УДК 614.23:616.314:331.101.3

Актуальність. Ефективне управління персоналом є одним із ключових чинників сталого розвитку закладів охорони здоров’я в умовах трансформації системи медичної допомоги, зростання конкуренції на ринку медичних послуг та підвищення вимог з боку пацієнтів. Мотивація персоналу розглядається як фундаментальний елемент, що забезпечує відповідність роботи команди цінностям закладу та пацієнтоорієнтованому підходу. Питання трудової мотивації медиків є об’єктом уваги світової наукової спільноти. Міжнародний досвід свідчить, що мотиваційний профіль стоматолога еволюціонує: якщо на етапі вибору професії часто домінують фінансова безпека та престиж, то в процесі практичної діяльності на перший план виходять концепція «стоматології як способу життя», гнучкість графіка та автономія. Вітчизняні дослідники також наголошують на необхідності модернізації управлінських підходів через впровадження економічної незалежності медичних центрів та покращення технічного оснащення. Проте, попри значну кількість теоретичних напрацювань, механізми адаптації цих моделей до умов сучасних українських медичних закладів різних форм власності потребують глибшого емпіричного аналізу. Метою роботи є оцінка рівня задоволеності лікарів-стоматологів чинною системою мотивації праці та обґрунтування напрямів її вдосконалення на основі результатів анкетного опитування. Матеріали і методи. Дослідження проведено із застосуванням соціологічних та аналітичних методів. Основним методом збору первинної інформації було анкетне опитування, яке дозволило отримати узагальнену оцінку мотиваційних чинників та ставлення респондентів до чинної мотиваційної політики роботодавців. Матеріалом дослідження були результати анкетного опитування 33 практикуючих стоматологів. Результати та їх обговорення. Результати продемонстрували, що хоча рівень заробітної плати залишається пріоритетним стимулом для 87,9% респондентів, лише 6,1% опитаних повністю задоволені поточною оплатою праці. Виявлено критичний дефіцит системного матеріального заохочення: понад 70% лікарів взагалі не отримують премій чи бонусів. Водночас зафіксовано високу значущість нематеріальних факторів, таких як можливості професійного розвитку (63,8%) та мікроклімат у колективі (57,6%). Проблемою є низька прозорість мотиваційної політики: лише 15,2% учасників вважають чинну систему справедливою та відкритою. Загалом, майже половина респондентів (48,4%) оцінили наявну систему стимулювання негативно. На основі отриманих даних розроблено пірамідальну модель мотивації, яка інтегрує матеріальний фундамент з нематеріальними, організаційними, професійними, психологічними та інформаційними компонентами. Висновки. Проведене анкетне дослідження підтвердило наявність суттєвого дисбалансу між очікуваннями лікарів-стоматологів та детермінованими управлінськими практиками. Запропонована пірамідальна модель мотивації, яка поєднує всі види стимулів та інформаційну прозорість, спрямована на підвищення ефективності праці, зниження плинності кадрів, формування лояльності персоналу та покращення якості стоматологічних послуг завдяки високій вмотивованості медичного персоналу.

УДК 316.346.2:615.1:614.2

Мета роботи – встановити наявність ґендерних чинників у професійній реалізації майбутніх фармацевтичних фахівців у контексті фармацевтичної безпеки держави.

Матеріали і методи. Для досягнення мети було проведено пілотне анонімне онлайн-опитування. Інструментом збору первинної інформації був опитувальник, створений у Google Forms. Матеріалами дослідження стали відповіді 145 респондентів – студентів старших курсів фармацевтичного факультету (денної та заочної форм навчання) та фармацевтів-інтернів Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Використано методи інформаційного пошуку, системно-аналітичного, логічного аналізу та анкетування.

Результати й обговорення. З’ясовано, що більшість респондентів навчалися або працювали у переважно жіночому колективі (84,8%). Про рівноправність у можливостях професійної реалізації фармацевтів засвідчили 71,7% опитаних. Значна частина респондентів у професійній діяльності не стикалася з ґендерною дискримінацією (61,4%), водночас понад п’ята частина опитаних (21,4%) зауважили наявність неоднакового ставлення до осіб різної статі у фармацевтичному середовищі. Зокрема, було зазначено про упередженість під час найму на роботу (51,6% відповідей), що стосувалась осіб обох статей. Іншими ознаками дискримінації були неоднакова оплата праці (16,1%), обмежений доступ до керівних посад (12,9%), сексуальні домагання (9,7%) та обмеження у кар’єрному зростанні (6,5%). Пріоритетом щодо ґендерного складу майбутнього професійного середовища понад половина всіх опитаних вважає змішаний колектив (54,5%). При цьому стать керівника для більшості респондентів (71,7%) не має значення.

Висновки. Встановлено наявність ґендерних чинників у професійній реалізації майбутніх ФФ, що проявляється через горизонтальну та вертикальну асиметрію у фармацевтичному середовищі. Такі диспропорції класифіковано як потенційні ризики для ФБ держави. Виявлені залишкові ознаки сегрегації під час найму на роботу осіб обох статей мають переважно суб’єктивний характер. Водночас результати опитування свідчать про поступове нівелювання ґендерних стереотипів серед майбутніх фармацевтів.

УДК 614.274:338.2:35:615.1:303.62(477)

Питання фармацевтичної безпеки України знаходиться у центрі уваги багатьох дослідників. Водночас рівень впливу суб’єктів суспільних відносин на стан фармацевтичної безпеки держави залишається не розвіданим. Мета роботи – з’ясувати думку фармацевтичної спільноти про рівень відповідальності суб’єктів суспільних відносин за стан фармацевтичної безпеки України. Матеріали і методи. Предметом дослідження була роль 14 суб’єктів суспільних відносин. Використано методи: анкетного опитування за допомогою Google Forms, яке поєднане з експертною оцінкою, математичної статистики та узагальнення. В опитуванні взяли участь 166 науково-педагогічних, наукових та аптечних працівників. Результати. Серед 14 суб’єктів суспільних відносин найбільший рівень відповідальності за стан фармацевтичної безпеки України характерний для центральних органів виконавчої влади України у галузі охорони здоров'я (МОЗ України, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Національної служби здоров’я України), а меншою мірою – для органів регіонального управління й місцевого самоврядування та нефармацевтичних громадських об’єднань. Найвагомішим пріоритетом Стратегії національної безпеки України для сприяння розвитку фармацевтичної безпеки майже чотири п’ятих експертів зазначили захист прав, свобод і законних інтересів громадян України. Висновки. Шляхом експертного оцінювання встановлено різний рівень відповідальності 14 суб’єктів суспільних відносин за стан фармацевтичної безпеки України. З’ясовано високий ступінь сприяння розвитку фармацевтичної безпеки п’яти пріоритетів Стратегії національної безпеки України.

Мета роботи – визначення проблемних питань щодо кадрового потенціалу у вітчизняному аптечному сегменті з погляду фармацевтичної безпеки. Матеріали і методи. Під час роботи застосували методи інформаційного пошуку, критичного та порівняльного аналізу, онлайн-опитування, узагальнення й інтерпретації результатів. Матеріал для дослідження – наукові публікації з порушеного питання, результати онлайн-опитування працівників аптечних закладів (АЗ), що здійснене за допомогою платформи Google Forms протягом вересня – грудня 2024 року. Результати. Визначено перелік проблемних питань кадрового менеджменту аптечного сегмента фармацевтичного сектора галузі охорони здоров’я: в АЗ працюють особи, які не мають права брати участь у наданні фармацевтичної допомоги, оскільки не мають фармацевтичної освіти; нехтування менеджментом АЗ норм права під час оформлення на роботу, вибору посади та документального супроводу працевлаштування; висока плинність кадрів; формування робочих змін із порушенням рекомендацій трудового законодавства; збільшення кількості зобов’язань непрофесійного характеру, що ґрунтуються на порушенні етичних норм професії. Встановлено, що кадрова політика АЗ для більшості фармацевтичних фахівців є незрозумілою, непрозорою, формальною і нереалізованою. Наведені факти спричиняють швидке професійне вигоряння, погіршення психологічного стану та підштовхує фармацевтичних фахівців змінювати сферу діяльності, а також впливає на якість фармацевтичної допомоги, що надається в АЗ. Встановлено, що у вищого керівництва систем охорони здоров’я, освіти та науки на фоні часткових спроб розв’язати проблеми з критичною ситуацією у фармацевтичній освіті нині немає стратегічних планів щодо кадрового забезпечення фармацевтичного сектора галузі охорони здоров’я. Актуалізовано питання щодо розроблення та впровадження Концепції фармацевтичної безпеки України. 

УДК 615.276:364.33:614.2

Мета роботи: проаналізувати динаміку асортименту, розміру відшкодування та цінових характеристик імуносупресантів, що входять до програми державних гарантій медичного обслуговування населення, а також дослідити їх споживання на прикладі конкретної аптеки.   

Матеріали і  методи. Дані про номенклатуру й роздрібні ціни імуносупресантів з п'яти Реєстрів лікарських засобів, що підлягають реімбурсації за період 2023-2025 рр. та інформація про обсяги їх реалізації за 6 місяців (у натуральному та грошовому вираженні) на прикладі однієї з аптек м. Львова, яка відпускає ліки за цією державною програмою. Методи: аналіз, порівняння та узагальнення.

Результати та обговорення. З’ясовано, що у період 2023-2025 рр. до державної програми гарантій медичного обслуговування населення включили 5 міжнародних непатентованих назв імуносупресантів. При цьому до останнього Реєстру лікарських засобів, які підлягають реімбурсації, внесено 56,0% асортиментних позицій такролімусу, 24,0% - циклоспорину, 12,0% - мікофенолової кислоти та її солей, а також по 4,0% - сертикану та валгацикловіру. Для імуносупресантів характерна повна імпортозалежність. Причому у виробництві 72,0% їх асортименту задіяно по одному підприємству, у решти - від трьох до шести підприємств. За даними перших трьох Реєстрів 71,4% імуносупресантів пацієнти могли отримати безоплатно, решта - вимагали часткової доплати. Проте у двох останніх Реєстрах частка асортиментних позицій імуносупресантів, що підлягають частковій доплаті пацієнтом, зросла до 40,0%. Роздрібні ціни для 9 асортиментних позицій (36,0%) знизились або залишились незмінними, а для 16 (64,0%) - зросли. Упродовж березня – серпня 2024 р. досліджувана аптека, яка відпускає ліки за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, реалізовувала лише дві третини асортиментних позицій імуносупресантів, що охоплювали три з п’яти міжнародних непатентованих назв, включених у Реєстр. За кількістю виписаних Е-рецептів (71,3%), відпущених упаковок (73,8%) та обсягом реалізації у грошовому вираженні (86,0%) лідирував такролімус.

Висновки. Проаналізовано у динаміці асортимент, розмір відшкодування вартості та цінові характеристики імуносупресантів, включених у програму державних гарантій медичного обслуговування населення, та встановлені основні тенденції їх реалізації на рівні аптеки.