ДК 616.724-008.6 - 073.756.8

Стандартом візуалізації м’якотканинних структур скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) вважається магнітно-резонансна томографія (МРТ). З розвитком технічного та програмного забезпечення
МРТ значно зросла якість візуалізації структур СНЩС, що призвело до значного покращення діагностики скронево-нижньощелепних розладів (СНР). Новітні методи, такі як ZTE, накладання МРТ-образів
на КПКТ-зображення, динамічна МРТ та використання штучного інтелекту (ШІ), виводять технологію
МРТ на новий рівень діагностичних можливостей. Мета дослідження – оцінити можливості сучасної
МРТ у комплексній діагностиці СНР. Матеріал і методи дослідження. Проведено огляд літератури шляхом опрацювання науково-метричних баз, у результаті чого для аналізу повного тексту було відібрано
34 статті. Результати дослідження. У стандартному протоколі МРТ-обстеження СНЩС використовують апарати із силою магнітного поля 1,5 Tл або 3 Тл та, як правило, імпульсні послідовності T1, T2,
PD та Fsat при відкритому та закритому роті, описуючи структури СНЩС у косій фронтальній та косій
сагітальній площинах. За допомогою динамічного МРТ (real-time MRI) можна оцінити рухи суглобової головки та диску в СНЩС, що дозволяє коректно визначити тип зміщення внутрішньосуглобового
диска. Для одночасної оцінки кісткових та м’якотканинних структур використовують імпульсну послідовність ZTE або поєднання МРТ- та КПКТ-образів. Використання ШІ для діагностики СНР є доволі
перспективним, проте воно вимагає залучення великої кількості даних для машинного навчання, нових
критеріїв та методів аналізу. Висновки. На сьогодні покращення якості діагностики СНР за допомогою
МРТ відбувається як через вдосконалення технічних характеристик апаратів, так і за рахунок розвитку
програмного забезпечення, програмного об’єднання МРТ з іншими променевими методами обстеження
СНЩС та використання ШІ.
Ключові слова: Скронево-нижньощелепний суглоб, скронево-нижньощелепні розлади,
магнітно-резонансна томографія, штучний інтелект.

Вступ. Порушення у функціонуванні фолатного циклу можуть відігравати роль у патогенезі множинного склерозу (МС). Генетичні варіанти ферментів і транспортерів фолатного обміну, зокрема MTHFR (rs1801133, rs1801131) та RFC (rs1051266), можуть модулювати ризик розвитку МС і його клінічний перебіг.
Мета дослідження – визначити вплив варіантів генів MTHFR (rs1801133, rs1801131), RFC (rs1051266), а також їх поєднання на ризик розвитку, перебіг та можливість прогнозування неврологічних ушкоджень при МС із перспективою пошуку нових терапевтичних стратегій профілактики.
Матеріали та методи. Дослідили 113 хворих на МС та 70 осіб контрольної групи. Генотипування проводили методом полімеразно-ланцюгової реакції з аналізом поліморфізму довжин рестрикційних фрагментів. Клінічна оцінка пацієнтів охоплювала визначення індексу інвалідизації EDSS.
Результати. Виявили, що наявність алеля 1298C за геном MTHFR (rs1801131)асоційована з підвищеним ризиком розвитку МС, тоді як алель 1298A має протективний ефект. Також встановили, що алель 80A та генотип 80GA за RFC (rs1051266) підвищують ризик МС, а алель 80G та генотип 80GG чинять
протективний вплив. У пацієнтів із генотипом 80GA показник EDSS був значуще найнижчим порівняно з пацієнтами з генотипами 80GG та 80АА. Виявили поєднаний вплив варіантів генів MTHFR та RFC, що він модифікує ризик МС і його клінічні прояви.
Висновки. Генетичні варіанти MTHFR (rs1801131) та RFC (rs1051266) впливають на ризик розвитку та перебіг МС. Поєднання генотипів 1298AC + 80GA асоційоване з підвищеним ризиком МС, тоді як 80GG у поєднанні з функціонально сприятливими варіантами MTHFR знижує цей ризик.
Ключові слова: множинний склероз, MTHFR, RFC, фолатний обмін, EDSS