УДК: 618.14-06-053.8/.86

Анотація. Гіперпластичні процеси ендометрія є морфофункціональним патологічним станом слизової оболонки матки, що характеризується дифузним або вогнищевим розростанням (проліферацією) залозистих та /або стромальних структур з переважним ураженням залоз функціонального або базального шару ендометрія. Метою дослідження була оцінка інформативності обстеження жінок пізнього репродуктивного віку щодо гіперпластичних процесів ендометрія за допомогою комплексної ультрасонографії з використанням кольорового доплерівського картування і доплерометрії на підставі аналізу власних спостережень та даних джерел сучасної наукової медичної літератури у порівнянні з результатами патоморфологічних досліджень. 138 пацієнткам пізнього репродуктивного віку проводили комплексне ультрасонографічне дослідження та біопсію або лікувально-діагностичне вишкрібання ендометрія. На підставі даних патоморфологічного дослідження діагностовано наступні види гіперплазії ендометрія: гіперплазія ендометрія, обмежена поліпом ендометрія; гіперплазія ендометрія без атипії; гіперплазія ендометрія з атипією. Відповідно пацієнток було ретроспективно розподілено на 3 клінічні групи. І група включала 47 хворих з поліпами ендометрія, ІІ група – 46 жінок з гіперплазію ендометрія без атипії, ІІІ група – 45 пацієнток з гіперплазією ендометрія з атипією. Співпадіння ультрасонографічних та патоморфологічних даних пацієнток І клінічної групи становило 76,59% (36 пацієнток), у ІІ групі – 93,47% (43 хворих), у ІІІ групі – 91,11% (41 жінка). Дослідженням виявлено, що при застосуванні ультразвукової допплерометрії при атипових формах гіперплазії ендометрія спостерігається зниження індексу резистентності судин в середньому на 43,51±1,0% (р<0,05) та достовірне зниження швидкості кровообігу в маткових артеріях на 17,52±2,0% у порівнянні з неатиповими варіантами. Результати дослідження та дані літератури свідчать, що зниження індексу резистентності судин можна вважати важливим діагностичним критерієм вірогідності гіперпластичних процесів ендомерія з атипією. Стверджено, що компресійна еластографія, як додатковий метод до стандартного алгоритму діагностики гіперпластичних процесів ендометрія, дозволяє на 7,42%±1,0 зменшити розбіжність результатів ультрасонографічних досліджень з патологоанатомічним діагнозом. Стверджено, що застосування комплексної ультрасонографії на етапі ранньої діагностики дозволяє запідозрити характер патологічного процесу і визначає покази для патоморфологічного дослідження.
Ключові слова: гіперпластичні процеси ендометрія, пізній репродуктивний вік, комплексна ультразвукова діагностика, патоморфологія.

УДК 618.11-002.3+618.12-022.3:618.1-089:616-002.153

Анотація. Незважаючи на істотні досягнення у вивченні етіології, патогенезу, великий арсенал засобів терапії, згідно із даними сучасної світової медичної літератури, запальні процеси статевих органів займають перше місце у структурі гінекологічної захворюваності (60-65% від усіх гінекологічних хворих). Метою дослідження було оцінити клінічну ефективність, вплив на гормональний профіль пацієнток раннього фертильного віку застосування у складі комплексної терапії неускладнених форм запальних захворювань органів малого тазу комплексу рослинних компонентів (Женсімакс) у порівнянні з традиційною протизапальною терапією на основі аналізу даних літературних джерел та матеріалів власних спостережень. На підставі клінічного, лабораторного та інструментального обстеження і комплексного лікування 154 жінок раннього репродуктивного віку з неускладненими формами запальних захворювань органів малого тазу були стверджені результати вивчення ефективності, переносимості, безпечності застосування у складі комплексного лікування та впливу на ендокринний статус хворих рослинного засобу, який містить активні інгредієнти: кора сараки індійської (Saraca indica) – 113 мг; кора симплексу кистевидного (Symplocos racemosa) – 113 мг; кора витанії (Withania somnifera) – 113 мг; стебло сандалу білого (Santalum album) – 113 мг; корінь іпомеї (Ipomoea digitata) – 113 мг; коріння нарду індійського (Nardostachys jatamansi) – 113 мг; кореневища куркуми довгої (Curcuma longa) – 113 мг; стебла спаржі (Asparagus racemosus) – 113 мг; коріння гемідесмусу індійського (Hemidesmus indicus) – 113 мг; листя адатоди васики (Adhatoda vasica) – 113 мг; корінь солодки голої (Glycyrrhiza glabra) – 113 мг; плоди гарбуза воскоподібного (Beninca sacerifera) – 113 мг; квіти Вудфорт (Woodfordia fruticosa) – 113 мг у порівнянні з традиційною протизапальною терапією. Основна група пацієнток (78 осіб) отримувала поєднання традиційного протизапального лікування з комплексним рослинним засобом, група порівняння (76 хворих) – лише традиційну
протизапальну терапію. Констатовано, що застосування комплексного рослинного засобу (Женсімакс) у складі терапії запальних захворювань органів малого тазу в пацієнток раннього репродуктивного віку підвищує клінічну ефективність (швидше настає клінічний ефект, скорочує тривалість лікування), добре переноситься, не викликає системних реакцій, а також знижує ймовірність рецидивів у порівнянні з традиційним лікуванням. Клініко-лабораторне дослідження продемонструвало позитивні зміни гормонального профілю, нормалізацію менструального циклу у хворих раннього фертильного віку після застосування фітопрепарату в складі комплексної терапії запальних захворювань органів малого тазу.
Ключові слова: запальні захворювання геніталій, діагностика, комплексне лікування, ендокринний статус.

UDC 616.314.17-008.1-084:615.015

Introduction. Weakened, immobile, bedridden patients who occupy a passive position in bed often develop local changes of dystrophic and ulcerative-necrotic changes, decubitus ulcers, which aredetermined by trophycal disturbances of the skin and underlying tissues. Significant risk factors include diabetes mellitus, conditions after cerebrovascular diseases, Parkinson's disease and other neurological pathologies, and exhaustion in patients with insufficient or inadequate care. Modern scientific research is mainly aimed at developing strategies and methods for the treatment of pressure ulcers that have already formed, which is a local purulent-necrotic process. There is no clear consensus on the criteria for readiness of bedsores (which affects the outcome of surgery) for surgical treatment, which ultimately determines the length of the hospital care of palliative patients.

Key words: Purulent-necrotic pathology, pressure ulcers (bedsores, decubitus ulcers), classification criteria, features of prevention, strategies of complex treatment. 

УДК. 616.314.17-008.1-084:615.015

 У ослаблених, нерухомих лежачих хворих, які займають пасивне положення в ліжку, нерідко виникають локальні зміни дистрофічного і виразково-некротичного характеру, що детерміновані порушеннями трофіки шкірних покривів та глибшележачих тканин. Суттєвими факторами ризику є наявність цукрового діабету, стану після перенесеного порушення мозкового кровообігу, хвороби Паркінсона та іншої неврологічної патології; виснаження у хворих при недостатньому або неадекватному догляді. Сучасні наукові дослідження спрямовані, на жаль, в основному на розробку нових методів лікування пролежневих виразок, які вже утворилися. Відсутня однозначна думка про критерії підготовленості пролежня (які впливають на результати операції) до хірургічного лікування, що остаточно детермінує тривалість перебування пацієнта в стаціонарі. Мета роботи: дослідити можливості і оптимізувати комплексне лікування декубітальних виразок (пролежнів), зокрема ІІІ-IV стадій, у відділенні паліативної допомоги. Загальну вибірку ретро- та проспективного аналізу становили результати комплексного лікування 412 пацієнтів, віком 40-93 років: 174 чоловіків та 238 жінок з пролежнями м’яких тканин. Пролежні І та ІІ стадій лікувалися консервативно. При наявності гнійних ускладнень була проведена комплексна хірургічна санація. Схеми догляду та комплексного лікування, включали адекватне нутритивне забезпечення, декомпресію ділянки, санацію пролежневої виразки антисептиками, включаючи при необхідності хірургічне втручання, адекватну місцеву та системну боротьбу з інфекцією, корекцію фонової коморбідної патології. На основі стратегії DOMINATE нами створено стратегію NODITE, патогенетично обґрунтовану та адаптовану для лікування пролежнів у відділенні паліативної допомоги з адекватною послідовністю догляду та комплексної терапії. Під візуальним та тактильним контролем поетапно інтраопераційно діагностували, розкривали та санували гнійні затьоки з прецизійною поетапною некр-, а у 7% осіб – із секвестрнекректомією; утворену порожнину промивали розчином перекису водню, хлоргексидином та водним розчином антисептику полівідонйоду, чим також досягали повноцінну евакуацію гною та залишків некротичного детриту. При необхідності накладали контрапертури. Гнійні запливи дренували гумовими випускниками, виповнювали гідрофільним лініментом та тампонами змоченими полівідонйодом. Основну рану заповнювали стерильними марлевими тампонами з гідрофільним лініментом. При неможливості одномоментного видалення некротичних мас з позицій Damage-контролю за загальним станом пацієнта або додаткового/повторного формування некрозів застосовували тактику повторних, програмованих ресанацій / ренекректомій. Запропоновані нами клінічні класифікаційні критерії та стратегія NODITE відрізняються простотою та доступністю застосування; суттєве зменшення больового синдрому та ознак гнійно-некротичного запалення та ефективна вторинна профілактика ускладнень становить комплекс критеріїв ефективності та економічної доцільності, що на нашу думку, детермінує можливість впровадження в клінічну практику закладів паліативної медичної допомоги.

УДК. 618. 177 : 618. 14 ] - 053. 84 - 073. 75 - 073. 48

 На основі аналізу 78 медичних карт пацієнток віком від 27 до 42 років (середній вік 34±0,5 роки) з порушенням репродуктивної функції, комплексно обстежених і пролікованих відповідно до чинних протоколів Міністерства охорони здоров’я України протягом останніх п’яти років у лікувальних закладах міста Львова, в яких трубний фактор безпліддя був верифікованим як пріоритетний, ретроспективно проведено порівняльну оцінку результатів рентгенівської гістеросальпінгографії та ехогістеросальпінгоскопії. Метою дослідження було порівняння діагностичної цінності обстеження жінок пізнього репродуктивного віку з первинним і вторинним непліддям, у яких трубний фактор був пріоритетним, за допомогою традиційної рентгенівської гістеросальпінгографії та ехогістеросальпінгоскопії на підставі аналізу даних власних спостережень та джерел сучасної наукової медичної літератури. Залежно від методики обстеження прохідності маткових труб, хворі методом сліпої рандомізації були розподілені на дві клінічні групи. Основну групу склали 39 жінок, в яких оцінку прохідності маткових труб та діагностику стану порожнини матки здійснювали за допомогою ехогістеросальпінгоскопії. Групу спостереження – 39 пацієнток, в яких дослідження патології порожнини матки та визначення прохідності фаллопієвих труб та рівня їх оклюзії проводили традиційною рентгенівською гістеросальпінгографією. Результати дослідження дозволяють стверджувати, що класична рентгенівська гістеросальпінгографія може бути використана як скринінговий метод для обстеження жінок з трубним фактором порушенням репродуктивного здоров’я. Вважаємо, що ультразвукова контрастна діагностика прохідності маткових труб та патології порожнини матки має більшу прогностичну цінність, тому що застосування кольорового доплерівського картування та доплерометрії дозволяє оцінити гемодинаміку маткових труб, наявність 3D режиму сканування краще виявити патології порожнини матки, які можуть негативно впливати на фертильність, процедура краще переноситься хворими і більш безпечна (дозволяє уникнути впливу променевого навантаження на статеві органи) у порівнянні з традиційною рентгенівською гістеросальпінгографією, проте точність інтерпретації при даному методі дослідження, значною мірою залежить від якості апаратури, що використовується, кваліфікації і досвіду спеціаліста.