УДК 613.632:685.34.02/.04

Вступ. Активне застосування клейових композицій на різних етапах виготовлення взуття та широкий спектр їхніх складових актуалізує питання моніторингу цих речовин на робочих місцях з метою оцінки потенційних ризиків для здоров’я працюючих у галузі.
Мета дослідження – проаналізувати склад основних клеїв, які застосовуються у взуттєвому виробництві та за рівнями компонентів клейових сполук у повітрі робочої зони оцінити умови праці робітників на підприємствах цієї галузі.
Матеріали та методи дослідження. Проаналізовано 1359 вимірів хімічних речовин на робочих місцях робітників основних професій взуттєвих підприємств, які контактують із клеями, а саме: формувальників заготівок, затя­гувальників, складальників взуття.
Результати. На підприємствах із виготовлення взуття застосовуються клеї-розчини (поліуретанові, поліхлоро­пренові), клеї-дисперсії (бутадієн-стирольні, хлоропренові) та клеї-розплави (поліамідні, поліефірні, на основі сополімерів етилену та вінілацетату). Структурні складові цих клеїв представлені речовинами різних класів небезпечності, що зумовлює ризики для здоров’я працюючого контингенту за умов надходження інгаляційним шляхом і забруднення шкірних покривів. Концентрації хімічних речовин, які мігрують із клейових сполук у повітря виробничих приміщень, переважно не перевищують гранично допустимі концентрації. На окремих стадіях технологічного процесу було підтверджено перевищення гігієнічних нормативів за окремими інгредієнтами. Перевищення концентрацій розчинників етилацетату (15,0 %), толуолу (7,7 %) реєструється на етапі формування заготівок при дворазовому нанесенні вручну поліуретанового клею Bonicol PUR і поліхлоропренового клею Boterm GTA з використанням термо­активаторної установки, а також на етапі складання взуття при використанні двокомпонентних клеїв-розчинів, які готують безпосередньо в цеху. Перевищення концентрацій бензину (26,7 %) як розчинника реєструється при галогенуванні підошов перед нанесенням клею та застосуванні клеїв-розчинів; хлоропрену (10,0 %) – при використанні хлоропренового латексу на етапі затягування заготівок; фенолу (18,8 %) – при використанні клеїв-розчинів і клеїв-дисперсій на етапах складання взуття; формальдегіду (16,7 %) – при використанні поліефірних клеїв-розплавів на етапі затягування частин заготівок.
Висновки. Умови праці робітників, які задіяні на клейових операціях, за дії хімічного чинника в заготівельних цехах оцінюються як допустимі (клас 2), в окремих випадках як шкідливі (клас 3.1) – при застосуванні поліхлоропренових, поліуретанових клеїв-розчинів, клеїв-дисперсій хлоропренових, (клас 3.4) – поліефірних клеїв-розплавів; у складальних цехах – як допустимі (клас 2) при застосуванні латексних клеїв і шкідливі
(клас 3.1) – двокомпонентних клеїв-розчинів. Отримані результати є науковою основою для подальшого формування груп дослідження в оцінці ризиків для здоров’я робітників, що контактують із взуттєвими клеями, і підґрунтям для розробки заходів оптимізації умов праці у взуттєвій галузі.

УДК 61.001.5(091)

Анотація. Упродовж 85 років з часу заснування Науково-дослідного інституту епідеміології та гігієни, діяльність колективу пов’язана з вирішенням завдань зниження і ліквідації ряду інфекційних захворювань.

Вступ. Науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни ДНП «ЛНМУ імені Данила Галицького» має славну 85-річну історію діяльності. Це важливий підсумок всього історичного шляху, здобутків наших попередників, які створили унікальні наукові школи і виховали цілу плеяду учнів та внесли вагомий вклад у боротьбу з інфекційними захворюваннями. Сьогодні науковий колектив Інституту є структурним підрозділом ДНП «ЛНМУ імені Данила Галицького» та продовжує здійснювати свою місію. Основні напрямки діяльності включають наукову, лікувальну, консульта­тивну та просвітницьку роботу. На договірних засадах виконується широ­кий спектр досліджень: молекулярно-генетичних, імунологічних, біохіміч­них, токсикологічних. В Інституті розробляються та впроваджуються нові експериментальні дослідницькі методи та підходи наукової діяльності.

УДК 614.71:[615.244.099: 66.09]:001.89 (083.7)

Анотація. Антраль® – вітчизняний гепатопротектор для лікування гострих і хронічних гепа-титів різного генезу, неалкогольної жирової хвороби печінки, а також препарат вибору за таких нозологічних станів, як атеросклероз, порушення згортання крові, цукровий діабет, ішемічна хво-роба серця, обструктивна нефропатія, ускладнена інфекційно-запальним процесом тощо, за їх самостійного перебігу або на тлі хронічної патології печінки. В умовах хіміко-фармацевтичного виробництва Антраль® у вигляді аерозолю поступає в пові-тря виробничих приміщень і може негативно впливати на працівників, що зумовлює необхідність розроблення медико-санітарного нормативу допустимого вмісту в повітрі робочої зони. Метою роботи було експериментальне встановлення параметрів токсичності Антралю® з визначенням характеру біологічної дії на організм теплокровних тварин і обґрунтуванням гра-нично допустимої концентрації в повітрі робочої зони. Антраль® досліджували в гострих, підгострих і хронічних експериментах. Робота була про-ведена на лабораторних тваринах (білих щурах-самцях, білих мишах-самцях, мурчаках і кролях). Проведеними експериментальними дослідженнями встановлено, що Антраль® за параметрами гострої пероральної токсичності належить до 3 класу небезпечності, за параметрами гострої інгаляційної токсичності – до 2 класу небезпечності, не володіє шкірно-резорбтивною та місцево-подразнювальною дією за нанесення на шкіру та слизові оболонки. У тесті субхронічної токсичнос-ті виявлено середню кумулятивну активність Антралю®. Алергенна дія Антралю® в дослідах на тваринах не виявлена. Незалежно від дози Антраль® знижує виживання сперматозоїдів. Гранично допустиму концентрацію Антралю® в повітрі робочої зони обґрунтовано на рівні 5,0 мг/м3, аерозоль, 2 клас небезпечності.

Abstract. Antral® is a domestic hepatoprotector for the treatment of acute and chronic hepatitis of various genesis, non-alcoholic fatty liver disease, as well as a drug of choice for such nosological conditions as atherosclerosis, blood clotting disorders, diabetes mellitus, coronary heart disease, obstructive nephropathy complicated by infectious and inflammatory processes, etc. in their independent course or against the background of chronic liver disease.In the conditions of chemical and pharmaceutical production, Antral® in the form of an aerosol enters the air of production facilities and can adversely affect workers, which necessitates the development of a health standard for the permissible content in the air of the working area. The aim of the study was to experimentally determine the toxicity parameters of Antral® to assess the nature of its biological effect on the body of warm-blooded animals and to substantiate the maximum permissible concentration in the air of the work area.Antral® was studied in acute, subacute and chronic experiments. The work was carried out on laboratory animals (male white rats, male white mice, guinea pigs and rabbits). Experimental studies have established that Antral® belongs to the 3rd hazard class in terms of acute oral toxicity, to the 2nd hazard class in terms of acute inhalation toxicity, and has no skin-resorptive and local irritant effects when applied to the skin and mucous membranes. In the subchronic toxicity test, the average cumulative activity of Antral® was found. No allergenic effect of Antral® was detected in animal studies. Regardless of the dose, Antral® reduces sperm survival. The maximum permissible concentration of Antral® in the air of the working area is justified at the level of 5,0 mg/m3 aerosol, hazard class 2.

В Україні активно використовується ряд антисептичних та дезінфікуючих лікарських препаратів, такі як “Декасан”, “Септефрил”, “Риносепт” та інші, що мають в складі декаметоксин як активний фармацевтичний інгредієнт. Декаметоксин чинить ефективну антимiкробну та протигрибкову дію, що пов’язано із впливом речовини на проникність мембран патогенів та їх деструкцію.

У хворих на туберкульоз легень (ТБ) в крові спостерігаються численні порушення обмінних процесів в результаті яких виникає виражений дисбаланс звичайно існуючих в нормі проміжних та кінцевих продуктів обміну різних метаболічних ланцюгів та з’являються метаболіти, дія яких є токсичною (чинники ендогенної інтоксикації). Одним із патогенетичних факторів ендогенної інтоксикації (ЕІ) є накопичення в крові та інших біологічних рідинах організму середньо-молекулярних пептидів – молекул малої та середньої маси (МСМ) – речовин з молекулярною масою від 300 до 5000 дальтон, які чинять високу токсичну дію на організм. Ріст захворюваності гостропрогресуючими деструктивними формами туберкульозу легень з хіміорезистентністю збудника, висока смертність серед цих хворих визначають необхідність пошуку нових ефективно діючих технологій лікування в умовах глибокого ендотоксикозу, на фоні масивної антимікобактеріальної (АМБ) терапії. Тому оцінка рівня ЕІ є надзвичайно важливою та актуальною.