УДК: 616.5:579.852:616-036.1

Некротизуючий фасціїт (НФ) – це швидкопрогресуюча, життєзагрозлива інфекція м’яких тканин, яка характеризується вираженим некрозом фасції, підшкірної клітковини та прилеглих структур з розвитком тяжкої системної інтоксикації.
Мета дослідження – на основі систематизації інтраопераційних ознак НФ сформулювати основні принципи виконання хірургічного втручання та охарактеризувати критерії ефективної або ж неефективної санації НФ.

Матеріал і методи. Дане дослідження ґрунтується на аналізі спостережень за пацієнтами, які перебували в лікувальних установах, що є базами клінік хірургії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького протягом 1999-2024 років.

Результати та їх обговорення. На основі спостережень за даними пацієнтами нами встановлені основні інтраопераційні ознаки, що були характерними для НФ: відсутність кровотечі, наявність некротичних тканин, гній у вигляді «помийної рідини», газ у тканинах, легка дисекція. Дані інтраопераційні ознаки мають вирішальне значення для підтвердження діагнозу та визначення об’єму хірургічного втручання. Розпрацьовано «алгоритмічний» Протокол хірургічного втручання, який передбачає виконання чотирьох стандартизованих послідовних етапів операції: хірургічний доступ, верифікація НФ, ексцизійний етап (визначення меж поширення НФ), завершальний етап (гемостаз, санація ранових порожнин, пухке дренування).

Висновок. Некротизуючий фасціїт є тяжким поліетіологічним захворюванням, що часто має замаскований характер розвитку та перебігу, який потребує чітких виважених та послідовних хірургічних дій для забезпечення проведення адекватної діагностичної та лікувальної програми. Забезпечення алгоритмічної послідовності діагностично-лікувальних дій дає можливість зменшити летальність при НФ з 29,0% до 12,0%.

Мета роботи – оцінити ефективність системи контрольованого відведення випорожнень для зниження ризику контамінації ран у пацієнтів із некротизуючим фасциїтом промежини, періанальної ділянки та геніталій; проаналізувати доцільність її застосування для полегшення післяопераційного догляду та пластичного закриття ран. Проведено аналіз результатів лікування 150 пацієнтів із некротизуючим фасциїтом за період 1999–2024 років у клініках Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Серед них у 21 (14%) пацієнта патологічний процес локалізувався у періанальній ділянці та промежині. Для оцінки ефективності методик догляду за ранами провели порівняльний аналіз результатів у пацієнтів, яким зробили традиційну колостомію, спроби аутодермопластики без контролю калового забруднення та застосування систем контрольованого відведення випорожнень. Ускладнення догляду та пластичного закриття ран у ділянці промежини та періанальної ділянки пов’язані з їхнім частим забрудненням фекаліями, що призводить до неуспішних спроб аутодермопластики та тривалого загоєння вторинним натягом. Використання тимчасової колостоми дозволяло виконати пластичне закриття, але подовжувало лікування в середньому на 6 тижнів та супроводжувалось додатковими незручностями для пацієнта. У двох пацієнтів (9,5%) застосовано систему контрольованого відведення випорожнень, що забезпечило надійну ізоляцію рани від забруднень, успішну аутодермопластику та швидке загоєння (до 11 діб). Використання системи контрольованого відведення випорожнень у лікуванні некротизуючого фасциїту промежини та періанальної ділянки є ефективним методом профілактики фекальної контамінації ран. Це дозволяє успішно виконати пластичне закриття ран, спростити післяопераційний догляд та уникнути створення тимчасової колостоми.

Introduction. Necrotizing fasciitis (NF) is a severe infection associated with substantial tissue loss and a high risk of wound surface contamination. Standard xenodermal implants used for temporary coverage of postoperative defects frequently experience recurrent bacterial colonization.
Objective was to evaluate the effectiveness of lyophilized xenodermal implants saturated with silver nanoparticles in improving the preparation of postoperative wounds for autografting in patients with NF.
Materials and Methods. The study involved 20 patients with wounds following NF debridement. Patients were divided into two groups: the experimental group received lyophilized xenodermal implants saturated with silver nanoparticles, while the control group received standard xenodermal implants. Evaluations included granulation tissue formation speed suitable for autografting, incidence of secondary infections, and xenodermal implant adhesion duration.
Results. The mean time for granulation tissue formation suitable for grafting in the experimental group was 9.2 ± 0.7 days compared to 14.5 ± 1.1 days in the control group (p<0.05). No secondary infections occurred in the experimental group, whereas the control group had 3 cases. The adhesion duration of xenodermal implants was significantly longer in the experimental group (4.5±0.4 days versus 2.8±0.25 days, p<0.05).
Conclusions. Using xenodermal implants saturated with silver nanoparticles facilitates faster granulation tissue formation, reduces bacterial complication risk, and enhances preparation outcomes for postoperative wound closure