У тезах проаналізовано клінічний випадок генералізованої мікобактеріальної інфекції у 31-річного пацієнта з IV клінічною стадією ВІЛ-інфекції. Звертається увага на складнощі прижиттєвої діагностики туберкульозу в умовах тяжкого імунодефіциту через відсутність типових клініко-лабораторних та радіологічних ознак, що підкреслює необхідність удосконалення методів ранньої діагностики

Випадок ілюструє, що Micrococcus luteus може викликати важкий перебіг септицемії з поліорганним ураженням – зокрема пневмонією, плевритом, перикардитом та менінгітом – навіть у імунокомпетентних пацієнтів. Хоча антибіотикотерапія була розпочата при госпіталізації, клінічний успіх був досягнутий лише після ретельного додаткового обстеження, специфічної бактеріологічної ідентифікації та тестування на чутливість, що підкреслює необхідність розглядати M. luteus як потенційного збудника у складних клінічних сценаріях.

Інфекційні та респіраторні захворювання продовжують становити основне навантаження на потужності «Львівської обласної клінічної інфекційної лікарні». Хоча кількість пацієнтів із захворюваннями системи кровообігу є меншою, їхнє високе споживання ресурсів на одну особу вказує на специфічну зону для оптимізації ефективності. Збереження госпіталізацій через COVID-19 у 2025 році підкреслює необхідність продовження стратегій управління інфекційними захворюваннями та оцінки витрат.

Лайм-бореліоз є добре вивченою інфекцією, однак його зв’язок із вогнищевою склеродермією, зокрема атрофодермією Пазіні-П’єріні, досліджений недостатньо. У поданому клінічному випадку тривале дерматологічне ураження та багаторічні діагностичні труднощі зрештою були пов’язані з Borrelia burgdorferi завдяки серологічному обстеженню. Отримані дані підтвердили пізній перебіг Лайм-бореліозу та потребу в етіотропній терапії. Цей випадок підкреслює важливість серологічного тестування у пацієнтів із вогнищевою склеродермією та необхідність підвищення настороженості лікарів щодо можливого бореліозного генезу таких уражень.

У статті наведено результати дослідження, яке вивчало зв’язок між сероварами Leptospira interrogans та ураженням легень у пацієнтів із лептоспірозом. Аналіз 395 медичних карт показав, що пневмонія виникала у 22% хворих і значно частіше — за тяжкого перебігу. У померлих пацієнтів легеневі прояви траплялися у третини випадків. Встановлено, що інфікування сероваром L. Kabura частіше асоціювалося з розвитком пневмонії, тоді як L. Pomona та L. Grippotyphosa частіше зустрічалися у пацієнтів без легеневих уражень. Натомість зв’язку з L. Icterohaemorrhagiae, відомим як високопатогенний серовар, виявлено не було.