УДК  616.1:616.379-008.65:616-008.9]-038-06

Актуальність.

        Метаболічний синдром - комплекс взаємопов'язаних кардіометаболічних розладів, що включає інсулінорезистентність, ожиріння, знижений рівень холестеролу ліпопротеїдів високої щільності та підвищений рівень тригліцеридів у сироватці крові а також підвищення артеріального тиску. Його наявність, за результатами дослідження ARIC та JHS, достовірно збільшує 10 річний ризик виникнення ЦД 2 типу[1]. В країнах Європи налічується близько 60 млн осіб з цукровим діабетом, у світі - 422 млн, за даними ВООЗ, а одна із п’яти осіб європейських країн мають ожиріння [2]. Наявність ЦД удвічі збільшує ризик серцево-судинних подій [3], у кожного третього дорослого з ЦД 2 типу наявне захворювання серцево-судинної системи. Ішемічна хвороба серця стала причиною близько 60% смерті хворих на цукровий діабет [4,5]. Поширеність цукрового діабету та серцево-судинних ускладнень за останні десятиліття зросла і щораз частіше стає основною проблемою охорони здоров'я [6].Актуальність даної роботи обумовлена зростанням потреби персоніфікованого підходу до ведення пацієнтів з ІХС та ЦД 2 типу, що виникли на грунті МС та встановлення індивідуального ризику для кожного хворого.

Мета дослідження:

З’ясувати методику визначення індивідуального ризику виникнення ускладнень у кожного конкретного пацієнта з метаболічним синдромом з використанням показників ліпідного, вуглеводного та гормонального спектру.

Матеріал і методи.

Проведено дослідження 319 осіб з метаболічним синдромом. Сформовано 6 клінічних груп. Перша група включала 82 пацієнти з МС, Друга – 39 хворих з ЦД 2 типу (стан компенсації) на фоні МС, третя – 35 пацієнтів з ЦД 2 типу (стан декомпенсації) на фоні МС, четверта група – 44 особи з ІХС на фоні МС, п’ята – 44 пацієнти з ІХС та ЦД 2 типу (стан компенсації) на фоні МС, шоста група – 75 хворих з ІХС та ЦД 2 типу (стан декомпенсації) на фоні МС. Контрольна група - 40 здорових осіб. Жінки поміж усіх хворих становили 69,9 %, чоловіки - 30,1%. Проведено два етапи дослідження. На першому - проведено антропометричні; лабораторні дослідження (ліпідний спектр, показники вуглеводного обміну, пролактин, кортизон, ТТГ та вТ4); статистичну обробку отриманих результатів. На другому етапі розраховано методику визначення індивідуального ризику ІХС у кожного пацієнта з МС (без/з ЦД) з використанням вищевказаних показників; подальша побудова прогностичної моделі вірогідності.

Результати.

      Виявлено виражені зрушення вуглеводного обміну за наявності стану декомпенсації у пацієнтів з ЦД 2 типу. Неспецифічними виявились зміни ліпідного метаболізму; ХС, ЛПДНЩ, ТГ, та ЗХС найвищі серед усіх груп при ІХС та ЦД 2 типу (стан декомпенсації) з МС. ХС ЛПВЩ знижені у всіх пацієнтів з ІХС та ЦД 2 типу з МС. Група ІХС на грунті МС характеризувалась найвищим рівнем ХС ЛПНЩ. Виявлено взаємозумовлені зміни тиреотропного гормону, кортизолу, пролактину та інсуліну у пацієнтів в залежності від форми та важкості синтропічної патології. З’ясовано наявність змін пролактину, кортизолу та ТТГ в розвитку та прогресуванні ІХС за рахунок тісних взаємозв’язків. Таким чином, враховуючи вищевказані показники, розраховано модель визначення персоніфікованого ризику ІХС для кожного пацієнта з МС (з/без ЦД).  Було відібрано 15 факторів, які за даними власних спостережень могли б впливати на розвиток ІХС у пацієнтів з МС. Використано метод логістичної регресії з покроковим включенням тільки достовірних ознак за методом Вальда. При цьому було визначено 10 факторів, які мали достовірний вплив на розвиток ІХС. Виявлено превентивних характер впливу ХС ЛПВЩ та пролактину (у жінок) у виникненні ішемічної хвороби серця та провокуючий вплив ЦД, віку, рівнів ТГ, ТТГ, КА, кортизолу, ІМТ та HbAlc. Визначено їх коефіцієнти регресії, достовірність перевірено за допомогою методу Вальда, а цілої моделі – за допомогою ксі-квадрату, точність моделі склала 79,4%, специфічність – 77,3%, чутливість – 81,9%. Після підставлення у формулу результатів, отриманих за методом логістичної регресії, було отримано значення С для визначення вірогідності розвитку ІХС. Отримане значення С підставили у рівняння 2.1, отримали відсоток індивідуального ризику появи ІХС у конкретного пацієнта. Якщо дане число не перевищувало межу 50,00%, то у даного пацієнта не прогнозувалась наявність ІХС. Співставлення з базою даних засвідчило вірність прогнозу.

Обговорення.

      Підвищення кортизолу і пролактину спостерігається у відповідь на стрес і запалення при ІХС та ЦД, що підвищує рівні кортизолу, що провокує інсулінорезистентність[7], а зниження рівня ТТГ відбувається у відповідь на стрес та високий рівень кортизолу, що пригнічує ТТГ.      Зростання рівня кортизолу у пацієнтів з ЦД 2 типу на грунті МС можна вважати маркером декомпенсації діабету. Зміни гормонального спектру при МС свідчать про активацію захисних функцій, як відповідь на метаболічні зрушення, тоді як за синтропічної патології - відображають важкість стану хворого та ступінь декомпенсації. Механізмом підвищення ТТГ при МС є гіперінсулінемія та гіперлептинемія, притаманні таким пацієнтам.     

Висновки.

1. У пацієнтів з МС спостерігалось збільшення рівня інсуліну та НОМА-IR, зрушення ліпідного спектру (збільшення ТГ, ХС ЛПДНЩ та КА); зростання рівня пролактину у жінок, тиреотропного гормону та кортизолу, на фоні нормальних значень вільного тироксину.
2. У хворих з ІХС на грунті МС були підвищені рівні інсуліну та НОМА-IR, ТГ, ХС ЛПДНЩ, ЗХС, ХС ЛПНЩ та знижені - ХС ЛПВЩ, тоді як нормальними значеннями характеризувались рівні пролактину, кортизолу, та вТ4 і підвищеними рівні тиреотропного гормону.
3. У пацієнтів з ЦД 2 типу на грунті МС спостерігалось зростання ЗХС, ТГ та ЛПДНЩ; декомпенсація ЦД 2 типу супроводжувалась підвищенням рівня кортизолу при нормальних рівнях тиреотропного гормону, на відміну від компенсації ЦД 2 типу, значення пролактину у жінок -достовірно підвищені, незалежно від компенсації.
4. У пацієнтів з декомпенсованим ЦД 2 типу виявлено вищі рівні ХС ЛПДНЩ, ХС ЛПНЩ, ТГ, ЗХС, на фоні збільшених значень пролактину (у жінок) і кортизолу та референтних рівнів ТТГ, інсуліну та вТ4 (що було відмінним від ЦД компенсованого). При цьому були знижені величини ХС ЛПВЩ у всіх пацієнтів з ЦД 2 типу.
5. Запропоновано методику обчислення індивідуального ризику появи виникнення ішемічної хвороби серця в хворого з метаболічним синдромом із застосуванням показників антропометрії, вуглеводного та ліпідного спектру, кортизолу, пролактину та тиреотропного гормону.

Ключові слова: метаболічний синдром,цукровий діабет 2 типу, ішемічна хвороба серця.

Abstract. Background. The issue of the pathogenetic influence of cortisol on the development of metabolic syn- drome (MS) in children is considered. The above-threshold values of cortisol are proposed to be taken as a marker of MS. The purpose was to study the relationship between blood cortisol and MS components in children. Materials and methods. We have examined 44 children with MS (study group; waist circumference > 90th percentile of the distribution according to age and sex) and 14 children without signs of MS (controls). The children of the study groups did not differ in age and gender. Anthropometric parameters (body weight, height, body mass index, neck, waist, and hip circumferences, waist/hip circumference index), blood cortisol and leptin, blood lipid and carbohydrate spectrum (total cholesterol, high- and low-density lipoprotein cholesterol, triglycerides, blood glucose, and insulin, HOMA-IR and glucose/insulin indices) were evaluated. The measurement of blood pressure with the calculation of the average level was conducted three times. The diagnosis of MS was formed according to the IDF guidelines, 2007. Results. It was found that the level of blood cortisol in children with MS (362.9 (255.5–634.1) μg/l) was 37.9 % lower than in controls (р > 0.05). The frequency of the above-threshold blood cortisol values in children of both groups was 31.8 and 50.0 %, respectively (р > 0.05). The study of dependence using the Spearman’s rank correlation coefficient between blood cortisol and anthropometric parameters (rmax = 0.16; p > 0.05), lipids (rmax = 0.4; р > 0.05), carbohydrate metabolism (rmax = 0.26; р > 0.05), and blood leptin (r = 0.19; р > 0.05) did not reveal any significance. A significant correlation was found between cortisol and systolic blood pressure. Conclusions. In chil- dren with MS, there was no significant difference in the level of blood cortisol compared to those without MS criteria. The association of blood cortisol and MS criteria other than systolic blood pressure has not been found. Although cortisol is important in the formation of systolic blood pressure, it cannot serve as a marker of MS in children since it is not a criterion-forming sign of MS.
Keywords: metabolic syndrome; cortisol; children

УДК: 616.697-008.8-06:616.72-002-092:612.015.11]-07

Background. Male infertility is one of the most serious medical and social problems. Idiopathic infertility accounts for about 30 % of cases of infertile men. Rheumatoid arthritis is associated with a decreased fertility potential. The aim of the present work was to determine the lipid peroxidation level and the activity of antioxidant enzymes such as glutathione peroxidase and glutathione reductase in seminal plasma and blood plasma of infertile men with idiopathic infertility and concomitant autoimmune joint pathology (rheumatoid arthritis).
Materials and Methods. 45 infertile men aged 22–48 were examined. They were divided into 2 groups: first group – 23 somatically healthy patients with idiopathic infertility; second group – 22 infertile men with rheumatoid arthritis. The control group consisted of 27 males with normal semen profile according to the WHO criteria and confirmed parenthood. The concentration of thiobarbituric acid reactive substance and activity of antioxidant enzymes were measured in the blood and seminal plasma.
Results. When analyzing the seminal fluid, we found that the TBARS content was 4-fold greater in infertile men with autoimmune pathology compared to fertile men (p <0.001), whereas, in patients with idiopathic infertility its level was within the normal range. The activation of lipid peroxidation in infertile men with idiopathic infertility and in combination with rheumatoid arthritis was accompanied by a statistically significant decrease in the activity of enzymes of glutathione antioxidant system. It should be noted that more pronounced disorders of lipid peroxidation and antioxidant enzymes activity were found in seminal plasma compared to blood plasma.
Conclusions. (1) An increased lipid peroxidation was observed in seminal and blood plasma of infertile men in combination with rheumatoid arthritis compared to normospermic men, whereas no differences were observed between men with idiopathic infertility and fertile men; (2) An impaired antioxidant status was observed in seminal and blood plasma of both men with idiopathic infertility and infertile men in combination with rheumatoid arthritis compared to normospermic men; (3) infertile men in combination with rheumatoid arthritis showed a significantly higher lipid peroxidation levels compared to men with idiopathic infertility, whereas no differences were observed in GPx and GR activity between groups.

УДК: 616-056.44-053.2:362.147

Метаболічний синдром (МС) трактують як кластер факторів ризику кардіоваскулярних захворювань та цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. Поширеність МС у дітей і підлітків сягає 6–39 % залежно від критеріїв ідентифікації. Незважаючи на значну увагу, яку приділяють МС у дітей, відсутній єдиний узгоджений консенсус для його раннього скринінгу. Мета дослідження: вивчити поряд із загальновизнаними додаткові маркери для скринінгу МС у дітей і підлітків. Матеріали та методи. Дослідження є проспективним популяційним динамічним з метою перевірки гіпотези. Вивчені клінічні та лабораторно-інструментальні показники для скринінгу МС у 155 дітей віком 9–18 років, які сформували дві групи: група дітей з МС — 90 дітей з МС на тлі абдомінального ожиріння та група дітей без МС — 65 дітей з нормальною масою тіла. Верифікацію МС проводили згідно з рекомендаціями IDF Consensus (2007).
Результати. Для скринінгу МС поряд із загальновизнаними критеріями згідно з IDF Consensus (2007) — абдомінальне ожиріння за обводом талії > 90-го перцентиля, рівень ранішньої глюкози > 5,6 ммоль/л, тригліцеридемія > 1,7 ммоль/л, артеріальний тиск > 130/85 мм рт.ст., встановлені найбільш вірогідні додаткові маркери: антропометричні (обвід шиї, обвід стегон, співвідношення обвід талії/обвід стегон, площа поверхні тіла > 90-го перцентиля розподілу згідно з віком і статтю), лабораторні (ранішній інсулін > 15,0 мОд/л, індекс НОМА-IR > 2,8, загальний холестерин > 5,2 ммоль/л, ХС ЛПНЩ > 3,25 ммоль/л, ХСЛПДНЩ > 0,78 ммоль/л), гемодинамічні (артеріальний тиск за показниками розподілу > 95-го перцентиля згідно з віком і статтю), що сприяє ранньому його виявленню. Висновки. Розширення переліку маркерів для раннього скринінгу МС у дитячій і підлітковій популяції є актуальним і створює основу для його вчасної корекції та профілактики.

УДК 616.5-002.525.2-031.81-06:616.12-008-039.5]-037-074

Резюме. Системний червоний вовчак (СЧВ) – хронічна автоімунна недуга, за якої уражаються майже всі внутрішні органи і серед них – органи системи кровообігу (ОСК).

Мета. З’ясувати прогностичне значення діагностично цінних лабораторних маркерів системного черво-ного вовчака для визначення ймовірности виникнення коморбідних синтропічних уражень органів системи кровообігу.

Матеріали і методи.  У дослідження включено 125 хворих на СЧВ із наявністю уражень ОСК, серед яких переважали жінки молодого віку. Хворих стратифікували за наявністю коморбідних синтропічних уражень ОСК. Результати опрацьовано у програмі «Exсel», статистично достовірною вважали різницю, якщо р < 0,050. Зв’язок вважали підтвердженим, якщо коефіцієнт асоціації ≥ 0,50 або коефіцієнт контингенції ≥ 0,30.

Результати. З’ясували, що для визначення ймовірности виникнення ангіопатії сітківки у хворих на СЧВ найкраще прогностичне значення має констеляція із ↑ ЛПНЩ + ↑ ІА + ↑ anti-ds DNA + ↑ ANA; для капіляриту – окремий маркер ↑ АлТ; для синдрому А. Г. М. Рейно – окремий маркер ↓ С3; для ретикулярного ліведо – ↑ ШОЕ + ↑ малих ЦІК + ↑  anti-ds  DNA  + ↑ anti-Sm; для атеросклерозу  –  ↓ гемоглобіну + ↑ ЛПНЩ + ↑  ANA  + ↓ С4; для недостатности мітрального клапана – ↑ ШОЕ + ↑ anti-ds DNA + ↑ ANA + ↑ антифосфоліпідних антитіл Ig М; для ущільнення мітрального клапана  –  ↑ ШОЕ + ↑ ЛПНЩ + ↑ малих ЦІК + ↑  ANA; для перикардіального випоту  – еритропенія + ↑ С-РП + ↑ вовчакового антикоагулянту; для легеневої гіпертензії  –  гіперхолестеролемія + ↑ ЛПНЩ + ↑ anti-ds  DNA  + ↑  ANA; для міокардиту  –  окремий маркер ↓ С4; для ендокардиту  –  не виявлено; для симптоматичної артеріальної гіпертензії – ↑ ЛПНЩ + ↑ anti-ds DNA + ↑ ANA  + ↑ anti-SSA (Ro); для тромбозу вен – еритропенія + ↓ гемоглобіну + ↑ ЛПНЩ + ↑ ANA.

Висновки. Для кожного коморбідного синтропічного ураження органів системи кровообігу у хворих на системний червоний вовчак визначено діагностично цінні окремі лабораторні маркери або їхні констеляції, які мають найкраще прогностичне значення для визначення ймовірности виникнення цих уражень.