УДК 616.24-002.5:615.015.8]-022.16-085.281-039.71-053.2/.6

Мета роботи — вивчити доцільність застосування натурального імуномодулятора BI-V як неспецифічної імунопрофілактики туберкульозу у контактних дітей із осередків множинної лікарсько-стійкої туберкульозної інфекції (ОМЛС-ТБІ).
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз медичної документації 120 контактних осіб (75 дітей та 45 підлітків) із ОМЛС-ТБІ і 102 дорослих, хворих на туберкульоз, які стали джерелом інфікування. Мікробіологічне дослідження у дорослих передбачало виявлення мікобактерій туберкульозу у мокротинні методом мікроскопії мазка, посіву матеріалу на середовище Левенштейна—Єнсена, типування виділених мікобактерій на BACTEC MGIT 960, проведення тесту медикаментозної чутливості штамів мультирезистентного туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів першого та другого ряду, а також молекулярно-генетичне дослідження мокротиння, зокрема методом GeneXpert MTB/RIF і лінійного зонд-аналізу. Визначення популяційного та субпопуляційного складу лімфоцитів крові проведено у 25 дітей до імунопрофілактики, у 22 — після проведення імунопрофілактики.
Результати та обговорення. Більшість контактних дітей та підлітків (61,7 %) із ОМЛС-ТБІ мали супутні захворювання. Призначення з профілактичною метою імуномодулятора BI-V зменшувало у 2,0 рази частоту гострих респіраторних вірусних інфекцій та загострень неспецифічних бронхолегеневих захворювань, у 2,6 разу — частоту трансформації латентної туберкульозної інфекції в активний процес, поліпшувало апетит, пам’ять, результати навчання та підвищувало фізичну активність. Латентну туберкульозну інфекцію за результатами проби Манту констатовано у 99 (82,5 %) осіб. Квантифероновий тест підтвердив наявність латентної форми туберкульозу у 104 (86,7 %) контактів, у решти результат тесту був негативним. У дітей, які отримували BI-V, латентна туберкульозна інфекція в 2,8 разу рідше переходила в активний процес порівняно з інфікованими, які не приймали цього препарату. Після завершення осіннього та весняного курсу ВІ-V відхилення у регуляторній системі та системі клітинної відповіді зникали. 
Висновки. Імуномодулятор BI-V є ефективним засобом для профілактики низки бронхолегеневих захворювань, зокрема множинного лікарсько-стійкого туберкульозу легень у контактних дітей та підлітків із ОМЛС-ТБІ.
Ключові слова. Туберкульоз, діти, підлітки, осередки туберкульозної інфекції, імуномодулятор, контакт, профілактика.

УДК 616.24-036.1-007.272:616.891-092]-07-085

Мета роботи - вивчити особливості стійкості МБТдо антимікобактеріальних препаратів у дітей і підлітків, які проживають в осередках мультирезистентної туберкульозної інфекції.

Матеріали та методи. Обстежено 246 дітей, з них 145 − мали хіміорезистентний туберкульоз, 101 дитина − хіміочутливу форму специфічного процесу і 102 дорослих хворих, які стали джерелом інфекції. Мікробіологічне дослідження у дітей, підлітків і дорослих включало: виявлення МБТ у мокротинні методом мікроскопії мазка, посіву матеріалу на середовище Левенштейна-Йєнсена, типування виділених мікобактерій на BACTEC MGIT 960, визначення ТМЧ штамів МБТБ до АМБП першого та другого ряду, а також молекулярно-генетичне дослідження мокротиння, зокрема метод GeneXpert MTB/RIF та лінійного зонд-аналізу (Hain Lifescience).

Результати та обговорення. Проведені дослідження свідчать, що в осередках мультирезистентної туберкульозної інфекції найбільше уразливими до туберкульозу є діти  до одного року (29,8 % ) і в цілому до 4-х років (73,1 %). При дослідженні профілю резистентності МБТ в осередках мультирезистентної інфекції було встановлено майже повний збіг профілю стійкості МБТ у дітей з джерелом інфекції. Зокрема, у дітей з контакту порівняно з хворими підлітками, в 3,5 рази частіше констатується резистентність до комбінації HRS, в 2,7 рази − до HR, в 1,8 рази − до HRE, і в 2,7 рази рідше − до HRESZ і в 1,6 рази − до HRES. У підлітків найчастіше резистентність констатовано до комбінації HRSE (66,1%), HRESZ (13,6 %), на відміну від джерела інфекції і дітей.

Висновки. Проведені дослідження  показали  високу частоту ризику МРТБ-ТБЛ у дітей  (42,7 %) із осередків мультирезистентної туберкульозної інфекції. Це свідчить про необхідність удосконалення методів отримання респіраторних взірців на визначення чутливості/стійкості МБТ до антимікобактеріальних препаратів (АМБП).

При дослідженні профілю резистентності МБТ в осередках мультирезистентної інфекції було встановлено майже повний збіг профілю стійкості МБТ у дітей з джерелом інфекції. Проте, у підлітків найчастіше резистентність констатовано до комбінації HRSE (66,1 %), HRESZ (13,6 %), на відміну від дорослих і дітей. В осередках мультирезистентної туберкульозної інфекції понад третина дітей (35,8 %) не була вакцинована у пологовому будинку і контактним не призначалась хіміопрофілактика.