This editorial highlights the critical significance of integrating traditional and modern methodologies in drug discovery, emphasizing the role of herbal substances and phytomedicines in advancing global health and scientific progress. By examining the latest research and innovations, it underscores how the fusion of plant-based therapies with contemporary scientific techniques can enhance therapeutic efficacy and determine novel approaches for treatment of various ailments. This comprehensive approach offers unique opportunities to develop effective and sustainable therapies, thereby advancing
pharmaceutical science and improving global health outcomes.

Lysiuk R. The Role of Biochemicals and Phytomedicine in Complementary Medicine and Modern Drug Discovery: Bridging Tradition and Innovation. Journal of Biochemicals and Phytomedicine. 2024; 3(2): 1-3. https://doi.org/10.34172/jbp.2024.13 https://jbcpm.com/Inpress/jbp-65.pdf

Galinsoga parviflora Cav. (Asteraceae family) is a segetal-ruderal species, introduced from Peru and spread throughout the territory of Ukraine, the European and other continents. In our country, it is a dangerous invasive species that litters crops and natural biomes. Simultaneously, G. parviflora is an edible plant that is used in traditional medicine in some countries, and there are some results of scientific research that testify to the effectiveness of its use as a medicinal plant material with anti-inflammatory, wound-healing, hypotensive, hemostatic, cytotoxic properties and others. Since the G. parviflora species is morphologically variable, there is a need to study its chemical composition and properties before using it, in particular as a medicinal plant raw material or for other purposes. The phytochemical investigation of aqueous and aqueous ethanolic extracts of G. parviflora herb resulted in the identification of several groups of biologically active compounds. Most of them are polyphenols, flavonoids, carotenoids – have high antioxidant activity, and therefore can cause antibacterial effects. The aim of the study was to collect G. parviflora plants, prepare extracts from the above-ground part (grass) and determine the content of polyphenolic compounds, flavonoids, carotenoids, as well as the antibacterial activity of the prepared extracts. In extracts of the G. parviflora herb collected in the vicinity of Lviv, the content of polyphenols was determined at the level of 4.38–7.71 mg·g-1 of dry mass (DM) in terms of gallic acid, the content of flavonoids at the level of3.56–7.27 mg·g-1 of DM in terms of quercetin, and carotenoids – 10.95 ± 0.5 μg · g-1 of DM. Studies of the antibacterial activity of ethanolic and aqueous-ethanolic extracts of the herb G. parviflora against test cultures of Escherichia coli and Bacillus brevis, conducted using the well method, allowed to establish that the extract prepared with 20 % aqueous ethanol most strongly inhibits the growth of the studied cultures. Strong statistically significant relationships were established between the zones of inhibition of E. coli and flavonoids – p < 0.001.Key words: Galinsoga parviflora Cav., aqueous and aqueous-ethanolic extracts, antibacterial activity

Vorobets N., Yavorska H. Gallant soldier – a promising raw material with antibacterial properties. Sci. Bull. Uzhorod Univ. (Ser. Biol.). 2025; 58: 82-87. https://doi.org/10.32782/1998-6475.2025.58.12

УДК: 615.014.2:615.454.16:615.32:615.32:615.33

 Пошук альтернативних засобів з антимікробною активністю залишається актуальною проблемою, особливо з огляду на зростання антибіотикорезистентності мікроорганізмів. Потенціал інтродукованих рослин для одержання корисних субстанцій використовується лише частково, зокрема видів роду Hemerocallis. Метою роботи було визначення антимікробної активності водних і водно-етанольних екстра-ктів листків і квіток Hemerocallis citrina Baroni та вмісту в них біологічно активних сполук.Матеріали та методи. Вміст фенольних сполук, флавоноїдів і гідроксикоричних кислот в екс-трактах листків і квіток Hemerocallis citrina Baroni визначали спектрофотометричними метода-ми. Антибактерійну й антифунгальну активність екстрактів визначали методом дифузії в агар.Результати дослідження. В екстракті листків, виготовленому із 60% водним-етанолом (ВЕ), вміст фенольних сполук і флавоноїдів був найвищим і становив 11,076 ± 0,093 мг·г-1 сухої маси в перерахунку на галову кислоту й 1,458 ± 0,08 мкг·г-1 сухої маси в перерахунку на кверцетин. Встановлено, що водні та водно-етанольні екстракти листків та квіток H. citrina спричиняли інгібування досліджуваних культур мікроорганізмів (бактерій Bacillus subtilis, B. brevis, B. cereus і дріжджів Candida pseudotropicalis і C. parapsilosis). Екстракти листків H. citrina, виготовле-ні з водним-етанолом, спричиняли менші зони інгібування (ЗІ) більшості тест-культур бактерій, ніж готові лікарські препарати – настоянка шавлії та хлорофіліпт. Екстракти квіток H. citrina мали виражену інгібувальну дію, спричиняли більші (до 2,4 раза) зони інгібування, ніж ротокан. Екстракт квіток H. citrina із 20% водним-етанолом спричиняв зони інгібування C. pseudotropicalis, які були в 1,9 раза більші, ніж від флюконазолу. За результатами кореляційного аналізу виявлено статистично достовірні зв’язки (р < 0,01) між зонами інгібування C. parapsilosis і вмістом фла-воноїдів екстрактів листків H. citrina із 60% водним-етанолом, а також між зонами інгібування C. pseudotropicalis і вмістом гідроксикоричних кислот екстракту листків H. citrina із 20% водним-етанолом. Висновки. Екстракти листків і квіток Hemerocallis citrina Baroni багаті на біологічно активні речовини, які впливають на мікроорганізми, тому дослідження вмісту біологічно активних речо-вин і їхніх біоцидних властивостей залишається перспективним, особливо з урахуванням пошуку їх використання як продуктів функціонального харчування.Ключові слова: Hemerocallis citrina Baroni, водно-етанольні екстракти листків та квіток, антимікробна дія

УДК: 615.322:(582.949.2+582.711)].014.24:576.852.29 

Дедалі частіше до різноманітних захворювань призводять умовно-патогенні гриби Candida parapsilosis. Вони можуть бути коменсалами, але, маючи унікальні властивості інвазивності, вірулентності та стійкості до протигрибкових препаратів (це характерно загалом для грибів з цього роду), у новонароджених і людей з ослабленим імунітетом або у тих, хто використовує катетери, ці гриби стають руйнаторами тканин організму. Вони здатні утворювати міцні біоплівки на катетерах та інших медичних імплантованих пристроях, загрожуючи життю пацієнтів, які зазнали інвазивних медичних втручань. В епоху поширення антибіотикорезистентності актуальним є пошук допоміжних і альтернативних засобів задля уникнення дисемінації або лікування хвороби після виявлення збудника. Такими можуть бути речовини рослинного походження, зокрема, маловивчені, з точки зору антигрибкових властивостей, а саме з чистецю болотяного (Stachys palustris) та пухироплідника калинолистого (Physocarpus opulifolius). Встановлено, що водно-етанольні екстракти з цих рослин мають потен-
ційні антикандидозні властивості щодо Candida parapsilosis, які визначено методами дифузії в агар та додавання в середовище. Водно-етанольні (ВЕ) екстракти з цих рослин пригнічували ріст C. parapsilosis більше, ніж водні. Діаметри зон затримки росту (ДЗЗР) більше 13 мм спричиняли екстракти зі Stachys palustris, виготовлені з використанням 70 % і 95 % ВЕ, і екстракти з Physocarpus opulifolius, виготовлені з використанням 60 % і 95 % ВЕ, однак їхній вплив був удвічі меншим, порівняно з флюконазолом, і трохи більшим, порівняно з настойками шавлії та евкаліпту. Найсуттєвіше впливав екстракт зі Stachys palustris, виготовлений з використанням 95 % ВЕ, спричиняючи ДЗЗР до 20 мм. Екстракт зі S. palustris, виготовлений з використанням 95 % ВЕ, пригнічує ріст досліджуваної культури за вмісту в середовищі у співвідношеннях 1:2, 1:4 і 1:6, а зі Physocarpus opulifolius – 1:2 та 1:4. Швидкий мікропланшетний метод визначення впливу рослинних екстрактів на мікроорганізми з резазурином може бути використаний тільки після додаткового підтвердження, оскільки самі екстракти здатні
відновлювати індикатор.
Ключові слова: Candida parapsilosis, екстракти Stachys palustris і Physocarpus opulifolius, антикандидозний вплив, методи визначення дії екстрактів.

Яворська Г. В., Воробець Н. М., Мороз О. М. Вплив екстрактів з Physocarpusopulifolius (L.) Maxim. і Stachyspalustris L. на Candidaparapsilosis. Вісник Львівського університету. Серія біологічна. 2024; 92: 99-110. Visnyk of the Lviv University. Series Biology. 2024. Issue 92. P. 99-110. HTTPS://DOI.ORG/10.30970/VLUBS.2024.92.08

Objective: Ultraviolet (UV) radiation, a component of the solar electromagnetic spectrum, functions both as an environmental stressor and a biological stimulus. Medicinal plants exposed to UV particularly UV-B and UV-C wavelengths often show enhanced synthesis of secondary metabolites, including flavonoids, phenolic compounds, alkaloids, and terpenoids. These metabolites are well recognized for their antioxidant, anti-inflammatory, anticancer, and antibacterial properties. This review aims to examine the effects of different UV wavelengths and doses on the chemical composition and therapeutic potential of medicinal plants.
Methodology: A comprehensive literature survey from 2000 to 2025 was conducted, covering diverse plant species and genotypes exposed to UVA, UVB, or UVC radiation, alone or in combination with environmental factors such as drought stress or hormonal treatments. Key parameters analyzed included growth characteristics, photosynthetic activity, phenolic and antioxidant content, and alkaloid production.
Results: Controlled UV exposure was found to significantly enhance secondary metabolite accumulation, increase antioxidant activity, and improve the pharmacological properties of medicinal plants. In contrast, excessive UV exposure could impair growth and induce cellular damage. The combination of UV with hormonal treatments or salicylic acid frequently upregulated gene expression in metabolic pathways associated with bioactive compound synthesis. The intensity, duration, and wavelength of UV radiation were critical determinants of chemical composition and biological activity.
Conclusion: Appropriately timed and dosed UV radiation represents a promising strategy to augment
secondary metabolite production and enhance the therapeutic value of medicinal plants. These findings
have important implications for optimizing cultivation practices and developing effective plant
-based pharmaceuticals.
Keywords: Ultraviolet (UV) radiation, medicinal plants, secondary metabolites, flavonoids, phenolic
compounds, antioxidants, alkaloids