Анотація. Мета. Вивчити зв’язок поміж морфологічними характеристиками інтракоронарних тромбів та ймовірністю досягнення адекватного кровоплину в інфаркт залежній коронарні артерії у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегменту ST (STEMI) після первинного черезшкірного коронарного втручання (ПЧКВ). Матеріали і методи. У аналіз увійшло 98 пацієнтів з STEMI, яким в перші 12 годин від початку симптомів було проведено ПЧКВ і при мануальній тромбоаспірації отримано тромботичні маси. Останні було проаналізованом макро- та мікроскопово. За допомогою методу логістичної регресії з прогресивною селекцією було виявлено характеристики тромбів, що впливають на ймовірність досягнення адекватного кровотку. Результати. Із сукупності факторів, досліджених у ході виконання роботи за методом логістичної регресії, було виокремлено 5 чинників, що при поєднаній дії мають вплив на ймовірність досягнення кровотоку ТІМІ 3 після ПЧКВ: старі тромби, пошарова структура, мікроканали, запальний інфільтрат на периферії та білі тромби. Висновки. Будова інтракоронарного тромбу має суттєвий зв’язок з ймовірністю досягнення адекватного кровотоку по інфарктзалежній коронарній артерії. Ключові слова: гострий інфаркт міокарда з елевацією сегменту ST, первинне черезшкірне коронарне втручання, інтракоронарні тромби.

Інфаркт міокарда щороку забирає життя мільйонів людей на нашій планеті. Дедалі частіше ішемічне ураження серця діагностується в молодих працездатних людей, що є значною медико-соціальною проблемою. Основним методом лікування інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST (STEMI) є черезшкірні коронарні втручання. Метою дослідження було оптимізувати можливості прогнозу STEMI після первинних черезшкірних коронарних втручань. Матеріали та методи. У дослідження було включено 98 пацієнтів із STEMI, яким у межах реваскуляризації було проведено мануальну тромбоаспірацію та отримано достатній для гістологічного аналізу об’єм матеріалу. Тромби було досліджено макро- та мікроскопово. Прогноз оцінювали за ймовірністю виникнення великих коронарних подій (смерть, інфаркт міокарда, реваскуляризація, поновлення ангінозних болів). Для виокремлення чинників, які при поєднаній дії мають достовірний вплив на дану ознаку, ми застосували покроковий метод логістичної регресії з прогресивною селекцією (Forward). Для оцінки рівня правдоподібності отриманої моделі ми проводили аналіз псевдо R-квадрата Наджелькеркеса (pseudo R-square Nagelkerkes) – аналог R-квадрата для лінійної регресії. Результати. За два роки спостереження великі коронарні події виникли в 34 (34,69%) пацієнтів. Після проведення аналізу отриманих даних, було виокремлено чотири характеристики тромбів, що при поєднані мають вплив на розвиток досліджуваної кінцевої точки. Це були: старі тромби, наявність мікроканалів, запальної інфільтрації та макроскопово змішані. Отримана формула мала такий вигляд: Z = 0,5•V2 – 0,04•V1 – 0,1•V3 + 1,77•V4 – 1,51, де V1 – старі тромби; V2 – наявність мікроканалів; V3 – запальна інфільтрація; V4 – макроскопово змішані тромби. Висновки. Аналіз морфологічних особливостей інтракоронарних тромбів дає змогу оцінити віддалений прогноз пацієнтів з STEMI. Ключові слова: STEMI, реваскуляризація, черезшкірні коронарні втручання, прогноз.

The article presents the features of the morphologic structure of intracoronary thrombi and the prognosis of acute ST segment elevation myocardial infarction (STEMI) in patients of different age groups.
Methods: Histological analysis of the aspirated intracoronary clots was performed in 97 patients with STEMI. The patients were divided into two groups: 11 patients aged under 44 (young group) and the remaining older than 45 (older group). The short-term prognosis was determined by: ST-segment resolution, achievement of good coronary flow, myocardial blush, indices of myocardial contractility, and QS wave formation on ECG. The study’s endpoints determined the long-term prognosis: The onset or worsening of angina symptoms, coronary revascularization (PCI or CABG), AMI, and death.
Results: Elderly patients were substantially more likely to have a history of coronary artery disease, as well as angina attacks, or their equivalents, at rest a few days before the onset of STEMI and arterial hypertension. Dyslipidemia was significantly more common in young patients. Formation of microchannels within the thrombi was significantly more common among older patients. Achieving the target quality of microcirculation was substantially more frequent among young patients (p=0.007). The long-term prognosis was better in young patients due to the lower prevalence of the combined endpoint.
Conclusions: Elderly patients were more likely to have intracoronary thrombi with microchannel formation, indicating a longer duration of the thrombotic process. The long-term prognosis after STEMI was significantly better in young patients.
Keywords: Myocardial infarction, coronary reperfusion, coronary occlusion, blood clot, cardiovascular risk factors.