Найефективнішим методом нирковозамісної терапії залишається трансплантація донорської нирки, причому результати пересадки від живого донора переважають можливості трупної трансплантації. Принципи безпеки прижиттєвої донації включають адекватний вибір сторони забору нирки з урахуванням її функції, а також архітектоніки судинної ніжки. Множинні ниркові артерії (МНА), «коротка» права ниркова вена нерідко ускладнюють як процедуру забору, так і саму трансплантацію органу.
Мета. Вивчення особливостей реконструкції судин трансплантату нирки при пересадці від живого донора.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 154 родинних трансплантацій нирки, у т.ч. у 82 чоловіків (53,2%) та в 61 жінки (39,6%) віком від 18 до 48 років (у середньому – 34,7±7,5), а також в 11 (7,2%) дітей віком від 4 до 17 р. Для дослідження топографії ниркових
судин та оцінки видільної функції нирок у донорів застосували мультиспіральну комп’ютерну томографію з контрастним підсиленням. Класичне формування анастомозів судин трансплантату передбачало використання внутрішньої клубової артерії та зовнішньої клубової вени в дорослих з проксимальними варіаціями в дітей. Хірургічні особливості включали реімплантацію додаткової артерії або формування спільного гирла при МНА, резекцію виявленої асимптомної аневризми, видовження «короткої» правої ниркової вени трансплантату стегновою або внутрішньою клубовою веною реципієнта.
Результати. Прохідність судинних реконструкцій досягнута в 99,35%, в одному (0,65%) випадку невиявлені проксимальні посттромботичні зміни призвели до ургентної трансплантатектомії. У 2 (1,3%) хворих під час ревізії ран зупинено кровотечі. Використання аутовенозних шунтів для корекції МНА чи видовження «короткої» стегнової вени трансплантату ускладненнями не супроводжувалося.
Висновки
МСКТ з КП можна вважати «золотим стандартом» передтрансплатаційного обстеження судин трансплантату в родинного донора нирки.
Варіабельність НА та супутня патологія можуть спричинити зміни стандартної хірургічної тактики при заборі трансплантату нирки, проте не впливають на остаточний результат пересадки.
Мета. Аналіз 26–річного досвіду реконструкції ниркових судин з аутотрансплантацією нирки при реноваскулярній патології.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 23 пацієнтів (12 чоловіків та 11 жінок, у т.ч. 3 дітей), яким виконали 24 аутотрансплантації нирок у відділенні судинної хірургії та трансплантації Львівської обласної клінічної лікарні за період з 1997 по 2023 роки. Середній вік пацієнтів склав 46,4±3,8 р. (від 22 до 73 р.), дітей – від 4 до 17 р. Показання до аутотрансплантації нирки з екстракорпоральною реконструкцією судин включали аневризми сегментарних гілок ниркових артерій у 15 (65,2%), патологію судин у воротах нирки (фібромускулярна дисплазія з істотними стенозами, гіпоплазія, артеріо–венозні мальформації) у 7 (30,4%) хворих, злоякісну інвазію судин нирки в одному (4,3%) випадку. Реконструкції ниркових судин проводили ex vivo в умовах холодової консервації розчином ГТК без пересічення сечоводу з подальшою ортотопічною аутотрансплантацією.
Результати. Безпосередні позитивні результати отримали в 19 (82,6%) хворих. У пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією вдалося досягнути нормалізації артеріального тиску впродовж 2–8 місяців. Серед післяопераційних ускладнень спостерігали тромбоз судин аутотрансплантату з подальшою нефректомією у 2 (8,7%) хворих, ниркову недостатність, кореговану сеансами гемодіалізу в одному (4,3%), ниркову недостатність, кореговану медикаментозно в одному (4,3%), динамічну кишкову непрохідність в одному (4,3%) випадках. Післяопераційна летальність склала 4,3%.
Висновки
1. Аутотрансплантація нирки з екстракорпоральною реконструкцією судин – ефективний метод комплексного лікування реноваскулярної патології при неможливості класичної реконструкції in situ чи ендоваскулярної корекції.
2. Ортотопічна методика аутотрансплантації нирки без пересічення сечоводу дозволяє уникнути ускладнень, пов’язаних з неоуретероцистостомією.
3. Застосування трансплантаційної техніки холодової консервації нирки дозволяє виконати реконструкції сегментарних гілок ниркової артерії з використанням мікроваскулярної техніки при відмінній експозиції операційного поля.
Аутотрансплантація нирки ex vivo з реконструкцією ниркових артерій – ефективний метод хірургічної корекції судинних аномалій (фібромускулярної дисплазії, гіпоплазії та аневризм ниркових артерій), що демонструє хороші віддалені результати. Аномалії ниркових судин зустрічаються рідко (до 0,1% у загальній популяції та 0,3–2,5% згідно з аналізом даних спіральної комп’ютерної томографічної ангіографії), відповідно, досвід хірургічного лікування обмежується невеликою кількістю клінічних випадків в окремих центрах ангіохірургії та трансплантації нирки.
Описано клінічний випадок успішного лікування поєднання синдрому «лускунчика» (кільцевидна ниркова вена) з гіпоплазією лівої основної та наявністю додаткових ниркових артерій на грунті фібромускулярної дисплазії.
Хвора, 27 р., поступила у відділення судинної хірургії КНП ЛОР «ЛОКЛ» 04.10.2021р. із скаргами на болі в лівій поперековій ділянці та лівій половині живота, гематурію, протеїнурію, стійке підвищення артеріального тиску. При УЗД ниркових вен: ліва ниркова вена в місці аорто-мезентеріального сегменту не візуалізується, визначається задня порція лівої ниркої вени. ПСШ в місці впадіння в НПВ – до 230 см/с, дистальніше ПСШ – 28 см/с. У воротах нирки вена – до 12,0 мм, в с/3 – до 11,0 мм. При МСКТ ОЧП, ЗП, ОМТ: КТ-ознаки пієлонефриту лівої нирки. Гіпоплазія лівої нирки. Реактивна парааортальна лімфаденопатія зліва. Гіпоплазована ліва ниркова артерія (3,8 мм), наявні додаткові ниркові артерії, кільцевидна ліва ниркова вена. Ангіоміоліпома правої нирки (2,6 см). Варикозне розширення вен малого тазу зліва.
Пацієнтці проведено оперативне лікування – аутовенозне протезування лівої ниркової артерії ex vivo з аутотрансплантацією лівої нирки. Перебіг післяопераційного періоду – без ускладнень, реконструкція функціонує. При УЗД ниркових судин від 12.10.2021р. (1 тиждень після операції): при доплерографії внутрішньониркових розгалужень кровотік локується у воротах нирки. Венозний відтік вільний. Кортикомедулярна диференціація виражена задовільно.
Поєднання аномалій ниркових судин, хоч і носить поодинокий характер, значно ускладнює перебіг захворювання та можливості діагностики даної патології.
Анотація
Мета. Виявити особливості застосування відомих методів лікування травм артерій (ТА) у хворих різного віку.
Матеріали і методи. Досліджено дані стаціонарних карт 222 хворих з ТА, які лікувались у Львівській обласній клінічній лікарні з 1992 по 2019 р.р. З карт аналізовано наступні показники: вік, етіологія і механізм травми, вид ТА, топографія, симптоми, вид діагностики, спосіб лікування. Пацієнтів поділено на сім груп відповідно до класифікації V. Quinn (1994): немовлята, раннє дитинство, дитинство, підлітки, молодь, зрілий і похилий вік. Хворі отримували один із трьох видів лікування – консервативне, хірургічне або ендоваскулярне. Хірургічне лікування додатково поділили на прості операції (лігування або шовна пластика) та складні операції (анастомоз кінець-в-кінець або протезування судин).
Результати. Консервативне лікування застосовано у 7,66±1,78%, хірургічне у 90,99±1,92% і ендоваскулярне у 1,35±0,77% потерпілих. Частка консервативного лікування була вищою серед немовлят (88,9±10,48%) і нижчою серед дорослої молоді (0,9%), у порівнянні з середнім загальним показником. Серед оперованих хворих, прості операції виконано у 48,45±3,59%, а складні операції у 51,55±3,59%. Розподіл різних видів простих і складних операцій між різними віковими групами був однаковим. Регресійний аналіз підтвердив вплив фактора віку, поряд із видом ТА, на вибір метода лікування хворих. Крім того, у 20% хворих зрілого та 50% хворих похилого віку в ділянці ТА виявили атеросклеротичні зміни.
Висновки. Вікова категорія хворого впливає на вибір методу лікування хворих з ТА. Особливості виявлені передовсім для дітей перших років життя, яких частіше лікували консервативно. У хворих зрілого та похилого віку ушкодження артерій можуть співпадати з атеросклеротичними змінами в судинах.