УДК : 616.441:577.161.1]-053.2-053.7

Автоімунні   захворювання   щитоподібної   залози   (АІЗЩЗ) посідають одне з провідних місць серед ендо-кринної патології та характеризуються багатофактор-ним впливом на метаболічні процеси організму. Вони часто  поєднуються  зі  змінами  рівня  вітаміну  В12,  що  може  ускладнювати  клінічний  перебіг  і  діагностику  супутніх станів, таких як анемія, хронічна втома та ког-нітивні  порушення.  Тому  дослідження  взаємозв’язків  між  автоімунними  тиреоїдними  маркерами  і  вітамі-ном В12 є актуальним і має важливе клінічне значення. Мета  роботи  —  оцінити  кореляційні  зв’язки  рів-нів  гормонів  й  автоімунних  тиреоїдних  маркерів  із  показниками  вітаміну  В12  у  дорослих  та  підлітків  із  дисфункцією щитоподібної залози. Матеріали та  методи.  У  дослідження  було  залу-чено 97 дорослих і 28 підлітків із дисфункцією щито-подібної  залози  (ЩЗ).  Дорослих  розподілили  на  три  групи залежно від патології ЩЗ: група 1 — гіпотиреоз на  тлі  автоімунного  тиреоїдиту  (АІТ)  (n  =  33,  медіана  віку — 47 [38; 57] років), група 2 — післяопераційний гіпотиреоз  (n  =  33,  медіана  віку  —  48  [43;  55]  років),  група   3   —   хвороба   Грейвса   (ХГ),   тиреотоксикоз   (n = 31, медіана віку — 51 [49; 54] рік); підлітків — на дві  групи:  група  1  —  гіпотиреоз  на  тлі  АІТ  (n  =  16,  медіана  віку  —  14  [11,8;  15,3]  років),  група  2  —  ХГ,  тиреотоксикоз  (n  =  12,  медіана  віку  —  12  [10,8;  15,3]  років).  Усім  пацієнтам  проводили  визначення  рівнів  тиреотропного  гормону  (ТТГ),  вільного  тироксину  (Т4),   антитіл   до   тиреоїдної   пероксидази   (АТ-ТПО),   антитіл до тиреоглобуліну (АТ-ТГ), ціанокобаламіну. Результати.  Медіана  вмісту  АТ-ТПО  у  дорослих  пацієнтів становила 20,1 [6,4; 111,5] МО/ мл. У 47,76 % (35,98  —  59,67  %)    із  67  дорослих,  яким  проводили  це дослідження, показник перевищував норму. Титр АТ-ТГ у 57,69 % із 26 дорослих, яким проводили дослі-дження, був вище за норму (105,3 [19,0; 119,9] МО/  мл (від 2,69 до 248,39 МО/  мл). Медіана рівня вітаміну В12була  значно  нижчою  за  норму  (200  —  835  пг/  мл)  —  100,0  [63,4;  178,4]  пг/  мл  (від  1,89  до  993,43  пг/  мл).  Його значення були статистично значущо більшими в  жінок  (117,0  [74,1;  201,6]  пг/  мл),  ніж  у  чоловіків  (75,3  [43,8;  116,9]  пг/мл,  р  =  0,01).  Рівень  вітаміну  В12у  85,71  %  підлітків  був  нижче  за  норму  (1,8  [23,8;  120,1] пг/мл (від 0,67 до 417,9 пг/мл).Висновки.  У  дорослих  пацієнтів  рівень  ціаноко-баламіну мав доведену позитивну кореляцію із вміс-том  Т4  (r = +0,23;  р < 0,05),  АТ-ТГ  (r = +0,55;  р < 0,05)  та негативну — із концентрацією ТТГ (r = –0,23; р < 0,05) і був вищим у жінок (r = +0,28; p < 0,05), що вказує на 
потенційний взаємозв’язок між забезпеченістю віта-міном В12 і дисфункцією ЩЗ. У підлітків кореляції між В12  та  тиреоїдними  антитілами  були  слабкими  й  ста-тистично незначущими, але в 91,7 % дівчат рівень В12був  нижчий  за  норму.  Отримані  результати  свідчать  про вікові та гендерні відмінності взаємозв’язків між вітаміном В12 й автоімунними маркерами ЩЗ.

Autoimmune thyroid diseases (ATDs) occupy one of the leading places among endocrine pathologies and are characterized by a multifactorial impact on the met-abolic processes of the body. They are often combined with changes in vitamin B12 levels, which can compli-cate the clinical course and diagnosis of concomitant conditions, such as anemia, chronic fatigue, and cogni-tive impairment. Therefore, the study of the relationship between autoimmune thyroid markers and vitamin B12is relevant and has important clinical significance.Objective to assess the correlation between hormone levels and autoimmune thyroid markers with vitamin B12 levels in adults and adolescents with thyroid dysfunction.Materials and methods. 97 adults and 28 adolescents with thyroid dysfunction were included in the study. Adults were divided into 3 groups depending on thyroid pathology: group 1 — hypothyroidism secondary to autoimmune thyroiditis (AT) (n = 33, 34.02 %, median age 47 [38; 57] years), group 2 — postoperative hypothyroidism (n = 33, 34.02 %, median age 48 [43; 55] years), group 3 — Graves’ disease (GD), hyperthyroidism (n = 31, 31.96 %, median age 51 [49; 54] years). Among adolescents, 2 groups were formed depending on the existing thyroid dysfunction: group 1 — hypothyroidism secondary to AT (n = 16, 57.14 %, median age 14 [11.8; 15.3] years) and group 2 — GD, hyperthyroidism (n = 12, 42.9 %, median age 12 [10.8; 15.3] years). All patients were tested for levels of thyroid-stimulating hormone (TSH), free thyroxine (T4), antibodies to thyroid peroxidase (TPO-Ab), antibodies to thyroglobulin (TG-Ab), and cyanocobalamin.Results. The median value of TPO-Ab in adult patients was 20.1 [6.4; 111.5] IU/ml and ranged from 2.3 IU/ml to 536.05 IU/ml. In 47.76 % (35.98 — 59.67 %) of the 67 adults studied, TG-Ab level exceeded the normal range. TG-Ab was above normal in 57.69 % (38.60 — 75.66 %) of 26. The median value of TG-Ab was 105.3 [19.0; 119.9] IU/mL (from 2.69 IU/mL to 248.39 IU/mL). The median value of vitamin B12 was significantly lower than normal (200 — 835 pg/mL) — 100.0 [63.4; 178.4] pg/ml (Min 1.89 pg/ml, Max 993.43 pg/ml. Its values were significantly higher in women (117.0 [74.1; 201.6] pg/ml) than in men (75.3 [43.8; 116.9] pg/ml, p = 0.01). The level of vitamin B12 in 85.71 (70.63 — 95.96) % of adolescents was below the normal range, which also correlates with its low median level: 1.8 [23.8; 120.1] pg/ml (from 0.67 pg/ml to 417.9 pg/ml).Conclusions. In adult patients, the level of cyanocobalamin had a proven positive correlation with fT4 (r = +0.23; p < 0.05), TG-Ab (r = +0.55; p < 0.05) and a negative correlation with TSH (r = –0.23; p < 0.05) and was higher in women (r = +0.28; p < 0.05), indicating a potential relationship between vitamin B12 supply and thyroid dysfunction. In adolescents, the correlations between B12 and thyroid antibodies (TG-Ab, TPO-Ab) were weak and statistically insignificant, but among girls, 91.7 % had B12 levels below normal. The results indicate age and gender differences in the relationships between vitamin B12 and autoimmune thyroid markers.

616.379-008.64:575.1

Type 1 diabetes (T1D) is a complex autoimmune disorder with a strong genetic component. While ge-nome-wide association studies have identified over 90 loci associated with T1D, the contribution of rare, coding, and population-specific variants remains poorly explored. A new international collaborative effort, based in Ukraine in partnership with Uzhhorod National University and coordinated with Oakland University, was launched to enrol 20,000 individuals (10,000 clinically confirmed T1D cases and 10,000 ethnically/geographically matched controls) from Ukraine and neighbouring Poland, generate high-coverage whole-exome sequences (WES) and genome-wide genotypes, and create an open, GDPR-compliant data resource.Genomics of Type 1 Diabetes in Ukraine initiative established a nationwide network of endocrinologists linked to a –80 °C biobank and REDCap phenotyping platform at Uzhhorod National University (Uzhhorod, Ukraine). Peripheral-blood DNA is extracted locally; WES (Illumina No-vaSeq X, Twist capture) and array genotyping are performed at the Regeneron Genetics Center (NY, USA), with joint calling and quality control on the HPC cluster (Oakland University, MI, USA).Despite wartime logistical constraints, more than 12,000 volunteer participants were recruited across Ukraine, and high-quality exome and genotype data were generated for 10,000 samples for a case-control genome-wide association study. Association testing is underway to confirm the known and identify several new Eastern-European-specific coding variants; re-analysis of exomes also enabled molecular re-diagnosis of monogenic diabetes in multiple families.

616.831-005.1-071.7

Цукровий діабет (ЦД) 2-го типу та депресія є значними проблемами глобальної охорони здоров’я. Зокрема, приблизно 26–30 % хворих на ЦД страждають від депресії різного ступеня тяжко-сті, а ЦД 2-го типу подвоює ризик розвитку депресії. Розвиток депресії може бути зумовлений по-ведінковими чинниками, серед яких виділяють незбалансовані харчові звички, ожиріння, недостатню фізичну активність, соціальну нестабільність, зловживання психоактивними речовинами, порушення режиму сну. Інсулінорезистентність (ІР) — це одна з провідних ознак ЦД 2-го типу, що має різні форми, специфічні для певних тканин. Зокрема, периферична ІР проявляється зниженням поглинання глюкози скелетними м’язами та жировою тканиною через дефекти функціонування рецепторів інсуліну і пору-шення сигнальних шляхів. ІР клітин головного мозку пов’язана зі зміною сигналізації інсуліну в нейронах і гліальних клітинах, асоціюється з нейродегенеративними процесами, що пов’язує її як зі зниженням когнітивних здібностей, так і з розладами настрою. Існує кілька гіпотез щодо спільних факторів ризи-ку, таких як психологічний вплив управління хронічним захворюванням, потенційно спільна генетична схильність або патофізіологічні порушення. Останні включають дисфункцію регуляції гіпоталамо-гіпо-фізарно-адреналової осі, активацію процесів хронічного запалення низької інтенсивності (ХЗНІ), зміни стану вегетативної нервової системи, дисфункцію симпатоадреналової системи; порушення регуляції інсулінової сигналізації та нейротрансмісії; активацію процесів оксидативного стресу і мітохондрі-альну дисфункцію; порушення гомеостазу кишкової мікробіоти і дисфункцію осі кишечник — мозок; дисфункціональність нейротрофічного фактора головного мозку; зміну синаптичної пластичності ней-ронів; порушення процесів автофагії. Водночас повідомляється, що взаємозв’язок між ЦД 2-го типу та підвищеним ризиком розвитку депресивних симптомів частково пояснюється підвищеним рівнем біомаркерів мікросудинної дисфункції, нейродегенерації, кінцевих продуктів глікування та артеріаль-ної жорсткості. Проте значний вплив процесів ХЗНІ не був виявлений. Мета огляду: провести аналіз сучасного стану проблеми особливостей взаємозв’язків між ІР, депресією та ЦД 2-го типу, а також проаналізувати нові тенденції та напрямки майбутніх досліджень. Пошук проводився в Scopus, Science Direct (від Elsevier) і PubMed, включно з базами даних Medline. Використано ключові слова «інсуліноре-зистентність», «депресія», «цукровий діабет 2-го типу», «нейротрофічний фактор головного мозку». Для виявлення результатів досліджень, які не вдалося знайти під час онлайн-пошуку, використовувався ручний пошук бібліографії публікацій

УДК: 616.379-008.64:614.258(083.13)

Стандарти медичної допомоги при цукровому діабеті Американської діабетичної асоціації (ADA) за 2025 рік містять суттєві оновлення, що акцентують увагу на багатовекторному та пацієнт-орієнтованому підході. Безперервний моніторинг глюкози (CGM) рекомендовано незалежно від наявності інсулінотерапії, що значно розширює його застосування при цукровому діабеті 2-го типу. Першочергове значення мають агоністи GLP-1 та комбіновані агоністи GIP/GLP-1, які не лише контролюють глікемію і вагу, але й забезпечують серцево-судинний, нирковий та печінковий захист. Піоглітазон залишається ключовим препаратом у лікуванні ЦД2 та його ускладнень. Резметіром, як новий препарат, рекомендований для лікування метаболічно асоційованої стеатотичної хвороби печінки (MASLD). У профілактиці особливу увагу приділено ранньому виявленню автоантитіл і застосуванню теплізумабу при ЦД1, а також комбінованому застосуванню піоглітазону і метформіну при ЦД2. Окремі рекомендації стосуються вагітних, літніх пацієнтів та осіб із високим ризиком гіпоглікемії. Щодо способу життя наголошується на збільшенні споживання рослинного білка і клітковини, дотриманні достатнього питного режиму та регулярній фізичній активності при обмеженні ультраоброблених продуктів. Значну увагу приділено освітнім програмам самоконтролю (DSMES) і використанню неклеймуючої термінології. Загалом ADA 2025 відображають перехід від глюкозоцентричного до комплексного підходу для підвищення ефективності лікування, профілактики ускладнень і покращення якості життя пацієнтів.

Актуальність. Аневризми селезінкової артерії (АСА) становлять 60–70 % усіх вісцеральних аневризм і характеризуються високим ризиком розриву та високою летальністю. АСА іноді асоціюється з цукровим діабетом (ЦД), ймовірно, через характерні для цього захворювання судинні ускладнення, зокрема гіпертонію та атеросклероз. Традиційно методом вибору в лікуванні АСА вважалося відкрите хірургічне втручання, спрямоване на виключення аневризми з кровотоку. Стрімкий розвиток ендоваскулярної хірургії відкриває нові перспективи для малоінвазивного лікування АСА. Мета: поліпшення лікування пацієнтів з АСА шляхом аналізу власного клінічного досвіду ендоваскулярного лікування та порівняння його результатів з даними сучасної літератури. Матеріали та методи. Проаналізовано результати ендоваскулярного лікування 12 пацієнтів з АСА (серед яких було 3 пацієнти з ЦД) за період 2014–2023 рр. У 6 випадках діагностовано справжні аневризми, у 6 — псевдоаневризми із середнім діаметром 37 мм (11–95 мм). Результати. Застосовані методики селективної/неселективної емболізації (10 випадків) та ендопротезування (2 випадки) з 100% успішністю. При селективній емболізації та ендопротезуванні АСА в жодному випадку не виникло значних інфарктів селезінки чи потреби в спленектомії, що свідчить про безпечність методики та збереження функції органа. Віддалені результати прослідковано у 8 пацієнтів у заплановані терміни. Найдовший час спостереження становив 10 років. За даними контрольних обстежень, рецидиву АСА чи повторних втручань
не було. Динамічне спостереження пацієнтів триває і надалі. Перевагами ендоваскулярного лікування АСА
є малоінвазивність, швидка реабілітація та низький ризик ускладнень у пацієнтів із супутніми захворюваннями. Висновки. Ендоваскулярне лікування АСА демонструє високу технічну та клінічну ефективність при низькому рівні періопераційних ускладнень навіть у пацієнтів із ЦД. При правильному відборі пацієнтів та якісному технічному виконанні ця методика дозволяє отримати хороші результати, що підтверджує її вагомість у лікуванні цієї патології.