The spread of the incidence of COVID-19 and measures related to the pandemic have a significant impact on the mental health of the population, namely on the cognitive, emotional and volitional spheres, and social communication. Among the high-risk groups are persons suffering from chronic infectious diseases, including HIV-infected patients. The aim of our work was to assess the impact of anxiety and depression in patients with secondary immunodeficiency caused by HIV on consent to vaccination against the corona virus disease during the COVID-19 pandemic in Ukraine. From December 2021 to April 2022, a survey of 67 patients with a diagnosis of HIV/AIDS in "Lviv Regional Information and Analytical Center of Medical Statistics" was conducted. The average age of the respondents was 35.67±1.25 years and ranged from 18 to 68 years. All patients were on antiretroviral therapy at the time of the survey. The GAD - 7 (General Anxiety Disorder - 7) questionnaire was used to assess the level of anxiety, and the PHQ - 9 (Patient Health Questionnaire - 9) was used to diagnose the level of depression. The HIV Registry software was used for statistical processing of the results. During the survey, 52.2% of patients noted mild anxiety, 25.4% - moderate anxiety, 14.9% - severe anxiety, and 7.5% had panic level anxiety. As for the manifestations of depression, 53.7% of respondents denied signs of depression, 28.4% of patients complained of mild depression, 13.4% - moderate depression, and 4.5% of patients noted moderate-severe depression. In 3.0% of respondents, a combination of moderate-severe depression with panic level anxiety was found. Among patients with severe and panic level anxiety, 73.3% were aware of their HIV status within 3 years. And among patients with moderately severe and severe depression, this figure was 75%. Regarding the data on the incidence of SARS-COVID-19, in the group of patients with severe and panic level anxiety, the rate of laboratory-confirmed cases was 26.7%, and among patients with moderate-severe and severe depression - 25.0%. At the time of the survey, 34.3% of people refused to be vaccinated against SARS-CoV-2. Among patients with severe and panic level anxiety, 40% of respondents refused vaccination, and among patients with moderate-severe and severe depression - 50% of surveyed patients refused to be vaccinated. The mental state of the patient, namely, anxiety and depressive symptoms, can significantly affect the perception and awareness of information by patients regarding the need for preventive and therapeutic measures due to the SARS-COVID-19 pandemic, in particular, the provision of consent for vaccination, which should be taken into account by specialists in the field of health care health. Thus, when organizing the provision of medical care to HIV-infected patients, it is necessary to take into account changes in mental health as a result of the SARS-COVID-19 pandemic.

Вступ. Пандемія COVID-19 почалась у березні 2020 року та триває дотепер. Наявність ВІЛ-інфекції у пацієнта залишається важливим фактором ризику інфікування SARS-CoV-2 і пов’язана з підвищеним ризиком смертності від COVID-19. Тому ВІЛ-інфіковані пацієнти потребують першочергово отримати щеплення від COVID-19.

Метою нашої роботи була оцінка питання вакцинації від коронавірусної хвороби серед пацієнтів з вторинним імунодефіцитом, спричиненим ВІЛ.

Методи. Розроблено опитувальник щодо охопленості вакцинацією від COVID-19 серед пацієнтів з ВІЛ-статусом. Для статистичної обробки результатів використано програмне забезпечення HIV Registry.

Результати. Всього опитувальник заповнили 60 осіб. Це пацієнти, які перебувають на диспансерному обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» з діагнозом ВІЛ/СНІД. Серед опитаних пацієнтів частка жінок становила 33,3 % і чоловіків 66,7 %. Середній вік становив 35,2±1,36 років та коливався в межах18 і 68 років. Всі пацієнти на момент опитування знаходились на антиретровірусній терапії.

Серед опитаних рівень вакцинації від COVID-19 становив 63,3 %. Більшість опитаних - 39,5 % були щеплені вакциною Comirnaty/Pfizer та 28,9 % – Coronavac/Sinovac, майже порівну 15,8 % - AstraZeneca-SKBio і 13,2 % - Moderna (mRNA-1273, Spikevax). І лише один пацієнт (2,6 %) отримав вакцину Janssen (Johnson & Johnson) закордоном.

Щодо причин, які спонукали респондентів вакцинуватись, 34,2 % опитаних вибрали одну відповідь – «щоб отримати захист від COVID-19 і не захворіти». На другому місці по 18,4 % порівну розділились респонденти, які вибрали дві причини для вакцинації: перша група поєднала пункти «щоб отримати захист від COVID-19 і не захворіти» та «щоб не звільнили з роботи» і друга група - «щоб отримати захист від COVID-19 і не захворіти» та «щоб їздити закордон». На третьому місці – 15,8 % опитаних відповіли «щоб не звільнили з роботи».

37,7 % опитаних ВІЛ-інфікованих пацієнтів вакцинуватись відмовились. Серед них 50 % вибрали відповідь «маю сумніви щодо вакцини» та 22, 7% не вказали причину відмови від щеплення. Решта респондентів обрали відповіді «працюю неофіційно і не маю потреби щепитись», «у мене низький рівень СД4 клітин (менше 200)» та «маю сумніви щодо вакцини», «маю сертифікат» (отриманий без вакцинації).

Висновки. До проблем вакцинації від COVID-19у ВІЛ-інфікованих відносимо недостатній рівень охоплення щеплення (63,3 %), що зумовлено активною антивакцинальною кампанією в суспільстві, поширенням неправдивої інформації щодо вакцин у мас медіа та невиправданою безпечністю щодо свого здоров’я частини населення.

Актуальність. ВІЛ-інфекція і вірусний гепатит С (ВГС) у наш час залишаються актуальними проблемами охорони здоров’я внаслідок високого рівня захворюваності, поліморфізму клінічних проявів, значного ризику виникнення несприятливих наслідків і вагомих економічних збитків, оскільки серед інфікованих переважають особи працездатного віку. Ко-інфекція вірусу гепатиту С та ВІЛ є поширеною серед уразливих груп з огляду на спільні шляхи передачі. Частка ко-інфекції ВІЛ-ВСГ в Україні становить 31,38%.

Мета роботи – оцінити досягнення і труднощі лікування ВГС серед пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ-ВГС з урахуванням груп ризику.

Матеріали і методи. У 2020 р. у КНП «Львівський обласний центр громадського здоров’я» 98 пацієнтів отримали лікування ВГС ліками, закупленими за кошти глобального фонду та держави. Проведено ретроспективний епідеміологічний аналіз медичних карт амбулаторного хворого пролікованих пацієнтів у цей період із ко-інфекцією ВІЛ-ВГС. Для статистичної обробки результатів використано програмне забезпечення HIV Registry.

Результати та обговорення. Усі пацієнти були проліковані препаратами софосбувір+даклатасвір. Серед обстежених хворих жінок – 27,6%, чоловіків – 72,4%. Середній вік пацієнтів становив (41,60±0,76) року і коливався від 21 до 71 року. 84,7% пацієнтів належали до споживачів ін’єкційних наркотиків або в минулому, або на час лікування. Серед пролікованих пацієнтів у 5 (5,1%) осіб встановлено ступінь фіброзу F4 та у 14 (14,3%) – F3, а тому в цих 19 осіб курс терапії тривав 24 тиж. У решти пацієнтів (79 осіб; 80,6%) виявлено фіброз F0-F2 і курс лікування тривав 12 тиж. Усі хворі на час лікування були на АРТ, із них у 94,9% – схема TDF/3TC/DTG або TDF/FTC+DTG і лише у 5,1% – інша схема ABC/3TC+DTG або AZT/3TC+DTG.

Пацієнтам, які були проліковані за кошти глобального фонду, також було проведене обстеження на наявність збудника ВГС методом ПЛР (якісний) після терапії. Відповідно у 94,8% цих осіб отримали негативний результат. З пацієнтів, пролікованих за кошти держави, лише декілька були обстежені після терапії і мали негативний результат. Низький відсоток обстеження пацієнтів можна пояснити фінансовими труднощами внаслідок низьких заробітків і пандемії COVID-19, а також низькою мотивацією до обстеження за власні кошти, враховуючи приналежність до групи ризику – споживачі ін’єкційних наркотиків.

Висновки. До досягнень проведеного лікування ВГС пацієнтів із ко-інфекцією ВіЛ-ВГС можна віднести те, що усі особи повністю проліковані відповідно до рекомендацій. Серед хворих, пролікованих за кошти глобального фонду, 94,8% було обстежено після курсу терапії і отримали негативний результат ПЛР на РНК ВГС. До труднощів можна віднести необхідність постійного нагляду за такими пацієнтами, фінансові складності та низьку мотивацію пацієнтів із групи ризику до обстеження за власні кошти після завершення курсу лікування.

УДК: 616.986.7-036.21(477.83)

Вступ. У деяких регіонах Львівщини захворюваність на лептоспіроз перевищує показник 10/100 тис. населення. Відтак, визначення зон ризику інфікування цією недугою у Львівській області є актуальним з огляду на потребу в прогнозуванні епідситуації щодо цього захворювання.

Мета роботи. Метою нашої роботи була оцінка територіального поширення лептоспірозу та встановлення територій високого ризику інфікування цією недугою у Львівській області із застосуванням геокартографічних систем.

Методи. За допомогою геоінформаційної системи з використанням програми QGIS 2.0.1, на основі попередньо створеної електронної структурованої бази даних із внесеною в неї інформацією із використанням програми Microsoft Excel (дані за 2008-2019 рр.) проведено аналіз щодо випадків лептоспірозу у людей та зараженості мишовидних гризунів на території Львівщини.

Результати. За допомогою ГІС-технологій проведено пошарове нанесення даних на карту Львівської області – випадків захворювання на лептоспіроз у людей (n=259) та зараженості мишовидних гризунів (n=3524) із врахуванням географічних координат по кожному конкретному випадку. Виявлено, що найвищою зараженість гризунів є у Лісостеповій зоні – 13,16%, проти 10,66% у Лісовій зоні та 10,26% у зоні Українських Карпат (р < 0,05). Подібну закономірність виявлено й щодо захворюваності на лептоспіроз у людей: вірогідно частіше випадки хвороби фіксувались у Лісостеповій зоні – 62,94%, порівняно з Лісовою зоною (24,32%) та зоною Українських Карпат (12,74%), р < 0,001.

Висновки. Застосування ГІС-технологій дало змогу отримати просторове уявлення про розповсюдженість лептоспірозу на Львівщині. Проведене зонування території Львівської області, на основі ландшафтно-географічного розподілу, дало змогу визначити, що територією найвищого ризику зараження лептоспірозом для людей є лісо-степова зона Львівщини.

The GIS technologies allowed to obtain a spatial understanding of the Leptospira geographical distribution in Lviv Oblast. These differences may allow us to identify specific risk factors associated with these differences. More detailed studies on the epidemiology of Leptospirosis in the Lviv Oblast are needed.