Uniformed personnel are highly exposed to occupational stress, which increases the risk of mental health problems. This study examined whether coping styles moderate the relationship between perceived stress and satisfaction with life among uniformed personnel treated for bodily distress disorder or post-traumatic stress disorder. Methods: A cross-sectional study was conducted with 183 participants (81% male, aged 30–66 years). Standardized questionnaires were administered: the Perceived Stress Scale (PSS-10), Satisfaction with Life Scale (SWLS), and Coping Inventory for Stressful Situations (CISS). Pearson correlations with 95% confidence intervals were computed, and moderation analyses were conducted using separate regression models for each coping style with bootstrap estimation (1000 samples). Gender differences were examined using t-tests with Cohen’s d. Results: Perceived stress was negatively correlated with life satisfaction (r = −0.43, 95% CI [−0.54, −0.29], moderate effect). Emotion-oriented coping correlated negatively with life satisfaction (r = −0.28, 95% CI [−0.42, −0.14]), while social diversion correlated positively (r = 0.21, 95% CI [0.07, 0.35]). Women reported higher stress (Cohen’s d = 0.60) and lower life satisfaction (Cohen’s d = −0.50) than men. Moderation analysis revealed that emotion-oriented coping significantly intensified the negative effect of stress on life satisfaction (B = −0.01, p = 0.019). Conclusions: Perceived stress strongly impairs life satisfaction in uniformed personnel, particularly among those relying on emotion-oriented coping. Targeted interventions, such as emotion regulation training, mindfulness, and cognitive restructuring, may enhance resilience and mitigate stress-related declines in well-being in this high-risk occupational group.
УДК 616.351-006.6-071.1 : 614. 2
Мета дослідження –оцінити рівень обізнаності населення про КРР та його скринінг для опрацювання ефективних сані-тарно-просвітницьких заходів.
Матеріали та методи.Соціологічним опитуванням охоплено 1102 особи (45‒75 років) у Львівській, Волинській та Рівненській областях. Опитування – анонімне, добровільне, проводилось у 2024 році за допомогою анкети. Дані опрацьовані у програмі Excel, проведено кореляційний аналіз Спірмена.Обробка даних:дані опрацьовані за допомогою програми Excel і представлені у вигляді відсоткових значень і їх похибок та проведено кореляційний аналіз Спірмена.
Результати.Аналіз даних виявив недостатню обізнаність населення щодо КРР та його скринінгу. 19,87±1,20% респон-дентів не знають про симптоми захворювання, а 59,98±1,48% не обізнані про рекомендований вік початку скринінгу.Основним джерелом інформації про скринінг виступає сімейний лікар – 71,14±1,36% респондентів надають перевагу отриманню відомостей саме від нього. Основними бар’єрами скринінгу є страх перед процедурою (69,96±1,38%) та нестача інформації (44,10±1,50%). Лише 40,10±1,50% знають про два основні методи скринінгу, такі як аналіз калу на приховану кров і колоноскопія.
Висновки. Подолання бар’єрів для скринінгу потребує інформаційних кампаній та освітніх програм, що підвищить рівень участі у ньому населення та зменшить смертність від КРР.
Ключові слова: скринінг, злоякісні новоутворення, онкологія, колоректальний рак, модель, профілактика, обізнаність, громадське здоров’я.
Introduction. Colorectal cancer (CRC) is the third most common cancer worldwide in both men and women. Early detection of CRC significantly enhances survival rates, yet a considerable proportion of cases are diagnosed at advanced stages. Timely removal of polyps and precancerous lesions during colonoscopy prevents disease progression. Public awareness of CRC and its screening, particularly among general practitioners/family doctors (GPs) and healthcare managers, is crucial to increasing participation in screening and reducing mortality.
Purpose. The study aims to assess the level of public awareness regarding CRC and its screening methods among residents aged 45–75 in three regions of Western Ukraine. This research seeks to provide evidence-based insights for developing preventive health education strategies.
Materials and methods. A sociological survey was conducted among 1102 participants from Lviv, Volyn, and Rivne regions in 2024. The survey employed a structured questionnaire comprising 27 questions, targeting awareness of CRC symptoms, risk factors, and screening methods. The data collection process adhered to ethical standards, ensuring anonymity and voluntariness of participation. The questionnaire included dichotomous, closed, and semi-closed questions. Data analysis was performed using Microsoft Excel, presenting results as percentages with associated errors. Additionally, Spearman’s rank correlation coefficient was applied to identify statistically significant relationships. Methods such as systemic analysis, logical generalization, bibliometric review, sociological, analytical, and statistical methods were employed.
Results. The survey revealed variable levels of awareness about CRC symptoms among respondents. The most recognized symptom was blood in the stool, identified by 56.53±1.49% of participants, followed by prolonged constipation or diarrhea 42.11%±1.49%, unexplained weight loss 41.92%±1.49%, and abdominal pain or discomfort 40.47%±1.48%. Awareness levels were significantly higher among respondents with higher education 66.23%±2.72% compared to those with incomplete secondary education 39.58%±4.99%. Gender differences were also noted, with women demonstrating greater awareness of symptoms such as blood in the stool (61.85%±1.92% vs. 49.25%±2.32%; p≤0.001).Regarding CRC screening, 54.54%±1.50% of respondents were aware of its availability, while 59.98%±1.48% were unaware of the recommended age to commence screening. Nearly half (49.91%±1.51%) recognized a family history of CRC as a risk factor, yet 23.59%±1.28% could not identify any risk factors. Family doctors were the preferred source of information for 71.14%±1.36% of participants, highlighting their crucial role in public health education. Internet and mass media were secondary but notable sources, particularly among respondents with higher education. However, 8.98%±0.86% of participants expressed a lack of interest in CRC topics, correlating with lower education levels and reduced awareness of screening guidelines.Key barriers to CRC screening included fear of the procedure (69.96%±1.38%) and insufficient information (44.10%±1.50%). These findings underscore the necessity of educational campaigns emphasizing the safety and importance of screening. Women and individuals with higher education exhibited greater apprehension toward the procedure, indicating the need for tailored reassurance strategies.
Conclusions. The study highlights a substantial gap in CRC awareness and screening practices among the target population. Results suggest that educational interventions should prioritize family doctors as information conduits while leveraging digital and mass media to enhance outreach. Addressing misconceptions and procedural fears through focused campaigns could significantly increase participation in CRC screening programs. By fostering public awareness, particularly among less informed and male subpopulations, the study aims to contribute to reducing CRC-related morbidity and mortality rates in Ukraine.
Key words: screening, malignant neoplasms, oncology, colorectal cancer, model, prevention, awareness, public heal
УДК 614.21:616.1/.4]:303.62(4
Вступ. Від часу появи концепції епідеміологічного переходу (Abd el R. Omran, 1971) домінування неінфекційних хвороб (НІХ) серед населення європейських країн стало реальністю у контексті стану як індивідуального, так і громадського здоров’я, а також тривалости життя, економічного й оборонного ресурсу. Важливо й те, що НІХ є наслідком поведінки самої людини, що окреслює її спосіб життя через наявні чинники ризику.
Мета. З’ясувати показник обізнаности щодо теоретичного рівня знань у керівників органів і закладів охорони здоров’я Львівщини у контексті неінфекційних хвороб та їхніх наслідків із огляду на ріст захворюваности на неінфекційні хвороби в Україні за період незалежности в nніх = +1,5 разу та їхній вплив на зменшення чисельности людности країни (Мніх = 80,3 ± 0,9 % загальної кількости померлих).
Матеріяли й методи. Виконано загальне, прикладне, описово-аналітичне, монографічне/разове, середньострокове, суцільне соціологічне дослідження, згідно з опрацьованим інструментом «Анкета вивчення стану обізнаности лікарів щодо наявности НІХ в Україні», серед слухачів циклів удосконалення катедри громадського здоров’я факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету
імени Данила Галицького в 2022 р. (∑курсантів n = 327) із-поміж (∑n = 392) керівників органів і закладів медичної допомоги та охорони здоров’я Львівщини. Методи дослідження базувалися на принципах системности й відповідають Паспорту спеціяльности 14.02.03 – соціяльна медицина.
Результати. Визначено, що М = 80,4 ± 0,3 % (n = 263) респондентів розуміють сутність поняття «неінфекційні хвороби»; М = 40,1 ± 0,2 % (n = 131) опитаних розкрили зміст епідеміологічного переходу від інфекційних до хронічних хвороб, що радикально змінило структуру смертности за причинами; дві третини анкетованих правильно вказали перелік хвороб, віднесених до групи НІХ; М = 68,2 ± 0,3 % (n = 223) досліджених засвід
чили ступінь розуміння причин виникнення НІХ; М = 76,8 ± 0,3 % (n = 251) респондентів вказали на наявність чинників ризику, які коригуються у стані здоров’я людини; М = 69,4 ± 0,3 % (n = 227) анкетованих зазначили розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного плану заходів щодо неінфекційних хвороб для досягнення глобальних цілей сталого розвитку» № 530-р від 26 липня 2018 р. як
регламентний документ у повсякденній діяльности органів і закладів медичної допомоги та охорони здоров’я; М = 22,3 ± 0,1 % (n = 73) опитаних знайомі з проведеним національним дослідженням STEPS (2019), М = 14,1 ± 0,1 % (n = 46) анкетованих знайомі з його деякими результатами; М = 85,9 ± 0,3 % (n = 281) зазначили, що НІХ є провідними причинами смертности серед населення.
Висновки. Результати засвідчують про брак знань із теоретичних основ неінфекційних хвороб серед управлінців медичних закладів і органів охорони здоров’я Львівщини. Це вимагає впровадження до навчального процесу катедр медичних вишів організаційно-управлінського та клінічного спрямування як у додипломному, так і в післядипломному навчанні навчальних тем / факультативів / циклів тематичного вдосконалення щодо змісту неінфекційної патології з метою мінімізації її наслідків.
Ключові слова: концепція, епідеміологічний перехід, соціологічне дослідження, неінфекційні хвороби, керівники, медична допомога, охорона здоров’я, смертність, причини, мінімізація.
УДК 231.5:233.5
Вступ. Аксіомою в духовному житті вірян були і є наявність божественної природи у створенні Богом Адама і Єви та їхнього буття як у Раю, так і після гріхопадіння на необробленій землі. Усвідомлення сутности цього божественного в людині у XXI столітті, а також наданої Богом їй можливости коригувати духовний стан у часі її гріха та покаяння завдяки певним моральним, фізичним і біологічним негараздам у власному
бутті доречно розглядати, в тому числі й лікарям, поряд із тілесним, як єдину гармонійну божественно-цілісну систему людини, чим і має собі людина в земному житті прокласти дорогу в життя вічне.
Мета. Декларувати наукове усвідомлення Божої природи у творінні людини та концепту її способу життя в земному періоді між тілесним і духовним (згідно зі свідченнями про єство Богом Адама і Єви, життя й харчування перших людей на землі в період від гріхопадіння й до народження у них дітей).
Матеріяли й методи. Виконано епідеміологічне одномоментне, суцільне дослідження Святого Письма та доступних апокрифів і псевдоепіграфів Старого Завіту з використанням низки наукових епідеміологічних та історичних методів дослідження з урахуванням принципів системности.
Результати. Констатовано, що створена Богом за образом і власною подобою розумна, премудра, безсмертна, з вільною волею та подвійною божественною природою: внутрішнім станом – душею та зовнішнім – тілом / матеріяльним людина явила собою єдину гармонійну божественну систему для існування. Доведено, що коли гріх Єви і Адама спричинив відповідні зміни у цілісности як їхнього єства, так і наступних поколінь, відбулося переформатування сутности Божої природи людини від повної духовности в Едемі у світ тіла людини-споживача на землі. З’ясовано, що усвідомлене розуміння сутности гріха та покаяння перед Господом через молитву, піст, сповідь, покуту, смирення й віру в Господа Бога та життя вічне уможливлює людині XXI століття скоригувати власний гріховний спосіб життя у бік внутрішньої божественної природи – душі, що було, є і буде Божою суттю буття людини – визволити її від рабства гріха, хвороби та смерти. Аргументовано, що фатальним у практичній і науковій медицині, а також у сфері охорони здоров’я був і є той факт, що як лікували, так і лікують лише фізичне тіло людини та нехтують при цьому її духовним складником, не надаючи значення наявній єдиній гармонійній божественно-цілісній системі людини та не розуміючи змісту Божого слова, що «…лікар, …існує з Господньої установи: від Всевишнього – здатність лікаря…» (Сир. 38:1,2), і це коли в преамбулі Конституції України (1996) визнано існування Бога і Його зверхність над усіма людьми і майже 80,0 % українців екзистенціюють себе з православ’ям.
Висновки. Результати дослідження потверджують еволюційний шлях створеного Богом, з духовною і тілесною природою, єства людини, а також слугують свідченням спроможности самої людини до переформатування сутности Божої природи людини від повної духовности в Едемі у світ тіла людини-споживача на землі після гріхопадіння. Мотивованим у цій науковій праці є і те, що усвідомлення сутности гріха уможливлює людині через покаяння перед Господом – молитву, піст, сповідь, покуту, смирення й віру в Господа Бога та життя вічне скоригувати власний гріховний спосіб життя у бік внутрішньої божественної природи – душі, що було, є і буде Божою квінтесенцією для буття людини – визволити її від рабства гріха, хвороби та смерти.
Ключові слова: Бог, Адам і Єва, людина, божественна природа, душа і тіло, гріх, Божі настанови, їстівні продукти, каяття, друга модель, спосіб життя, життя вічне, Конституція України, медична практика.
УДК 614.2:[31:159.9]:311.14:303.62].001.57:001.8(477)
Мета: науково опрацювати та теоретико-методологічно обґрунтувати концептуальну біостатистично-математичну модель для комплексного аналізу при встановленні причинно-наслідкових закономірностей у межах біопсихосоціального профілю населення на підставі результатів соціологічного дослідження.
Матеріали й методи. За результатами комплексного, епідеміологічного, прикладного, аналітично-описового, монографічного дослідження з елементами евристичної теорії системного моделювання опрацьовано аналітико управлінську концептуальну біостатистично-математичну модель установлення причинно-наслідкових зв’язків у контексті мультифакторного підходу до здоров’я, спираючись на емпіричні соціологічні дані.
Результати. Установлено, що побудована модель, як багаторівневий логічно-структурний алгоритм, базується на трьох етапах: («Крок 1» – ідентифікація чинників; «Крок 2» – біостатистична верифікація; «Крок 3» – аналітична інтерпретація, висновки, рекомендації), що забезпечує системну структуризацію встановлених взаємозв’язків між досліджуваними біостатистичними параметрами згідно із соціологічними даними.
Доведено, коли зміст і теоретико-методологічне обґрунтування моделі поєднують комплексний системний підхід, що інтегрує визначене ключове призначення – мету, основні аналітичні та прикладні завдання, трирівневу структурно-логічну побудову, наукову новизну й високу практичну цінність із концептуальними засадами та інструментами прикладного застосування в медичній науці, забезпечуючи її цілісність, адаптивність і значущість у сучасних умовах розвитку системи охорони здоров’я.
Висновок. Теоретико-методологічна основа пропонованої моделі поєднує біопсихосоціальний підхід, системний аналіз, принципи доказової медицини та сучасні методи біостатистики, забезпечує її цілісність і наукову обґрунтованість як інструмента для біостатистично-математичного аналізу взаємозв’язків між соціально-медичними детермінантами та станом здоров’я населення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: Здоров’я; населення; соціологічне дослідження; біостатистичний аналіз; концептуальна модель; чинники ризику; причинно-наслідкові зв’язки; біопсихосоціальний профіль.