УДК: [616. 988 : 578. 834. 1] - 008. 6 : 612. 015.11 : 577. 21 : 577. 112. 385

Результати проведеного дослідження показують значні відмінності в значеннях перекисного окислення ліпідів, окисної модифікації
білків, концентраціях L-аргініну та рівнях середніх молекул (СМ) між контрольною групою (A), пацієнтами без постковідного синдрому (група B)
та пацієнтами з постковідним синдромом (група C). Ці дані підкреслюють важливість дослідження оксидативного стресу та біохімічних змін, пов’язаних із COVID-19, для розуміння його довгострокових наслідків на здоров’я пацієнтів. Значні відмінності у показниках, таких як рівні L-аргініну та середніх молекул, можуть вказувати на потенційні напрями для лікування та профілактики постковідного синдрому. Важливо продовжувати дослідження в цій галузі, щоб краще зрозуміти механізми, пов’язані з оксидативним стресом і його впливом на загальний стан здоров’я пацієнтів, а також для розвитку нових стратегій лікування, які могли б полегшити симптоми та поліпшити якість життя пацієнтів після COVID-19.
Ключові слова: COVID-19, коронавірусна хвороба, постковідний синдром, окисна модифікація білків, перикисне окислення ліпідів, середні
молекули, L-аргінін, оксидативний стрес.

УДК 616.89–008.19–008.441.1–06:[616.988:578.834.1]–06–036

Introduction. Long-term symptoms of post-coronavirus disease (COVID) syndrome significantly impacted patients’ health during the pandemic and a long time after.
The aim of the study. To study the clinical characteristics of anxiety, depression and cognitive impairment in patients with post-coronavirus disease 2019 syndrome.
Materials and methods. The study was conducted in compliance with the principles of the 7th revision of the Declaration of Helsinki on Human Rights (2013), the Council of Europe Convention on Human Rights and Biomedicine, and the relevant laws of Ukraine. The consent of the Ethics Commission of Danylo Halytsky Lviv National Medical University was obtained (protocol No. 2 from February 20, 2023). 82 individuals (diagnosed with
COVID-19 between September and November 2021 participated in this study. 61 (74.0%) of these participants,
were classified as having post-COVID-19. Patients’ general examination consisted of: A.T. Beck`s Depression Inventory II (BDI-II), The State-Trait Anxiety Inventory (STAI) Mini-Mental State Examination (MMSE) were used LCB 12 to evaluate the level of depression, anxiety and cognitive impairment respectively. The H. B. Mann - D. R. Whitney U statistical non-parametrical test was used to compare data. We compared data in two periods of time: during acute COVID-19 and 12 weeks later, which resulted into three groups of people. Group A: control group (n = 20). Group
B: patients who suffered from COVID-19 but didn’t develop post-COVID syndrome (n = 21). Group C: patients who developed the post-COVID syndrome (n = 61). Results. Group C showed significantly higher anxiety than the Group (A) (p < 0.0001), as did the Group B p < 0.0001). At time point 2 Group C continued to show higher depression levels compared to Group B (p < 0.0001).
At both time points, Group C exhibited significantly lower cognitive scores compared to Group B (all p < 0.0001).
After 12 weeks, group B did not differ significantly from the control group in cognitive function (p > 0.05), whereas a highly significant difference was observed during acute COVID-19 (p < 0.0001).
Conclusions. The results of our study not only showed significant differences between people who suffered postCOVID syndrome, but also suggest that COVID-19 alone may induce some level of impairment across these measures, but the impairments are significantly amplified in those who develop post-COVID syndrome.
Keywords: COVID-19, post-COVID syndrome, psychiatric disorders, cognitive impairment, depression, anxiety.
Частота виникнення і виражености тривоги, депресії та когніт

УДК: 616.8-009.17-036.838:[616/988: 578.834.1]-06

Актуальність. Постковідний синдром може впливати на майже всі системи в організмі людини, проявляючись унікальним поєднанням нових симптомів, а також загострюючи вже існуючі хронічні стани. Оскільки кількість осіб, які видужали, продовжує зростати, стає критично важливим зрозуміти довгострокові наслідки захворювання та відповідні стратегії менеджменту даного стану.
Мета роботи – виявлення та оцінка тяжкості астенії, а також її впливу на якість життя у пацієнтів, які перенесли коронавірусну хворобу.
Матеріали та методи. Дослідження було спрямоване на оцінку стану пацієнтів за допомогою тестування психічними шкалами під час гострої фази коронавірусної хвороби та через 12 тижнів після встановлення діагнозу COVID-19.
Ми порівняли дані у двох часових періодах: під час гострого COVID-19 та через 12 тижнів. Були використані Шкала астенічного стану (ШАС) розроблена
Л.Д. Малковою і адаптована Т.Г. Чортовою на основі клінічних та психологічних спостережень, опитувальник якості життя О.С. Чабана. Для статистичних обрахунків було використано статистичний непараметричний тест Манна–Уітні.
Результати та їх обговорення. Результати показали статистично значуще підвищення симптомів астенії в групі C (пацієнти, у яких розвинувся постковідний синдром) у порівнянні з контролем (група A) як під час гострої фази COVID-19 (U = 0,0, Z = –6,67, р <0,0001), так і через 12 тижнів (U = 30,0, Z = –6,34, р < 0,0001).
Також спостерігалося підвищення астенічних симптомів у групі B (пацієнти, у яких не розвинувся постковідний синдром), але через 12 тижнів різниця не була статистично значущою (U = 151, Z = –1,52, р = 0,12), що свідчить про поступове покращення. Група C демонструє значно вищі рівні астенії в порівнянні з групою B на обох часових точках (часова точка 1: U = 246,5, Z = 4,18, р < 0,00029; часова точка 2: U = 34,0, Z = 6,43, р < 0,0001), підтверджуючи вплив постковідного синдрому. Що стосується якості життя, група C також демонструє суттєво нижчі показники в порівнянні з групою A (U = 6, Z = 6,6, р < 0,0001). Група B мала
нижчу якість життя у порівнянні з групою A на обох часових точках, вказуючи на потенційні довгострокові ефекти COVID-19 (Первинне обстеження: U = 0,0, Z = 5,46, р < 0,0001; через 12 тижнів: U = 87,5, Z = 3,1, р < 0,0001). Це підкреслює важливість розробки додаткових стратегій лікування та підтримки для пацієнтів,
що страждають від наслідків COVID-19.
Висновки. Результати, що спостерігаються у групі пацієнтів, у яких розвинувся постковідний синдром, демонструють постійно високі рівні астенії та низькі оцінки якості життя, це підкреслює хронічний характер симптомів після COVID-19.
Відсутність значного поліпшення якості життя та продовження високих рівнів астенії в цій групі вказують на безпосереднє зниження загальнього благополуччя учасників.