Поняття «норми» належить до базових понять медицини. Тільки досконале знання «норми» дає змогу диференціювати наявність відхилень у структурі та функціях органів і систем, забезпечуючи можливість їх ранньої діагностики та ефективної корекції. Мета нашої праці – з’ясувати чинники, що впливають на формування поняття «норми», тенденцій до її вивчення в медичній практиці та доказовості результатів незалежних досліджень. Підхід до «норми» як до сталої константи в сьогоднішніх реаліях не може бути застосований однозначно. Нормативні показники достовірно різняться для різних груп людей, на них впливають екзо- та ендогенні чинники. Уточнення показників індивідуальної «норми» стало можливим завдяки новітнім методам променевого обстеження. Чи є такі обстеження безпечними й об’єктивними, наскільки вони необхідні і яким є практичне значення їхніх результатів? Впродовж останнього десятиліття інтенсивно розвивається багатовимірна статистика. Індивідуальна мінливість кожного організму призводить до значних розкидів цифрових показників у межах вибірки, що в підсумку при використанні різних статистичних методів може стати причиною отримання різними дослідниками абсолютно відмінних результатів. Як запобігти їх некоректній інтерпретації, фабрикації та фальсифікації? Ще однією проблемою наукових досліджень є «підсвідомий» плагіат, який заснований на випадковому наслідуванні або збігу ідеї чи відкриття. Уникнути його практично неможливо, бо кожен новий винахід з’являється на підставі використання попереднього досвіду. Підходячи до вирішення проблем «норми» з погляду концепції індивідуальної мінливості, вважаємо доцільним і обґрунтованим розпрацювання не тільки вікових, а й регіональних, конституційних, соматотипологічних тощо нормативних показників для осіб кожної статі, а також необхідність їх періодичного поновлення, уточнення та доповнення з урахуванням нових даних, отриманих шляхом використання м

УДК 611.314-07

Сьогодні в клініці хірургічної стоматології широке застосування знаходять остеопластичні матеріали, що використовуються для заповнення кісткових дефектів, в тому числі після кісткоруйнуючих травм та видалення зубів, з метою збереження об’єму та якості кісткової тканини коміркових ділянок щелеп. Метою нашого дослідження стало порівняння динаміки регенерації кісткової тканини нижньої щелепи кролика та відновлення її якості після нанесення кісткоруйнуючої травми із застосуванням різних методів її корекції. Методи. Дослідження проведене на 20 статевозрілих кроликах-
самцях віком 6-7 місяців, вагою 2,5-3 кг. Всіх тварин було розділено на контрольну та 2 експериментальні групи по 5 кроликів. Ще 5 інтактних тварин було обстежено для визначення нормальних показників щільності кісткової тканини в ділянці нанесення травми. Тваринам контрольної та експериментальних груп під комбінованим знечуленням білатерально на рівні беззубої ділянки коміркової частини нижньої щелепи за допомогою стоматологічного бора наносили кісткоруйнуючу травму у вигляді шахти глибиною 4 мм та шириною 3 мм. До контрольної групи увійшли тварини з дефектом кісткової тканини, який загоювався під кров’яним згустком. 1-ша експериментальна група – тварини, яким кістковий дефект за- повнювали кісткозамінним матеріалом CompactBoneB. 2-га експериментальна група – тварини, яким кістковий дефект заповнювали природною матрицею для формування нових кісткових клітин Collacone від Botiss dental. Контроль стану кісткової тканини в ділянці нанесеного дефекту здійснювали через 7, 14, 21, 28, 35 діб після нанесення травми. Рентгенографію щелеп виконано на апараті ZooMaxLG. Денситометричне дослідження якості кісткової тканини проводили у програмі VixWin PRO. Щільність кісткової тканини визначали в умовних одиницях сірості (УОС). Результати. Показник мінеральної щільності кісткової тканини нижньої щелепи в ділянці втручання в нормі становить 71,25+1,02 УОС. З’ясовано, що посттравматична регенерація кісткової тканини, має різний перебіг в залежності від матеріалу, яким заповнено кістковий дефект. При загоєнні кісткової травми під кров’яним згустком динаміка щільності кісткової тканини в ділянці травми упродовж 35 діб має плавний перебіг з незначним підвищенням показників у порівнянні з нормою. При заповненні дефекту остеопластичними матеріалами спостерігаємо виражену динаміку зміни досліджуваного показника з різкими перепадами на різних термінах експерименту (в залежності від застосовуваного матеріалу). Підсумок. При заповненні кісткового дефекту кісткозамінним матеріалом CompactBoneB, через 35 діб після травми показник мінеральної щільності кістко-
вої тканини в ділянці експерименту повертається до норми. При заповненні кісткового дефекту природною матрицею для формування нових кісткових клітин Collacone від Botiss dental та при загоєнні під кров’яним згустком через 35 діб експерименту щільність кісткової тканини у ділянці травми залишається істотно вищою від нормальних показників.

УДК:611.843

The need of modern medicine for effective painkillers has led to the widespread, often unreasonable and uncontrolled use of analgesic drugs, including
opioid drugs. Nowadays, much work is being done to study the effects of opioids on 80 the body. [6-21]. During the study of changes in the retinal layers that appear in the early stages of opioid exposure, we came to the conclusion that they arise in response to the toxic effect of the drug, as well as due to the disruption of the blood supply to the studied structures.

Широке застосування у харчовій промисловості глутамату натрію зумовлює необхідність комплексного підходу до вивчення впливу харчових добавок на тканини органів. Сучасна наукова література містить багато повідомлень щодо розвитку ожиріння, зумовленого споживанням глутамату натрію з продуктами харчування. Проте питання структурних змін стінки судин під впливом різноманітних харчових добавок залишається відкритим. 

Серед найактуальніших проблем медицини в сучасному світі є ожиріння. За міжнародною класифікацією ожиріння є хронічною хворобою, внаслідок якої виникає аномальний ріст жирової тканини, що призводить до патологічних модифікацій в усіх системах і органах організму людини. Вивчення різних патологічних процесів в тканинах різних органів при ожирінні, а саме, печінки, яка найчастіше вражається є важливою проблемою для теоретичної і практичної медицини.