УДК 616.24-002.5:615.015.8]-022.16-085.281-039.71-053.2/.6 

Анотація. Метою роботи було встановлення ефективності лікування новими ПТП на підставі імунологічних методів дослідження.
Матеріали  і  методи.  Порівняльний  когортний  аналіз  ефективності  лікування  із  застосуванням  нових  ПТП,  таких  як  бедаквілін  (Bdq)  і  деламанід (Dlm)  (40  хворих  дитячого  віку,  основна  група)  і  без  цих  препаратів  (контрольна група ‒ 27 хворих дитячого віку,) проведений у дітей та підлітків, хворих  
МР/РИФ-ТБЛ.  Визначення  популяційного  і  субпопуляційного  складу  лімфоцитів  крові  (CD3+,  CD3+CD56+,  CD3+HLA–DR+,  CD3+CD4+,  CD4+45RA+, CD3+CD8+,  CD4+/CD8+,  CD19+,  CD16/56+,  CD16/56+CD8+)  проведено  у в медичній лабораторії «ДІЛА», шляхом прямого методу імунофлюоресценції 
з використанням анти-СD-моноклональних антитіл з подальшою ідентифікацією поверхневих структур лімфоцитів на проточному цитофлуориметрі FACScan  BD Bioscience, США.
Результати та обговорення. На етапі завершення інтенсивної фази лікування усунення порушень в системі імунного захисту протікало активніше у пацієнтів, у режимах лікування яких був Bdq і Dlm. Сумарно, нормалізацію імунологічних показників відмічали у (29,6 ± 2,8) % в контрольній групі та у (43,4 ± 4,5) % осіб 
основної групи, р<0,05. Вірогідну різницю між групами отримано з боку показників ІРІ СD3+СD4+/СD3+СD8+, ІgМ та ЦІК.
Висновки.  Позитивну  динаміку  імунологічних  зрушень  виявляли  в  1,5  разів частіше у дітей та підлітків основної групи, що вказувало на зменшення явищ туберкульозної інтоксикації та антигенного навантаження в системі імунітету й кращу результативність лікування.
Ключові слова: туберкульоз, імунологічні критерії, ефективність, нові протитуберкульозні препарати. 

УДК: 612-08-092.9:591.46:615.33

Анотація. Вивчення особливостей змін структури біотопу урогенітального тракту самок щурів при хронічній інтраназальній дії нітроксоліну проводили при концентраціях впливу речовини: 5 мг/м³ – перша група, 15 мг/м³ – друга та 45 мг/м³ – третя група. У тварин першої групи (5 мг/м³) внаслідок тривалого впливу сполуки відмічали незначні відхилення у структурі мікробіоти піхви з повним самовідновленням структури упродовж відновного періоду. Хронічна інтраназальна дія нітроксоліну у діапазоні концентрацій 15 мг/м³ – 45 мг/м³ проявляла виражену дисбіотичну дію. У порівнянні з фоновими показниками спостерігали зменшення у 3 рази частоти виявлення біфідобактерій, витіснення з екотопу грам позитивних коків та грам від’ємних паличок, у 37,5 % тварин виявляли наявність міцеліальної грибкової колонізації. У реабілітаційний період повного відновлення структури мікроценозу урогенітального тракту не наступало.

Концентрація нітроксоліну 5 мг/м³ при тривалій інгаляційній дії є пороговою для дисбіотичної дії, а 15 мг/м³ діючою за цим ефектом.

Ключові слова: нітроксолін, хронічна інгаляційна дія, мікробіоценоз, урогенітальний тракт