Розвиток системи медичного капеланства в Україні є одним із ключових напрямів інтеграції духовної опіки у сферу громадського здоров’я. У контексті воєнних викликів, зростання рівня тривожних і депресивних розладів та дефіциту довіри до інституційних форм допомоги, роль капелана як посередника між духовністю, психологічною підтримкою та соціальним середовищем набуває виняткового значення. Як наголошує Святе Письмо: «Хворий був Я — і ви навідались до Мене» (Мт. 25:36), – ця місія стає не лише пастирським завданням, а й формою соціальної відповідальності Церкви й медичної спільноти.
Дане дослідження — перше в Україні перехресне емпіричне опитування, спрямоване на глибокий аналіз соціодемографічних, релігійних та психосоціальних характеристик двох взаємопов’язаних груп: медичних капеланів і отримувачів психологічної допомоги. Його результати стали підґрунтям для формування нової системної моделі пастирсько-психологічної підтримки, орієнтованої на потреби пацієнтів і духовних наставників у закладах охорони здоров’я.
Методологічна основа дослідження
Дослідження проведено у форматі онлайн-опитування відповідно до міжнародних стандартів доброчесності та звітності (J Clin Epidemiol, 2024). Участь узяли 82 капелани та 229 отримувачів психологічної допомоги. Опитувальник складався з п’яти тематичних блоків, які охоплювали питання демографії, релігійної ідентичності, форматів надання/отримання допомоги, готовності до кризових ситуацій та запитів на освітні ресурси.
Використано комбіновані кількісні й якісні методи аналізу — описову статистику, порівняльний і контент-аналіз. Пілотне тестування, експертна валідація та когнітивні інтерв’ю забезпечили валідність та надійність отриманих даних.
Етичне схвалення дослідження отримано від Комісії з питань біоетики Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (протокол №4 від 17.03.2025 р.).
Ключові результати
- Соціодемографічні характеристики
- Серед капеланів переважають чоловіки (80%), віком 26–65 років; серед отримувачів допомоги – жінки (78%), переважно 35–45 років.
- Обидві групи здебільшого ідентифікують себе як християни (87% і 92% відповідно).
- Переважна більшість не вважає релігійну, статеву чи регіональну відповідність визначальною у взаємодії, що свідчить про високий рівень толерантності та інклюзивності.
- Формати допомоги та готовність до кризових ситуацій
- 88% капеланів і 78% отримувачів позитивно сприймають змішаний формат консультування (онлайн + офлайн).
- 81% капеланів декларують готовність надавати ургентну (кризову) допомогу, що підтверджує їхній високий рівень професійної мотивації.
- Основні канали комунікації — телефон і месенджери, що забезпечує оперативність реагування та доступність допомоги навіть у віддалених регіонах.
- Освітні та інформаційні потреби
- 98% капеланів і 85% отримувачів психологічної допомоги висловили потребу у створенні електронної бібліотеки з тематичними матеріалами, відеолекціями та інструкціями.
- 94% і 92% відповідно зацікавлені у регулярних тематичних новинах, що свідчить про прагнення до постійного навчання й професійного розвитку.
- Водночас 79% отримувачів готові залишати зворотний зв’язок після консультацій, тоді як лише 15% капеланів систематично його надають — що виявляє необхідність впровадження стандартів супервізії та моніторингу якості.
Аналітичні висновки та практичне значення
Отримані результати дозволяють зробити низку важливих висновків:
- Медичне капеланство функціонує як ключовий компонент психосоціальної підтримки, що поєднує елементи духовного наставництва та психологічного консультування.
- Толерантність, гнучкість форматів і висока готовність до кризових втручань створюють умови для розширення ролі капеланів у системі охорони здоров’я.
- Виявлена потреба у методичних матеріалах, навчальних програмах та електронних ресурсах визначає напрям розвитку освітнього блоку в системі капеланської служби.
- Дослідження формує основу для розроблення стандартів інтегрованої духовно-психологічної допомоги та міждисциплінарної співпраці між Церквою, медичною системою і громадськими організаціями.
Соціальна значимість цього розділу полягає у тому, що результати дають змогу моделювати систему капеланської підтримки як невід’ємну частину психічного здоров’я нації, формуючи новий підхід до гуманізації медичної допомоги. Як зазначено у Книзі Сираха: «Шануй лікаря честю, як належить, бо його також створив Господь... Знання лікаря піднесе йому голову» (Сир. 38:1–4) — ці слова підтверджують, що лікування душі та тіла є взаємодоповнювальними складовими однієї гуманістичної місії.
Висновок
Дослідження доцента Кирилюка С.С. та проф. Зіменковського А.Б. стало віхою у розвитку медичного капеланства в Україні. Воно не лише задокументувало потреби й ресурси ключових учасників цієї системи, але й створило наукове підґрунтя для формування державних і церковних стандартів психосоціальної підтримки. Уперше в українському контексті капелан представлений не лише як духовна постать, а як професійний учасник мультидисциплінарної команди з охорони психічного здоров’я.
Таким чином, результати цього цієї частини наукової роботи мають не лише академічну, але й практично-суспільну вагу, адже відкривають шлях до створення інтегрованої системи духовно-психологічної опіки, що відповідає європейським і гуманістичним цінностям.