УДК 001.32:1/3](477)(02)
Анотація.  Проаналізовано дані анкетування школярів Львівської області, щодо стану носового дихання. Обговорено можливі наслідки при його 
порушенні. Згідно отриманих даних під час проведення спільного проекту, групою фахівців: дитячих отоларингологів, стоматологів, ортопедів, 
епідеміологів, у 2024 році, було встановлено, що основними скаргами при оцінці носового дихання були: порушення носового дихання, хропіння, 
алергічні прояви. Не контрольовані такі симптоми у дитячому віці можуть призвести до деформації лицевого скелету, порушення прикусу, формування неправильного розташування язика, порушення прорізування постійних зубів. Оцінку стану носового дихання та структур ЛОР-органів було проведено із використанням розроблених анкет онлайн-опитування батьків в досліджуваних групах дітей. Проведені дослідження були виконані у відповідності до етичних принципів Гельсінської Декларації, та відповідно до сучасного розуміння патогенезу та клінічних настанов заснованих на принципах доказової медицини. Отримані дані свідчить про недооцінення таких симптомів як виділення з носа, чхання, хропіння. Батьки дітей із частими та постійними симптомами не вважали їх вартим уваги. Недостатність контролю за симптомами алергії у частини дітей в яких вона була діагностована, продовжувались і виділення з носа і чхання. Оскільки навіть при алергічному процесі пов’язаному з сезонними алергенами у слизовій носа зберігається мінімальне персистуюче запалення (Minimal Persistent Inflammation) такі діти потребують тривалого 
лікування. У дітей з домінуванням закладеності носа алергологічне обстеження часто не проводиться, що унеможливлює ранню діагностику 
алергічного запалення носа та приносових пазух, не дозволяє вчасно контролювати хворобу та не дає змоги провести алерген специфічну 
імунотерапію. Наголошено про важливість широкої роз’яснювальної роботи як серед батьків так і серед лікарів первинної ланки для розуміння важкості запалення у носі, раннього виявлення патології носа та приносових пазух, задля вчасного лікування та профілактики можливих ускладнень. 
Ключові слова: діти, школярі, профілактичний огляд, носове дихання, алергія 

Функціональний стан слухової труби (СТ) забезпечується трьома функціями ( еквіпрессорно-вентиляційна,  дренажна, захисна) і впливає на розвиток патологічних змін у середньому вусі.
Мета роботи. на основі клінічних досліджень вибрати оптимальний список діагностичних методів визначення. стану слухової труби (СТ) На основі нашого клінічного досвіду з 1970 р. над розробкою і застосуванням діагностичних методів обстеження СТ, ми прийшли до висновку, що їх обхідно розділити на три групи в залежності від стану барабанної перетинки, (БП): 1. Загальні, які можна застосувати при будь якому стані БП; 2. – тільки при цілій БП; 3. методики  – застосовуються при перфорованій БП. До загальних відносимо: анамнез і використання спеціального опитувальника, в який входять 7-м симптомів, характерних для дисфункції СТ (7 QETD (7- questioners  Eustachian Tube Dysfunction). Оптична отомікроскопія і риноскопія з оглядом глоткового вічка слухової труби,  звукова тубоманометрія (сонтубоманометрія), обстеження в спеціальній барокамері. Ці методики в основному  діагностують еквіпресорно-вентиляційну функцію СТ До другої групи включаємо імпедансну тимпанометрію 
з тестом Вільямса (з  пробою Вальсальва), а для визначення стану відкриття та закриття СТ при внутрішньо-барабанному тиску менше 100 мм вод. ст. проведення її при декількох тестах (ковтання, Тойнбі, ковтання,  Вальсальва, ковтання) = динамічну імпедансометрію. До третьої групи входять: аспіраційно-дефляційний метод (Фліберга-  Міллера) і транстимпанальне нагнітання кольорового антисептика через перфорацію. При хро-
нічному запаленні СТ з вираженою її дисфункцією засосоиуємо визначення сурфактантів у виділення СТ, а при  потребі імунологічні обстеження цих виділень.При анамнезі захворювання використовуємо опитувальники: 7 QETD (7 – questioners Eustachian Tube Dysfunction) з обов’язковою оцінкою в балах важкості розладів функцій труби Нами у 2017 році перекладено на українську мову симптоми цього опитувальника. Симптоми: 1. Відчуття тиску у вухах. 2. Біль у вухах. 3.  Відчуття закладеності чи води у вусі. 4. Вушні симптоми при застуді чи синуситі. 5. Постійний тріск чи окремі звуки тріски. 6. Дзвін у вухах. 7. Відчуття приглушеного слуху/ Кожен симптом оцінюється в балах. Оптична отомікроскопія. Зміни і стадії ателектазу в ненатягненій частині БП за класифікацією M. Tos  (1980]. Нормальний стан – 0 ступінь; 1ст. ателектаз (ретракція) pars flaccida барабанної перетинки до молоточка з наявністю між ними повітря; 2 ст. – ателектаз ненатягненої частини перетинки до шийки молоточка із 
початковим зростанням з нею, рухомість її частково збережена з початковим фіброзно-адгезивним процесом;  3 ст.  – ателектаз більшої частини ненатягненої частини БП із зрощенням з шийкою і голівкою молоточка, рухомість обмежена, при тесті Вальсальва випинає назовні у вигляді «балончика» – тобто уже утворена рухома,  самоочисна ретракційна кишеня (РК); 4 ст. дефект в ділянці кісткового перстня зі значною ретракцією ненатягненої частини БП і утворення ретракційної кишені, нерухомої при тесті Вальсальва, яка зрощена з шийкою та  голівкою молоточка та стінками атика.  Ателектаз натягненої частини БП визначаємо за J. Sade (1979) – барабанна перетинка в нормі; –1ст. –  середнього ступеня ателектаз всіх квадрантів БП, при пробі Вальсальва БП випинає, а після ковтання стає в  нормальне положення; –2 ст. – ателектаз всіх частин барабанної перетинки, верхні квадранти зрощені з коваделком  – це початок адгезивного процесу в середньому вусі; 3 ст. – значний ателектаз всієї БП, яка зрощена з промонторіюмом – тобто тотальний адгезивний середній отит.  Оптичний огляд носової порожнини, носоглотки, глоткового вічкоа СТ проводимо згідно методики американського професора з Бостону D.Poe., при якій встановлюємо стан глоткового вічка при ковтанні та активність дренажу, кількість і активність виділень з труби. Імпедансна тимпанометрія: при одержанні тимпанограми С-2 ми застосовуємо записи тимпанограм в  декількохсанах: перший запис при декількох ковтаннях, що визначає активність відкриття СТ, другий при тесті Вальсальва зсув на тимпанограми С на А вказує на пасивне відкриття труби при підвищеному тиску в носоглотці; наступний запис при тесті Тойнбі – зміни положення тимпанограми вказують на активність відкриття труби.  Ми назвали цю методику в 1971 р. «динамічна тимпанометрія». Порівнявши одержані дані цієї методики із  сонотубоманметрією виявили їх взаємну кореляцію.  При перфорації барабанної перетинки додатково застосовуємо дуже просту методику аспіраційно- вентиляційну (або метод вирівнювання тиску) згідно шведського вченого К. Flisberg (1963, 1966) і американського дослідника C. Miller, (1965). В 1971 р. ми назвали її вушною пнемотубометрією. Визна  чається  можливість проходження повітря через труб спочатку підвищений тиск в 500 мм вод. с., опісля знижений  –  300  мм  вод. ст. Визначення дренажної функції методом транстимпанального введення кольорової антисептичної рідини,  ця методика була детально описана німецьким вченим E.Urbantsitsh в 1906 році. Ми наявність виділення рідни  у глотковому вічку спостерігаємо за допомогою оптичного його огляду і в 1971 р. назвали цю методику «вушна  оптична хромосальпінгоскопія».
Висновки. Для повноцінного визначення функціонального стану слухової труби необхідно застосувати  декілька методів обстеження.
Ключові слова: слухова труба, фунціональний стан, обстеження.

 
Анотація. Розглянуто проблему поєднання хронічних риносинуситів із  синдромом обструктивного апное сну. Актуальність теми зумовлена високою поширеністю обох патологій у популяції, а також їх суттєвим впливом на якість життя та ризиком розвитку ускладнень. Хронічний  риносинусит визначається тривалістю запальних змін у ділянці носа та придаткових пазух понад три місяці й характеризується такими проявами як закладеність носа, виділення з носа та болем. Додаткову значущість має такий фенотип хронічного риносинуситу як алергічна хвороба центральних відділів носа, що часто трапляється у пацієнтів й може залишатися недостатньо діагностованою. Одонтогенний риносинусит  – ще один важливий аспект, оскільки патологія верхнього ряду зубів що межують з верхньощелеповою пазухою може призводити до вторинного запалення у ній та у носі. Представлені результати обстеження 37 пацієнтів різного віку й ступеня тяжкості синдрому обструктивного апное сну, у яких у 94,59 ± 3,72% випадків виявлено наявність хронічного риносинуситу. У 25 (67,57  ± 7,70 %)  алергічний риносинусит (23 (62,16 ± 7,71 %) із алергічною хворобою центральних відділів носа та 2 (5,41 ± 3,72 %) із тотальним поліпозом носа та пазух). У 12 (32,43 ± 7,70 %)   – 
вторинний одонтогенний хронічний риносинусит, у меншої частки пацієнтів 9 (24,32 ± 7,06 %)   виявлено порушення архітектоніки носа у вигляді 
викривлення або/та шипа носової перегородки. Частина осіб (18 пацієнтів) із хронічним алергічним запаленням не підозрювала про алергічний  патогенез процесу. У 7 осіб із встановленим раніше алергічним ринітом симптоми не контролювались належним чином і продовжували турбувати періодична закладеність носа та постназальні затікання. Алергологічна патологія носа та пазух часто поєднувалась або з одонтогенним процесом та/або із порушеннями архітектоніки носової порожнини. Отримані дані підтверджують наявність тісного взаємозв’язку між синдромом обструктивного апноє сну і запальними процесами у носі й придаткових пазухах. При цьому часто потрібний інтегрований підхід, що поєднує отоларингологічні, стоматологічні та алергологічні методи діагностики й лікування. Комбінація декількох різновидів хронічних 
риносинуситів у одного хворого ускладнюють клінічну картину, призводячи до більш виражених епізодів зупинки дихання й підвищеної сонливості вдень, ризику ускладнень при супутній серцево-судинній патології. Результати роботи вказують на необхідність вчасної діагностики та комплексного лікування первинних і вторинних різновидів хронічного риносинуситу, включно з усуненням стоматологічної патології, корекцією анатомічних порушень архітектоніки носової порожнини, контролю алергологічної патології носа, що забезпечить зменшення загального навантаження на дихальну систему під час сну. 
Ключові слова:  хронічний риносинусит, синдром обструктивного апное сну, алергічна хвороба центральних відділів носа, одонтогенний 
риносинусит, викривлення носової перегородки 

УДК 616.21-053.5(477.83)

Актуальність: За останнє десятиріччя стан здоров’я та фізичний розвиток дитячого населення України погіршуються. Згідно з дослідженнями, на зниження рівня дитячого здоров’я впливають чинники, пов’язані з неправильною організацією навчального навантаження та умов навчання, харчування, побуту і дозвілля школярів, наявністю у них шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю), нервовим перенапруженням, викликаним частими тривогами та війною в Україні, екологічними проблемами, а нерідко – з несприятливим спадковим і біологічним анамнезом, зростанням морфо-функціональних відхилень тощо. При порушенні носового дихання вдихання повітря відбувається через рот. Тривале ротове дихання може призвести до дисбалансу в лицевій мускулатурі та черепно-лицевій структурі, що у свою чергу сприяє порушенню балансу стоматогенних функцій. Тому стоматологи можуть бути першими медичними працівниками, які контактують з дитиною з ротовим диханням. Для забезпечення умов належного розвитку дітей, особливо з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей формування імунної системи в різні вікові періоди, необхідний постійний моніторинг показників здоров’я дитячого населення, планування, організація та контроль за здійсненням заходів щодо збереження здоров’я підростаючого покоління.

Мета: Оцінити поширеність хвороб ЛОР органів у школярів Львівської області за даними анкетування батьків під час профілактичних оглядів учнів 1-х, 6-х та 9-х класів вибраних шкіл області.

Матеріали і методи дослідження: Дослідження проведено в рамках спільного проєкту департаменту освіти і науки Львівської обласної військової адміністрації (ЛОВА), департаменту охорони здоров’я ЛОВА, Львівського національного медичного університету (ЛНМУ) ім. Данила Галицького та Львівського обласного центру контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України. Для участі було обрано 10 пілотних шкіл. Співробітниками кафедри оториноларингології ЛНМУ імені Данила Галицького з метою попередньої оцінки батьками стану отоларингологічного здоров’я їхніх дітей було розроблено анкету, яку заповнювали батьки дітей, що входили у досліджувані групи. Анкета складалася із 59 запитань, з них 15 закритих та 44 напівзакритих за типами відповідей. В опитуванні взяли участь батьки дітей віком 6-15 років.

Результати дослідження та їх обговорення: Загальна кількість учнів у 1-х, 6-х, 9-х класах (64) становила 1589 дітей. Із них у першому етапі дослідження (заповнення анкет) у період з січня по квітень 2024 р. взяли участь батьки 941 дитини (59,2%). Серед них: учнів 9-го класу – 215 (22,8%), 6-го класу – 360 (38,3%) та 1-го класу – 366 (38,9%) осіб. Найпоширенішою скаргою батьків була скарга на порушення носового дихання, а саме – 271 (28,8%) респондент відповів ствердно на це запитання. Серед них на періодичне порушення скаржилися 257 (98,5%) осіб та на постійне – 14 (1,5%) осіб. Досить часто батьків турбувало також хропіння дитини вночі, на яке вказали 232 (24,7%) особи із опитаних. Періодичне чхання у дитини відзначили 232 (24,7%), сезонне – 73 (7,8%), постійне – 3 (0,3%) батьків-респондентів. При цьому 27 (2,9%) дітей мали такі проблеми понад 1 рік, 9 (1%) дітей – більше 3-х місяців. При оцінці зв’язку між факторною та результативною ознаками шляхом аналізу довільних таблиць сполученості з використанням критерію χ2 встановлено статистично значущий зв’язок між зменшенням віку дітей і збільшенням захворюваності (кількість ГРЗ, порушення носового дихання, захворювання верхніх відділів органів дихання, захворювання мигдаликів, частота отитів).

Висновки: Під час анкетування батьків школярів перших, шостих та дев’ятих класів 20,7% респондентів висловили скарги на ті чи інші проблеми з боку ЛОР органів у дітей, а 27% вказали на наявність хвороби на час опитування. Найчастіше батьки скаржилися на: проблеми з носовим диханням (28,8%) хропіння дітей вночі (24,7%), періодичне (24,7%) чи сезонне (7,8%) чхання, хвороби горла (25,4%). Встановлено статистично значущий зв’язок між зменшенням віку дітей і збільшенням захворюваності (кількість ГРЗ, порушення носового дихання, захворювання верхніх відділів органів дихання, захворювання мигдаликів, частота отитів). Враховуючи найчастішу кількість випадків і найважчий ступінь проявів ураження ЛОР органів у першокласників на фоні анатомо-фізіологічних особливостей становлення імунної системи в цьому віці, необхідно звернути увагу на підвищення якості та рівня медичної допомоги із оздоровленням, санацією вогнищ інфекції (зокрема, ЛОР органів і системи зубних рядів) при підготовці дітей до школи.

Ключові слова: діти, школярі, профілактичний огляд, хвороби ЛОР органів, носове дихання, хропіння.

Мета.  Порівняти  закритий  та  відкритий  хірургічний  методи  корекції  сідловидної деформації носа (СДН) за власним досвідом, визначити можливості і ефективність  застосування  реберних  аутотрансплантатів (РА)  для усунення сідловидної деформації носа (СДН) при функціональній риносептопластиці (РСП) у військовослужбовців Збройних сил України. 
Матеріали та методи. У п’яти випадках СДН пацієнтам застосовано РА. Три операції при СДН виконано за закритою методикою (основна група), дві операції виконано  за  відкритою  методикою (контрольна  група).  Всі  пацієнти  були чоловічої  статі.  Середній  вік  пацієнтів  основної  групи (35,0±7,1)  року,  контрольної – (32,0±6,3)  року,  різниця  віку  статистично  незначима. Усім  пацієнтам для  реімплантації  використано  ділянку  правого 6-го  реберного  хряща (РХ),  а першим  етапом  операції  виконано  класичну  ендоскопічну  септопластику  з лазерною вазотомією нижніх носових раковин. 

Результати  та  їх  обговорення.  В  усіх  пацієнтів  обох  груп  досягнуто  естетичної  форми  носа,  відновлено функцію  носового  дихання.  Рани  у  всіх  прооперованих  загоїлись  первинним  натягом.  Реактивні  набрякові  явища  зі  сторони м’яких  тканин  при  закритій  методиці  регресували  швидше,  реабілітаційний період  скоротився  на (19,0±2,1)  доби  в  основній  групі  порівняно  із  пацієнтами  з контрольної  групи (p<0,05).  Серед  пацієнтів  основної  групи 2 (66,7%)  осіб  були  задоволені  результатом,  а 1  пацієнт (33,4%) –  частково  задоволений  через розходження  результату  із  власними  сподіваннями.  З  контрольної  групи 1 пацієнт (50%) був незадоволений результатом. 

Висновки.  СДН –  складна  патологія,  яка  потребує  кваліфікації  хірурга  і матеріалу  для  імплантації. Закрита  РСП  з  імплантанцією  РХ  пацієнта  має переваги  перед  відкритою.  Гарний  косметичний  та функціональний  результат дає  змогу  військовослужбовцям  якісно  виконувати  свої  службові  обов’язки,  підтримувати  фізичний  стан  на  відповідному  рівні,  зменшити  частоту захворюваності супутньої патології, бути придатним до проходження військової служби в спеціальних підрозділах, зменшити ризик психологічних розладів.