137TLED при різних збільшеннях та фотографували камерою XCAM 1080P.
Результати дослідження. Встановлено, що частота виявлення кальцинатів при проведенні скринінгових/профілактичних оглядів жінок зрілого і літнього віку становила 69% від загальної кількості обстежених, більше половини з них – білатерально. Виявлені кальцинати мали різну локалізацію, форму, розміри та кількість.Проведений аналіз джерел наукової літератури засвідчує існування різних точок зору на наявність кальцинатів у тканинах молочної залози – різні автори розглядають їх як характерну рентгенологічну ознаку раку молочної залози, інші стверджують, що частота злоякісних новоутворень зростає, у тому числі, і при кальцифікації тканин залози. Результати вивчення гістологічних препаратів молочної залози жінок зрілого і літнього віку засвідчили, що кальцинати можуть візуалізуватись на тлі вікових змін у стромі або паренхімі органа, який не має морфологічних ознак розвитку новоутворів і можуть бути проявом вікової інволюції, сформованими, імовірно, внаслідок кальцифікації заблокованого секрету.
Висновок. Наявність кальцинатів не може бути однозначним діагностичним критерієм раку молочної залози. Остаточна верифікація діагнозу можлива лише після проведення гістологічного дослідження.

An important advantage of radiological imaging methods is their ability to detect areas of calcification in tissues, even in the form of microcalcifications, measuring up to 1 mm. These microcalcifications are formed under the influence of various factors and serve as important diagnostic criteria for a number of pathologies. Microcalcifications, detected during mammographic examination, are considered reliable markers of breast cancer.The classification of breast microcalcifications is based on their radiological and histological characteristics, which are evaluated during the diagnostic process to identify breast pathology.
The aim of the study is to determine the frequency of detecting calcifications in the breast through mammographic examination and verify their significance as diagnostic criteria for breast cancer.
Materials and methods. The study utilized a processed randomized sample of anonymized archival mammograms from 100 women of mature and elderly age who underwent screening or preventive examinations at the mammography room of the CNE "6th city polyclinic of Lviv". The examinations were conducted using the Fujifilm Amulet Innоvality machine (Japan) in the craniocaudal (CC) and mediolateral oblique (MLO) projections. Histological slides from the archives of the Histology, Cytology, and Embryology Department of Danylo Halytsky Lviv National Medical University and anonymized archival preparations of DOBRA DIAGNOSTYKA LLC were used for the study.The slides were examined under a UlabXSP-137TLED microscope at various magnifications and photographed using an XCAM 1080P camera.
Results. It has been established that the frequency of detecting calcifications during screening/preventive examinations of mature and elderly women was 69% of the total number of subjects examined, more than half of them bilaterally. The detected calcifications had different localization, shape, size, and quantity. The analysis of scientific literature sources indicates the existence of different views on the presence of calcifications in breast tissue - some authors consider them to be a characteristic radiological sign of the breast, while others assert that the frequency of malignant neoplasms increases, including in cases of calcification of the glandular tissue. The results of mammary glands histological studying in mature and elderly women indicate that calcifications can be visualized in the context of age-related changes in the stroma or parenchyma of the organ, which don`t exhibit morphological signs of neoplastic development. These calcifications can be manifestations of age-related involution and are possibly formed as a result of calcification of blocked secretions.
Conclusion. The presence of calcifications can`t be considered a definitive diagnostic criterion for breast cancer. The final verification of the diagnosis can only be made after conducting a histological examination.

Упродовж останніх двадцяти років експериментальний напрямок дослідження є найбільш актуальним в морфології з метою вивчення динаміки перебігу нозологій. Він надає більш широкий спектр вивчення патології в динаміці виникнення патоморфологічних проявів на клітинному, тканинному, органному та організменному рівнях. У науковій вітчизняній та зарубіжній фаховій літературі приділяється велике значення вивченню сітківки в нормі та процесам зміни її структурної реорганізаціїза умов впливу різних нозологій. Незважаючи на ці праці і надалі залишається актуальним проблема розвитку опіоїдної ретинопатії на віддалених термінах експериментального опіоїдного впливу. Зокрема нез’ясованим лишається питання можливої стабілізації патоморфологічних проявів в шарах сітківки та ланках її гемомікроциркуляторного русла при корекції у хронічний період перебігу експериментального опіоїдного впливу.
Мета дослідження – з’ясувати особливості структурної реорганізації у шарах сітківки та ланках її гемомікроциркуляторного русла у хронічний період експериментального опіоїдного впливу та корекція цих змін препаратом пентоксифілін.
Матеріал і методи. Матеріалом дослідження слугували статево зрілі, безпородні щури – самці в кількості 34 тварин, масою 160,0-270,0 г, віком 4,5-7,5 місяців. Доза пентоксифіліну для проведення корекції становила 2,857 мг/кг. Наприкінці 10-го тижня забирали матеріал для проведення ультраструктурного дослідження сітківки. Перед забором матеріалу дослідної ділянки тварину виводили з експерименту за допомогою диетилового ефіру. Як матеріал для ультраструктурного дослідження використали очні яблука щурів. Ультраструктурні препарати готували за загальноприйнятою методикою. У результаті проведеного нами дослідження сітківки наприкінці десятого тижня у щурів, яким впродовж шести тижнів вводили опіоїд, а згодом впродовж чотирьох тижнів була проведена його відміна, виявлено явища дегенерації пігментного епітелію, деструкцію мембранних дисків зовнішніх сегментів фоторецепторів, дегенеративні зміни у внутрішніх сегментів фоторецепторів, розвивались дегенеративні та некротичнізміни окремих фоторецепторів. Процеси дегенерації та некрозу були виявлені у біполярних та амакринових нейронах. 
Через десять тижнів експерименту у щурів, яким впродовж шести тижнів вводили опіоїд, з його відміною і подальшою чотирьохтижневою корекцією пентоксифіліном, виявлено деструктивні зміни апікальних мікроворсинок пігментного епітелію, деструкція мембранних дисків зовнішніх сегментів фоторецепторів, дегенерацію біполярних та амакринових нейронів, помірно виражені дисциркуляторні зміни, реактивні процеси гліальних елементів. Через десять тижнів у щурів, яким впродовж шести тижнів вводили опіоїд, а згодом впродовж чотирьох тижнів продовжували вводити опіоїд з паралельним введенням пентоксифіліну, встановлено гіперемію, стази та периваскулярні набряки в судинах хоріоідеї. Дегенерація танекрози пігментного епітелію, дегенерація та деструкція мембранних дисків зовнішніх сегментів фоторецепторів з відривом окремих зовнішніх сегментів, дегенерація внутрішніх сегментів фоторецепторів, дегенерація та некротичні зміни фоторецепторів, дегенерація та некротичні зміни біполярних та амакринових нейронів, клітин Мюллера, дегенерація гангліонарних нейронів, гіперемія, стази та перивазальні набряки в судинах гангліонарного шару, шару нервових волокон, у внутрішньому сітчастому шарі